Марчук Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Марчук
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Володимирович Марчук
Народження 21 березня 1967(1967-03-21) (57 років)
  Ровно, СРСР
Зріст 186 см
Вага 80 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція воротар
Юнацькі клуби
ДЮСШ (Ровно)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984—1988 СРСР «Авангард» (Рівне) 53 (−?)
1989—1991 СРСР «Торпедо» (Запоріжжя) 105 (−?)
1992 Україна «Карпати» (Львів) 12 (−9)
1992—1995 Україна «Волинь» 105 (−150)
1996 Україна «Верес» 10 (−10)
1996 Україна «Прикарпаття» 11 (−19)
1997 Україна «Зірка-НІБАС» 13 (−31)
1997 → Україна «Зірка-2» 6 (−7)
Суддівська діяльність
Громадянство Україна
Місто Луцьк
Роки Змагання Ігор
2002—2004 Україна Друга ліга України 30

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марчук.

Володи́мир Володи́мирович Марчу́к (нар. 21 березня 1967, Ровно) — колишній український футболіст, що виступав на позиції воротаря. Відомий за виступами за низку українських команд вищої ліги. Після завершення ігрової кар'єри — тренер та арбітр.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Володимир Марчук народився у Рівному, і є вихованцем місцевої ДЮСШ, першим тренером його є Юрій Шмигун. Футбольну кар'єру молодий воротар розпочав у місцевій команді майстрів «Авангард» ще у 17 років. Але конкуренція з боку більш досвідченіших голкіперів клубу не дозволила Марчуку мати постійну ігрову практику, і за 5 років він зіграв лише 53 матчі в другій союзній лізі. Це призвело до того, що на початку 1989 року він змінив команду, та перейшов до іншого друголігового українського клубу — «Торпедо» із Запоріжжя. У цій команді Володимир Марчук відразу став основним голкіпером. У клубі тоді справи також були на підйомі. Якщо у 1989 році запорізькі автозаводці фінішували у середині турнірної таблиці української зони другої ліги, то наступного сезону вони виграли турнір першої зони другої ліги чемпіонату СРСР[1], і здобули звання чемпіонів УРСР, а основним воротарем команди був саме Володимир Марчук.[2] Щоправда, за результатами попереднього сезону другої ліги, кращі 11 команд української зони другої ліги перейшли грати до новостворених буферних груп другої ліги, що спростило торпедівцям завдання перемоги у чемпіонаті. Саме у такій буферній зоні у 1991 році грали запорізькі торпедівці, а їх ворота й надалі успішно захищав Володимир Марчук.[3] За результатами сезону 1991 року торпедівці здобули право стартувати у вищій українській лізі, але Марчук із початком нового сезону став гравцем іншого вже вищолігового клубу — львівських «Карпат». У матчах за львівський клуб Володимир Марчук відзначався надійністю та самовідданістю, і навіть у матчі із запорізьким «Металургом» відзначився вилученням за фол останньої надії, так що два пропущених у цьому матчі м'ячі львів'ян записані на захисника Олега Бенька.[4] Щоправда, за домовленістю між керівниками львівського та луцького клубів, із другого чемпіонату України Володимир Марчук став гравцем клубу «Волинь».[5] У луцькому клубі Марчук також утримував за собою місце основного воротаря команди, проте у лучан швидко розпочались проблеми з фінансами, що позначилось на грі клубу. За час, коли Марчук був основним стражем воріт луцької команди, «Волинь» переважно боролась за збереження місця у вищій лізі. Це позначилось і на показниках Марчука як воротаря команди — у 105 зіграних за лучан матчах у вищій лізі він пропустив 150 м'ячів. Погіршення фінансового стану клубу та його показників у турнірній таблиці призвели до того, що у кінці 1995 року Володимир Марчук покинув луцький клуб, і повернувся до свого рідного клубу з Рівного, який на той час мав уже назву «Верес», і грав у першій українській лізі. Проте у рідному місті Марчук затримався лише до закінчення сезону 1995—1996, і повернувся до найвищого українського дивізіону, але цього разу до івано-Франківського «Прикарпаття». Тут воротар також затримався ненадовго, і за півроку продовжив виступи у іншому вищоліговому клубі — кіровоградській «Зірці-НІБАС». Але й тут в основному складі клубу Марчук грає лише півроку, за які він провів у вищій лізі 13 матчів. Ще півроку досвідчений воротар грав за другу команду кіровоградців у другій українській лізі, після чого завершив виступи у професійному футболі.

Суддівська кар'єра

[ред. | ред. код]

Після деякої перерви Володимир Марчук повернувся у великий футбол в 2000 році як суддя. Спочатку колишній футболіст виступав у ролі помічника арбітра в матчах другої української ліги, а з 2003 року був головним арбітром матчів другої української ліги та лайнсменом у матчах першої ліги. Всього як арбітр провів 30 матчів як головний суддя та 47 матчів як помічник головного арбітра. Останній матч провів 5 листопада 2005 року між харківським «Геліосом» та «Кримтеплицею» у першій українській лізі як помічник головного судді[6], після чого завершив кар'єру футбольного судді.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Із 2008 року Володимир Марчук розпочав тренерську кар'єру. Протягом двох з половиною років колишній футболіст був тренером воротарів клубу «Говерла-Закарпаття» з Ужгорода[7][8]. Пізніше з листопада 2011 року до червня 2012 року Володимир Марчук працював також тренером воротарів у запорізькому «Металургу».[9] Після цього до кінця 2012 року Марчук працював у своїй колишній команді «Волинь» тренером воротарів молодіжного складу команди. Після цього з початку 2013 року до червня 2013 року знову працював тренером воротарів ужгородської «Говерли». Після відходу з ужгородського клубу Володимир Марчук деякий час тренував аматорський клуб «Ласка» з Боратина Луцького району. З липня 2015 року Марчук працював тренером воротарів молдовського клубу «Заря»[10]. 2016 року приєднався до тренерського штабу львівських «Карпат»[11]. З 1 червня 2018 року Володимир Марчук працював тренером воротарів у клубі «Волинь». У 2020 році колишній футболіст перейшов на роботу до футбольного клубу ЛНЗ на посаду тренера воротарів.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чемпионат УССР по футболу 1990 год [Архівовано 2021-05-01 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ «Торпедо» Запоріжжя — 1990. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  3. ↑ Сергей ЗАЙЦЕВ: «12 лет отыграл в Словакии» [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ «Розмова з минулим»: Олег Бенько. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  5. ↑ Волинь. Статистика. Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  6. ↑ Суддівський профіль на footballfacts.ru [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Тренер ФК «Закарпаття» Володимир Марчук: «Відступати далі нікуди». Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  8. ↑ Тренер воротарів ФК «Закарпаття» Володимир Марчук: «Найперше закладатимемо фізичний фундамент футболістів». Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  9. ↑ У запорізького «Металургу» на перегляді 12 гравців. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  10. ↑ Футболіст із Боратина може стати гравцем молдовського клубу. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  11. ↑ Юрій Поклад поповнить тренерський штаб «Карпат». Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 13 жовтня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марчук_Володимир_Володимирович&oldid=38159769