Москаленко Віталій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Москаленко.
Віталій Анатолійович Москаленко
Народився 31 жовтня 1955(1955-10-31) (68 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Дипломат
Відомий завдяки Генеральний консул України в місті Ростов-на-Дону.
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Титул Надзвичайний і Повноважний Посол
Посада посол України в Болгаріїd
Діти Москаленко Тарас Віталійович
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Віталій Анатолійович Москаленко (нар. 31 жовтня 1955, Київ) — український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України. Посол України в Болгарії (з 2018 по 2022 рік).

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1978 році закінчив факультет журналістики Київського університету. Кандидат філологічних наук. Володіє англійською, сербською, словацькою, болгарською та македонською мовами.

У 1978—1980 рр. — кореспондент «Останніх вістей» українського радіо, іномовлення «Радіо-Київ»

У 1980—1983 рр. — аспірант Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України.

У 1983—1993 рр. — науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України, заступник Головного редактора журналу «Слово і час».

У 1993 році виконувач обов'язків начальника відділу Управління кадрами Міністерства закордонних справ України.

У 1994—1998 рр. — перший секретар Посольства України в Болгарії.

У 1998—2000 рр. — завідувач відділом Балканських країн Третього територіального управління МЗС України.

У 2000—2001 рр. — керівник Дипломатичної Місії України в Республіці Македонія

У 2001—2003 рр. — радник Посольства України в Словацькій Республіці.

У 2003—2004 рр. — начальник Третього територіального управління МЗС України.

У 2004—2005 рр. — керівник Дипломатичної Місії України в Боснії та Герцеговині.

Від 3 листопада 2005[1] до 3 червня 2009[2] року — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Македонії.

У 2009—2011 рр. — Заступник директора Департаменту інформаційної політики, Посол з особливих доручень — начальник Управління технічного забезпечення МЗС України

З 2011 року — Генеральний консул Генерального консульства України в місті Ростов-на-Дону.

23 липня 2014 доклав зусиль до процесу виписки та відправки поранених прикордонників в Україну з Ростова-на-Дону. При цьому, зауважив російським засобам масової інформації про ситуацію на сході України:[3]

У мене немає слів, щоб описати те, що відбувається, - йде війна між Росією та Україною.

13 липня 2018 року — призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Болгарія.[4], 23 грудня 2022 року — звільнений з посади[5].

Темою дисертаційного дослідження було вивчення впливу Михайла Драгоманова на українсько-болгарські культурні зв’язки у другій половині XIX століття. В науковому дослідженні В.Москаленко довів, що ідеї Драгоманова сприяли зближенню культур українського й болгарського народів. Посольство України в Болгарії  за підтримки МЗС Болгарії регулярно проводить у Софії «Драгоманівські читання» [6]

Був серед українських дипломатів, які працювали в першому складі української місії у Софії після проголошення Незалежності України і відновлення дипломатичних відносин з цією братньою країною. Болгарія однією з перших визнала Незалежність України.

Віталій Москаленко налагодив випуск друкованого видання, яке знайомило болгар і українців з новою Україною, ініціював видання у Болгарії «Історії України» Ореста Субтельного.[6]

Автор книжок[ред. | ред. код]

  1. Українсько-Болгарські літературні та наукові звʼязки кінця ХІХ - початку ХХст., Київ, Наукова думка, 1987, 214с. M * 4603000000 536/221(04)-87 * 505-87
  2. Проф. Михайло Иванович Парашчук украински скулптор и виден обществен деец (1878-1963). Сборник документи, снимки и публикации. (Співавтор Еміне Хакова). София, Парадигма, 2016, 843с., ISBN 978-954-326-274-8
  3. Віто Москато. Сім розбишацьких апокрифів (квазідипломатична апологія), Мултипринт-София, 2021, 373с., ISBN 978-954-362-379-2
  4. Віто Москато. Велика місія укрів на Болгарщині. Розбишацький апокриф. Київ, Саміт-Книга, 2023, 215 с., ISBN 978-966-986-605-9

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Анатолй Захарович Москаленко
  • Мати — Анастасія Макарівна Москаленко
  • Син — Тарас Віталійович Москаленко — Перший секретар Посольства України в США[7]
  • Донька — Насі Іванова

Дипломатичний ранг[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України № 1535/2005
  2. ↑ Указ Президента України № 391/2009
  3. ↑ ГЕНКОНСУЛ УКРАИНЫ В РОССИИ ЗАЯВИЛ О ВОЙНЕ МЕЖДУ СТРАНАМИ 24.07.2014. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 24 липня 2014.
  4. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 202/2018 Про призначення В.Москаленка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Болгарія. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 22 липня 2018.
  5. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №879/2022 Про звільнення В.Москаленка з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Болгарія
  6. ↑ а б Земляки, якими пишається діаспора. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2021.
  7. ↑ Декларації: Москаленко Тарас Віталійович від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Указ Президента України від 21 грудня 2019 року № 934/2019 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
  9. ↑ Указ Президента України № 818/1999. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2010.
  10. ↑ У понеділок, 27 лютого, президент Республіки Болгарія Румен Радев нагородив орденом «Мадарського вершника» І ступеня посла України Віталія Москаленка, який закінчує свою дипломатичну місію в цій країні.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Москаленко_Віталій_Анатолійович&oldid=42421564