Посольство України в Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°45′38″ пн. ш. 37°36′20″ сх. д. / 55.760583° пн. ш. 37.605694° сх. д. / 55.760583; 37.605694

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Посольство України в Росії
Embassy of Ukraine in Moscow.JPG
Країна Україна Україна
Посол Німчинський Руслан Михайлович т.п.
Відкрите жовтень 1992
Адреса Росія Росія, Москва, Леонтіївський провулок, 18.
Телефон +7 495 629 46 40
Факс +7 495 629 97 42, +7 495 629 19 88
Пошта emb_ru@mfa.gov.ua
Сторінка Офіційна сторінка

Посольство України в Російській Федерації  — дипломатична місія України в Росії, розташована в Москві в Леонтіївському провулку. При посольстві працює Торгово-економічна місія України.

Завдання посольства[ред.ред. код]

Основне завдання Посольства України в Москві представляти інтереси України, сприяти розвиткові політичних, економічних, культурних, наукових та інших зв'язків, а також захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб України, які перебувають на території Росії.

Посольство сприяє розвиткові міждержавних відносин між Україною та Російською Федерацією на всіх рівнях, з метою забезпечення гармонійного розвитку взаємних відносин, а також співробітництва з питань, що становлять взаємний інтерес. Посольство виконує також консульські функції.

Історія дипломатичних відносин[ред.ред. код]

Після проголошення незалежності Україною 24 серпня 1991 року Росія визнала державну незалежність України 5 грудня 1991 року[1]. Дипломатичні відносини між Україною та Росією були встановлені 14 лютого 1992 року шляхом підписання Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією[2].

Будівля посольства[ред.ред. код]

Будівля посольства України — середини XVIII ст.; перша третина XIX ст.; огорожа — 1854; кінець XIX ст., архітектор Костянтин Биковський, Сергій Соловйов.

Будинок, який мав до 1880-х років вид простого ампірного особняка, зведений на фундаментах середини XVIII ст. У 1880-1890-х роках будівля перебудовувалася для нового власника-графа Олексія Уварова — видатного історика і археолога, онука гетьмана Кирила Розумовського, в результаті чого його прості класичні форми були прикрашені непомітним, але шляхетним еклектичним декором. Найвиразніші деталі фасаду — Тричастинні вікна другого поверху, увінчані фронтончиками і антаблементом, що спирається на скульптурні герми. Деталі фасадів і інтер'єру будинку, зруйнованих у 1919 році під час вибуху, влаштованому анархістами, були частково відновлені згодом. Реставрацію будинку після вибуху анархістів здійснив у 1922 році архітектор Володимир Маят.

Будинок графа О.С Уварова — сер. XVIII ст.; перш. третина XIX ст., арх. К. М. Биковський, С. У. Соловйов

Будівля посольства за адресою: м. Москва, Леонтіївський провулок, 18/17 площею 1038 кв.м, двоповерховий будинок, переданий Державним комітетом оборони СРСР (розпорядження N ГКО-5296 від 5 березня 1944 р.) Раднаркому УРСР для розміщення в ньому Постійного Представництва Раднаркому УРСР при Раднаркомі СРСР.

Будівля посольства за адресою: м. Москва, Леонтіївський провулок, 18/17 площею 2451 кв.м, п'ятиповерховий будинок, переданий рішенням Московського міськвиконкому N 30/20 від 2 серпня 1965 р. на баланс Постійного представництва Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР та реконструйований за рахунок коштів Ради Міністрів Української РСР.

Будівля посольства за адресою: м. Москва, Леонтіївський провулок, 18/17 площею 1483 кв.м, двоповерховий службовий будинок колишнього Постійного Представництва УРСР, побудований за рахунок капітальних вкладень, переданих Радою Міністрів УРСР Московському міськвиконкому у встановленому порядку.

Будівля посольства за адресою: м. Москва, Вознесенський провулок, 17/18 площею 3040 кв.м, шестиповерховий будинок колишнього готелю Постійного Представництва УРСР, переданий на баланс Постійного Представництва Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР рішенням Московського міськвиконкому N 2382 від 8 серпня 1978 року та реконструйований за рахунок капітальних вкладень, виділених Радою Міністрів УРСР.[3]

Керівники дипломатичної місії[ред.ред. код]

Посли України в Росії
N Країна Посол Російською Зображення Інформація
1 Україна Україна Крижанівський Володимир Петрович Крыжановский Владимир Петрович Silver - replace this image male.svg (1991–1994)
посол
2 Україна Україна Федоров Володимир Григорович Фёдоров Владимир Григорьевич Silver - replace this image male.svg (1995–1999)
посол
3 Україна Україна Білоблоцький Микола Петрович Белоблоцкий Николай Петрович Silver - replace this image male.svg (1999–2005)
Посол
т.п. Україна Україна Осаволюк Леонід Васильович Осаволюк Леонид Васильевич Silver - replace this image male.svg (2005-2006)
тимчасовий повірений
4 Україна Україна Дьомін Олег Олексійович Дёмин Олег Алексеевич Silver - replace this image male.svg (2006–2008)
Посол
5 Україна Україна Грищенко Костянтин Іванович Грищенко Константин Иванович Kostyantyn Hryshchenko Agência Brasil.JPG (2008–2010)
Посол
6 Україна Україна Єльченко Володимир Юрійович Ельченко Владимир Юрьевич Єльченко Володимир Юрійович.jpg (2010-2015)
Посол
т.п. Україна Україна Німчинський Руслан Михайлович Нимчинский Руслан Михайлович Silver - replace this image male.svg (2015-)
Тимчасовий повірений

Генеральні консульства України в Росії[ред.ред. код]

  1. Семенов Віктор Михайлович (1998-2004)
  2. Рудько Микола Олександрович (2004–2009)
  3. Прокопович Наталія Володимирівна (2009–2013)
  4. Євдокімов Олег Володимирович (2013-2015) т.в.о.
  5. Лозинська Леся Олександрівна (2015-)
  1. Андрієнко Петро Павлович (2002-2006)[4]
  2. Плохій Валерій Семенович (2006-2011)[5]
  3. Москаленко Віталій Анатолійович (2011-)
  1. Соловей Володимир Васильович (2004-2005)
  2. Данильченко Олександр Петрович (2006-2011)
  3. Турок Василь Михайлович (2012-2013) в.о.[6]
  4. Москвітін Олександр Олексійович (2013-2015)
  5. Іванова Діана Миколаївна (2015-2016) в.о.
  6. Фіногенов Олег Михайлович (2016-) в.о.
  1. Спис Микола Михайлович (1994-1999)
  2. Мисник Павло Олексійович (1999-2004)
  3. Левицький Євген Вікторович (2004-2009)
  4. Колядин Михайло Сергійович (2009-2012)[7]
  5. Бондаренко Володимир Іванович (2012-)
  1. Мельничук Ігор Сергійович (2012-)[8]

Генеральні консульства Української Держави в РРФСР[ред.ред. код]

Генеральні консульства /посада 5 класу/

Консульські агентства 1 розряду /посада 6 класу/

Консульські агентства 2 розряду /посада 7 класу/

Події в посольстві[ред.ред. код]

17.03.2014 вранці у Москві четверо представників партії «Другая Россия», а також кореспондент видання «Грани.ру» вчинили напад на українське дипломатичні представництво. Нападники кинули на територію посольства дві димових шашки. Біля воріт посольства було розкидано листівки провокаційного характеру. Нападники були затримані московської поліцією. Зараз заходи безпеки у посольства України на Росії посилені.[17],[18],[19]

Міністерство закордонних справ України відкликало для консультацій посла України в Росії Володимира Єльченка у зв'язку з ситуацією в Автономній Республіці Крим.[20]

27.03.2014 Україна скоротила чисельність дипломатів у Посольстві України в Росії, в зв'язку з скороченням рівня двостороннього співробітництва з РФ.[21]

14.04.2014 посольство України, анонімно повідомили про мінування будівлі дипломатичної місії. В результаті огляду будівлі спецслужбами, у супроводі українського дипломата, вибухівку не було виявлено. Під час перевірки рух транспорту біля посольства було перекрито, до посольства прибули швидка допомога та пожежна охорона.[22]

16.06.2014 У понеділок вранці четверо активістів «Другая Россия» закидали посольство України в Москві димовими шашками і спробували проникнути всередину. Всі четверо затримані.[23]

16.06.2014 До українського посольства в Москві, мешканці міста приносили квіти і записки, де висловили співчуття українцям.[24]

16.07.2014 Консул України в Росії Геннадій Брескаленко зустрітився з Надією Савченко після дев'яти відмов з боку російської сторони у відвідуванні полоненої. За словами льотчиці, терористи відвезли її у Луганськ, а звідти з мішком на голові перевезли до Красного Луча. Вже звідти доправили до міста Богучар Воронезької області Росії.[25]

20.02.2015 біля посольства України, затримали кілька людей за спробу покласти квіти в пам'ять Небесної сотні. Серед затриманих, російська опозиційна активістка Катерина Мальдон, відома своїми акціями на підтримку народного депутата України Надії Савченко та участю в антивоєнних пікетах.[26]

12.06.2015 близько 22:30 після святкування Дня Росії близько ста невідомих прийшли до посольства України та закидали посольство яйцями[27]. Також в Ростові-на-Дону, було здійснено напад на Генеральне консульство України, в результаті було розбито 17 вікон та оргтехніка консульства.[28]

11.06.2016 — Близько 200 людей зібралися в ніч на суботу в Леонтійовському провулку в столиці Росії, вигукували антиукраїнські гасла, закидали посольство України яйцями і фаєрами.[29]

22.06.2016 — за повідомленням СБУ російські спецслужби зробили спробу завербувати співробітника шифровального відділу посольства України в РФ. Дипломат після інструктажу української контррозвідки відмовився від подальших контактів і обговорень щодо запропонованої «співпраці» та повернувся на Батьківщину.[30]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
  2. Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Росією
  3. Угода між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні та України в Російській Федерації 19 листопада 1998 року
  4. ГЕНЕРАЛЬНИЙ КОНСУЛ УКРАЇНИ В РОСТОВІ-НА-ДОНУ
  5. Валерий ПЛОХИЙ: «Активная деятельность украинской диаспоры...»
  6. Консул Украины в Новосибирске летает за салом в Киев
  7. Украинский консул познакомился с Шымкентом
  8. Игорь Мельничук Генеральный консул Украины в Нижнем Новгороде
  9. Консульська служба
  10. Список пасажирів санітарного поїзда № 148, у якому виїжджали з Москви працівники Генерального консульства Української Держави після його ліквідації. Грудень 1918 р. ЦДАВО України, ф. 1236, оп. 1, спр. 187, арк. 43 43 зв. Мова українська
  11. Заприсяжна обіцянка громадянина України, засвідчена Генеральним консульством Української Держави в Москві. 1918 р. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 71, арк. 35. Мова українська
  12. Лист Генерального консула Української Держави в Москві О. Кривцова до МЗС про участь у відкритті пам'ятника Т. Шевченку. 4 листопада 1918 р. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 71, арк. 35. Мова українська
  13. Розпорядження Генерального консула Української Держави в Москві О. Кривцова про необхідність вживання української мови в діловодстві та спілкуванні. Жовтень 1918 р. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 86, арк. 26. Мова українська
  14. Телеграма Генерального консула Української Держави в Москві О. Кривцова про терор більшовиків стосовно співробітників консульства. 6 вересня 1918 р. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 87, арк. 8. Мова російська
  15. Фотки коллекционеров
  16. ПРОБЛЕМА БІЖЕНЦІВ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО-РАДЯНСЬКИХ ПЕРЕГОВОРІВ (1918 р.)
  17. В Москве совершено нападение на посольство Украины
  18. В Москве атаковали украинское посольство
  19. ВІДЕО НАПАДУ НА ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ У МОСКВІ
  20. Україна відкликала посла з Росії
  21. Україна відкликає своїх дипломатів з посольства в Росії
  22. В столице России «заминировали» украинское посольство
  23. В Москве посольство Украины забросали дымовыми шашками
  24. «Я відрікаюся від цього уряду, від цієї Росії»: москвичі вибачилися перед українцями. Відео
  25. Льотчиця Савченко розповіла, як її з мішком на голові вивезли на територію Росії // ТСН, 16.07.2014.
  26. В Москве задержали людей за попытку почтить память Небесной сотни
  27. У Москві невідомі закидали яйцями посольство України
  28. В Сети появилось видео погрома в консульстве Украины в Ростове-на-Дону
  29. Неизвестные забросали яйцами посольство Украины в Москве
  30. В Москве спецслужбы РФ пытались завербовать сотрудника посольства Украины, — СБУ

Посилання[ред.ред. код]