Мацієвич Костянтин Андріанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Андріанович Мацієвич
Народився 18 травня 1873(1873-05-18)
с. Деремезна, Київська губернія, Російська імперія
Помер 2 квітня 1942(1942-04-02) (68 років)
Прага, Протекторат Богемії та Моравії,
Третій Рейх Третій Рейх
Країна  УНР Російська імперія
Національність українець
Діяльність Дипломат
Галузь політична діяльність[1], соціальна активність[d][1], дипломатія[1] і агрономія[1]
Відомий завдяки член Української Центральної Ради
Alma mater Сільськогосподарський інститут у Ново-Олександрії
Вчителі A. Fortunatovd[2]
Знання мов українська[1]
Посада Міністр закордонних справ УНР
Термін 1919
Попередник Чехівський Володимир Мусійович
Наступник Темницький Володимир Миколайович
Партія Українська партія соціалістів-федералістів

Костянтин (Кость) Андріанович Мацієвич (нар. 18 травня 1873, с. Деремезна, Київська губернія, Російська імперія — пом. 2 квітня 1942, Прага, Протекторат Богемії та Моравії, Третій Рейх) — визначний український державний і громадський діяч, учений-аграрник, дипломат.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 травня 1873 р. у с. Деремезна на Київщині. Походив зі шляхетсько-священицького роду.

Отримав фах агронома — у 1899 закінчив сільськогосподарський інститут в Новоалександрії (нині місто Пулави, Польща), де очолював українську студентську громаду; працював у Полтавському і Харківському сільськогосподарських товариствах, губернським агрономом Саратовського земства. Редагував часописи «Хлібороб» і «Агрономічний журнал», «Сільськогосподарську газету» (в 1907—1915) займався викладацькою діяльністю у Петербурзі.

Член Української радикально-демократичної партії (з 1917 — УПСФ).

У 1917 — член Української Центральної Ради і Малої Ради. З 8 серпня 1917 — товариш (заступник) генерального секретаря земельних справ, один з авторів земельної реформи Української Центральної Ради. Не погоджуючись з ідеєю соціалізації землі, 19 грудня подав у відставку.

В 1918 — працював у Київському губернському земстві, Всеукраїнському союзі земств, член української делегації на мирних переговорах з РСФРР. Був організатором і головою ради Першого Всеукраїнського сільськогосподарського кооперативного союзу, відомого під назвою «Централ»[3]. За дорученням Директорії УНР вів переговори з представниками Антанти (1918—1919).

13 лютого — 9 квітня 1919 — міністр закордонних справ УНР в уряді С. Остапенка.

У 1919—1923 — голова дипломатичної місії УНР в Румунії.

В жовтні 1920 Симон Петлюра надав уповноваження голові дипломатичної місії в Румунії Костю Мацієвичу і генералу Дельвігу вести переговори і укласти військову конвенцію з урядом генерала Врангеля за умов визнання останнім самостійності УНР і її уряду.

З 1923 — на еміграції в Чехословаччині. Професор Української господарської академії в Подебрадах.

З 1936 — голова Української наукової асоціації та Українського дипломатичного клубу в Празі.

На вшанування Мацієвича Костянтина Андріановича на Меморіальному пам’ятному знаку, встановленому працівниками Української Господарської Академії на цвинтарі Подєбрад, встановлено окрему меморіальну дошку[4].

Праці[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Рекомендована література[ред. | ред. код]

  • Листи Костя Мацієвича до Симона Петлюри (1920—1923 рр.) / упоряд., вступ. стаття та коментарі В. Власенка ; СумДУ. — Суми : ФОП Наталуха А. С., 2009. — 128 с.
  • Власенко В. Корифей громадської агрономії і дипломат // Дипломатична та консульська служба у вимірі особистості. — Київ, 2016. — С. 192—208.
  • Власенко В. Кость Мацієвич — вчений-агроном і дипломат // Зовнішні справи = UA Foreign Affairs. —  Київ, 2017. — № 6. — С. 32—35.
  • Власенко В. До епістолярію Костя Мацієвича й Андрія Ніковського у 1920—1921 рр. // Сумська старовина. — 2022. — № LX. — С. 5—47.
  • Піскун В. Спогади Костя Мацієвича «Життя мого сучасника»: географічні координати подій та просторові образи // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер.: Історичні науки. — Острог, 2020. — № 31. — С. 108—114.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Czech National Authority Database
  2. Чаянов А. В. Из области новых течений русской экономической мысли (Труды «Высшей Семинарии с.-х. экономии и политики») // Крестьяноведение — 2018. — Т. 3, вып. 1. — С. 36–37. — ISSN 2500-1809doi:10.22394/2500-1809-2018-3-1-34-40
  3. Ніч арештів. Чому ув'язнили Симона Петлюру. www.dsnews.ua. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  4. Білецький В. С. Вшанування пам'яті українських науковців у Подєбрадах (з чеських нотаток) / Володимир Білецький // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка : зб. статей / ред. В. Білецький : Т. 19 : Микита Шаповал — видатний державний діяч, вчений, патріот : матеріали наук.-практ. конф. з нагоди 125-річчя від дня народження, 5 квітня 2007 року, м. Донецьк. – Донецьк : Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2007. – С. 129–131.

Посилання[ред. | ред. код]