Мацієвич Костянтин Андріанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Андріанович Мацієвич
Мацієвич Костянтин Андріанович.jpg
Народився 18 травня 1873(1873-05-18)
с. Деремезна, Київська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 2 квітня 1942(1942-04-02) (68 років)
Прага, Протекторат Богемії та Моравії,
Третій Рейх Третій Рейх
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНР
Національність українець
Діяльність Дипломат
Відомий член Української Центральної Ради
Alma mater Сільськогосподарський інститут у Ново-Олександрії
Посада Міністр закордонних справ УНР
Термін 1919
Попередник Чехівський Володимир Мусійович
Наступник Темницький Володимир Миколайович
Партія Українська партія соціалістів-федералістів

Костянтин (Кость) Андріанович Мацієвич (нар. 18 травня 1873, с. Деремезна, Київська губернія, Російська імперія — пом. 2 квітня 1942, Прага, Протекторат Богемії та Моравії, Третій Рейх) — визначний український державний і громадський діяч, учений-аграрник, дипломат.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 18 травня 1873 р. у с. Деремезна на Київщині. Походив зі шляхетсько-священицького роду.

Отримав фах агронома — у 1899 закінчив сільськогосподарський інститут в Новоалександрії (нині місто Пулави, Польща), де очолював українську студентську громаду; працював у Полтавському і Харківському сільськогосподарських товариствах, губернським агрономом Саратовського земства. Редагував часописи «Хлібороб» і «Агрономічний журнал», «Сільськогосподарську газету» (в 1907–1915) займався викладацькою діяльністю у Петербурзі.

Член Української радикально-демократичної партії (з 1917 — УПСФ).

У 1917 — член Української Центральної Ради і Малої Ради. З 8 серпня 1917 — товариш (заступник) генерального секретаря земельних справ, один з авторів земельної реформи Української Центральної Ради. Не погоджуючись з ідеєю соціалізації землі, 19 грудня подав у відставку.

В 1918 — працював у Київському губернському земстві, Всеукраїнському союзі земств, член української делегації на мирних переговорах з РСФРР. За дорученням Директорії УНР вів переговори з представниками Антанти (1918–1919).

13 лютого — 9 квітня 1919 — міністр закордонних справ УНР в уряді С. Остапенка.

У 1919–1923 — голова дипломатичної місії УНР в Румунії.

В жовтні 1920 Симон Петлюра надав уповноваження голові дипломатичної місії в Румунії Костю Мацієвичу і генералу Дельвігу вести переговори і укласти військову конвенцію з урядом генерала Врангеля за умов визнання останнім самостійності УНР і її уряду.

З 1923 — на еміграції в Чехословаччині. Професор Української господарської академії в Подебрадах.

З 1936 — голова Української наукової асоціації та Українського дипломатичного клубу в Празі.

Праці[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]