Мюллерів канал

Мюллерів канал
Сечостатевий синус жіночого ембріона на 8-му з половиною тижні. Малюнок з «Анатомії Грея»
Каудальна частина ембріона на 8-му з половиною тижні
Деталі
Попередник	Проміжна мезодерма
Система	Статева система
Ідентифікатори
Латина	ductus Mulleri, ductus paramesonephricus
MeSH	D009095
TE	E5.7.2.3.0.0.3
Анатомічна термінологія

Мюллерові канали (позначені синім): утворення каналів (зверху), розвиток у жіночих ембріонів (у центрі), редукція у чоловічих ембріонів (знизу). Малюнки з «Анатомії Грея»

Мю́ллерів кана́л, парамезонефра́льний кана́л (лат. ductus Mulleri, ductus paramesonephricus) — ембріональне утворення у зародків хребетних. Названі на честь німецького біолога Йоганна Мюллера, який уперше описав їх. Інші назви: мюллерова протока, мюллерів хід, жіноча протока, парамезонефральна (парамезонефрична) протока.

У людини

Мюллерові канали людини — два канали зі зрослою дистальною частиною, які утворюються наприкінці другого місяця внутрішньоутробного розвитку з жолобків целомічного епітелію, паралельних мезонефричним (Вольфовим) каналам. Епітелій, який покриває вольфове тіло у його краніальній частині, поглиблюється, утворюючи подовжній жолобок; у нижній ділянці крайки жолобка змикаються і утворюють трубку, яка лежить ззовні від Вольфова канала; верхня ділянка залишається у вигляді щілини. У цілому утворюється конус, занурений у мезенхіму Вольфового тіла зі сліпим кінцем. Подальший розвиток стається шляхом зростання сліпого кінця конуса у каудальному напрямку, причому воно йде спочатку наззовні від Вольфового канала, наприкінці другого місяця повертає усередину, перетинає Вольфів канал і продовжує йти далі в каудальному напрямку, прилягаючи до Вольфового канала з протилежного боку. Мюллерові канали доходять до сечостатевого синуса (sinus urogenitalis) і відкриваються у його задню стінку на виступі між отворами Вольфових каналів — Мюллеровому горбку (tuberculum Mulleri, tuberculum sinuale).

У жіночих ембрінов наприкінці третього місяця з верхніх частин мюллерових починають утворюватися маткові труби з розширенням на верхніх кінцях; яєчники, опускаючись у таз, захоплюють їх. Нижні частини Мюллерових проток оточуються мезенхімними клітинами і утворюють непарну трубку, яка на другому місяці розділяється валиком. Верхня частина цієї трубки обростає мезенхімними клітинами, потовщується і утворює матку, а з нижньої частини розвиваються вагіна, а також покрив задньої поверхні гімена.

У чоловічих ембріонів на третьому місяці Мюллерові канали редукуються, від них залишаються лише дві ділянки крайніх відділів: краніальні (верхні) та каудальні (нижні). Перші утворюють привіски придатка яєчка (Морганієві гідатиди), а другі оточуються передміхуровою залозою і утворюють чоловічу маточку. Припинення розвитку Мюллерових каналів у чоловічих зародків пов'язано з дією особливого антимюллерова гормону (АМГ), який синтезують клітини Сертолі. У разі порушення його функції у чоловіків зберігаються значні залишки Мюллерових каналів, що проявляється крипторхізмом, паховими грижами та безплідністю.

Чоловічий ембріоногенез	Яєчка, розвиваючись, виробляють АМГ, що спричиняє редукцію Мюллерових каналів	Порушення процесу можуть призвести до синдрому постійного Мюллерова каналу.	Канали зникають, за винятком рудиментарної чоловічої маточки і привісків придатка яєчка.
Жіночий ембріоногенез	Відсутність АМГ спричиняє розвиток Мюллерових каналів у маткові труби, матку, і значну частину вагіни.	Порушення процесу можуть призвести до відсутності матки (агенезія Мюллера) або пороків розвитку матки.	Канали перетворюються на вагіну, матку і маткові труби.

У тварин

Мюллерові канали утворюються у зародків всіх хребетних: у селахій — через розщеплення Вольфового канала, у решти хребетних — самостійно. У птахів, плазунів та земноводних злиття Мюллерових каналів не відбувається: з кожного з них утворюється яйцевід, причому у птахів правий канал залишається недорозвиненим. У ссавців злиття відбувається по-різному. Так, в однопрохідних та сумчастих його теж не відбувається, тому самиці мають по дві вагіни та матки. У деяких плацентарних (слони, деякі гризуни) вони зростаються тільки у нижніх відділах, отже, у самиць одна вагіна при двох матках; у деяких зростання середніх відділів відбувається не повністю, їхні самиці мають матку, розділену на дві частини (хижаки, свині) або дворогу матку (копитні, комахоїдні). Тільки у небагатьох плацентарних ссавців (деякі рукокрилі, примати) існує непарна матка, аналогічна жіночій.

Див. також

• Вольфів канал
• Антимюллерів гормон

Джерела

• Большая Медицинская Энциклопедия [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Медицинские термины^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Медицинская энциклопедия [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Мюллеров канал // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)