Мірер Олександр Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мірер Олександр Ісаакович
рос. Мирер Александр Исаакович
Ім'я при народженніАлександр Исаакович Мирер
ПсевдонімОлександр Зеркалов
Народився2 травня 1927(1927-05-02)
Москва
Помер18 липня 2001(2001-07-18) (74 роки)
Москва
ПохованняВведенське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьпрозаїк, літературний критик, перекладач
Мова творівросійська
Роки активності1965–2001
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, роман, оповідання, переклад, літературознавчі твори
Magnum opus«Дім блукачів» (дилогія)

Олександр Ісаакович Мірер (рос. Алекса́ндр Исаа́кович Ми́рер, 2 травня 1927(19270502), Москва — 18 липня 2001, Москва) — радянський та російський письменник-фантаст, літературознавець, критик та перекладач.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олександр Мірер народився у 1927 році в Москві у сім'ї інженера-економіста, комерційного директора Всесоюзного електротехнічного об'єднання, який трагічно загинув у 1934 році. У 1946 році Олександр Мірер вступив до МДУ, проте вже за рік був виключений із університету, й формальну вищу освіту так і не отримав.[1] Основна спеціальність Мірера — інженер, і він працював головним конструктором у Всесоюзному НДІ електротермічного обладнання, з кінця 80-х років ХХ століття працював редактором у московському видавництві «Текст».

У фантастику Олександр Мірер прийшов у 35 років, за його власними словами — після прочитання роману Станіслава Лема «Соляріс», після чого він сам написав кілька «поганеньких» оповідань.[2] Офіційно дебютував у фантастиці Мірер у 1965 році повістю «Буде гарний день!». У 60-х роках ХХ століття Олександр Мірер входив до неформального московського гуртка письменників-фантастів, організованого за ініціативою Сергія Жемайтіса[3], який збирався у редакції фантастики видавництва «Молода гвардія» (у цей гурток входили також Аркадій Стругацький, Север Гансовський, Анатолій Дніпров, Єремій Парнов, Михайло Ємцев, Дмитро Біленкін, Аріадна Громова, Роман Подольний). У 1966 році Мірер взяв участь у написанні фантастичної повісті-буріме «Ті, що летять крізь мить». Першою окремою книгою автора стала дитяча фантастична повість «Субмарина «Голубий Кит»», яка опублікована в 1968 році. У 1969 році опубліковані відразу два твори Мірера, які зробили його одною із найпомітніших фігур у тогочасній радянській фантастиці — повісті «Я маю дев'ять життів» (розширений варіант опублікований у 1990 році) та «Головний полудень» (у 1976 році випущено продовження повісті, її розширений варіант під назвою «Дім блукачів», на основі якого поставлено міні-серіал «Посередник»), яка вважається першим у радянській літературі фантастичним бойовиком.[4][2]

У 70-х та 80-х роках ХХ століття Олександр Мірер працював переважно як літературознавець, публікуючи переважно під псевдонімом Олександр Зеркалов статті про твори братів Стругацьких[5], Михайла Булгакова, Джона Толкіна та інших радянських та зарубіжних авторів.

У 1988 році у США видана монографія Олександра Мірера «Євангеліє Михайла Булгакова» (перевидана в Росії лише у 2003 році); а в 2004 році вийшла у світ ще одна (незакінчена) монографія «Етика Михайла Булгакова».

У 90-х роках ХХ століття дилогія «Дім Блукачів» перевидана у доповненому варіанті, до якого включені ряд епізодів, які відсутні у попередніх варіантах дилогії. У кінці 90-х Мірер повертається до написання художньої прози. і в 1998 році публікує роман «Міст Верразано».

Помер Олександр Мірер у Москві 18 липня 2001 року, похований на Ніколо-Архангельському кладовищі.

Родина

[ред. | ред. код]

Сестра — Раїса Ісааківна Мірер, журналіст.

Твори

[ред. | ред. код]

Переклади

[ред. | ред. код]

Українською мовою

[ред. | ред. код]

Болгарською мовою

[ред. | ред. код]
  • 1984 — «Домът на скитащите» / Редактор: Асен Милчев, Художник: Венелин Вълканов, «Отечество» (Софія)[6]

Фільмографія та екранізації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Зеркалов А. Таким мы его помним // Евангелие Михаила Булгакова. — Москва, 2006. — С. 5. (рос.)
  2. ↑ а б АЛЕКСАНДР МИРЕР: «НЕ ЛЮБЛЮ ИЗОБРАЖАТЬ ЗЛО…» [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Сергій Жемайтіс на сайті fantlab.ru [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Олександр Мірер в «Енциклопедії фантастики» [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ НЕПРЕРЫВНЫЙ ФОНТАН ИДЕЙ [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ А. Мирер «Домът на скитащите» [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мірер_Олександр_Ісаакович&oldid=38042026