Міщенко Сергій Олексійович (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олексійович Міщенко
 Головний сержант
Загальна інформація
Народження21 травня 1974(1974-05-21)
м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, УРСР, СРСР
Смерть1 грудня 2022(2022-12-01) (48 років)
с. Ковалівка, Сватівський район, Луганська область, Україна
(загинув у бою)
ПсевдоБугор
Військова служба
Роки служби1991-1993

2013-2014,

2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Сухопутні війська
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергій Олексійович Міщенко («Бугор», 21 травня 1974, м. Зіньків, Зіньківський район Полтавської області — 1 грудня 2022, с. Ковалівка, Сватівський район Луганської області) — український підприємець та військовик, молодший сержант, командир відділення 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України, який відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно), нагороджений «Хрестом бойових заслуг», повний кавалер ордена «За мужність».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Сергій Міщенко народився 21 травня 1974 року у місті Зіньків на Полтавщині.

Середню освіту здобув у Проценківській середній школі. У дитинстві мріяв стати військовим, оскільки його служив у підрозділі зі знищення танків.[1]

Протягом 1991—1993 років служив у лавах Національної гвардії України у Кривому Розі. Потім одержав юридичну освіту та працював у Опішнянському підрозділі міліції. Займався підприємницькою діяльністю у сфері будівництва у партнерстві з братом Євгеном, мав власну бригаду будівельників[2].

З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Збройні сили України. Молодший сержант Сергій Міщенко з позивним «Бугор» обіймав військову посаду командира відділення взводу протитанкових ракетних комплексів 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України. Брав участь у бойових діях за Київ, у боях поблизу Барвінкового, біля сіл Вірнопілля, Бражківки Харківської області[2]

Побратими його називали «винищувачем танків»[3]. Всього на рахунку Сергія Міщенка 35 одиниць знищеної російської військової техніки. Під час одного з боїв він уразив 7 одиниць військової техніки російських військ, зокрема, чотири танки[4].

Сергій Міщенко загинув 1 грудня 2022 року у с. Ковалівка Сватівського району Луганської області[2] під час бойового завдання[3].

Прощання із загиблим відбулося 7 грудня 2022 року у Полтаві[3]. Похований на центральному кладовищі міста Зінькова[5].

Командування подало Сергія Міщенка на звання Героя України[3], і 23 лютого 2023 року йому посмертно було присвоєне звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»[6].

Рішенням 29-ї сесії Зінківської міської ради від 8 червня 2023 року з метою увічнення пам'яті воїнів-земляків, які загинули в російсько-українській війні, у місті Зіньків вулицю "Першотравнева" перейменовано на вулицю "Героя України Сергія Міщенка".

Родина

[ред. | ред. код]

Сергій Міщенко був тричі одружений (остання дружина — Наталія) та мав п'ятеро рідних дітей: три доньки та двоє хлопців, (наймолодший син — Олександр, 2022 р.н), також у останньому шлюбі виховував і неповнолітню доньку дружини.[1][2][3]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.[6]
  • Відзнака Президента України «Хрест бойових заслуг» (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[7]
  • Орден «За мужність» I ст. (28 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[8]
  • Орден «За мужність» II ст. (13 жовтня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[9]
  • Орден «За мужність» III ст. (12 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Пишаємося Героєм-земляком Сергієм Олексійовичем Міщенком!. zink.gov.ua (ua) . Процитовано 24 лютого 2023.
  2. а б в г На Луганщині загинув боєць ЗСУ Сергій Міщенко з Полтавщини. Новини Полтавщини (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023.
  3. а б в г д На Полтавщині попрощалися із п’ятьма захисниками України. ІРТ Полтава (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2023. Процитовано 24 лютого 2023.
  4. На війні загинув легендарний боєць з Полтавщини Сергій Міщенко. Останній бастіон (укр.). 2 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023.
  5. Шановна громадо!
  6. а б Указ Президента України від 23 лютого 2022 року № 104/2023 «Про присвоєння С.Міщенку звання Герой України»
  7. Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Хрест бойових заслуг”»
  8. Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 806/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. Указ Президента України від 13 жовтня 2022 року № 696/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Указ Президента України від 12 липня 2022 року № 493/2022 «Про відзначення державними нагородами України »

Джерела

[ред. | ред. код]