Натрій ацетат
Натрій ацетат, оцтовокислий натрій, хімічна формула CH3COONa — сильний електроліт, натрієва сіль оцтової кислоти. Це безбарвна гігроскопічна сіль. Має широкий спектр застосувань. Спрощене позначення, за допомогою абревіатур: AcONa, де Ac – ацетильна група. Зазвичай зустрічається у вигляді тригідрату (CH3COONa·3H2O).
Гідролізується водою. Застосовується у виробництві мил, барвників, оцтового ангідриду, ацетилхлориду, вінілацетату, ацетатів міді, як протрава при фарбуванні тканин і дубленні шкір, сечогінне в медицині, електролітів у гальванотехніці.
У лабораторних умовах натрій ацетат отримують в процесі взаємодії оцтової кислоти зі сполуками натрію:
Також може бути отриманий під час реакцій обміну з іншими солями: .
Натрій ацетат може бути використаний для отримання естерів з алкілгалогенів, таких як брометан:
.
Солі цезію каталізують цю реакцію.
- У харчовій промисловості ацетат натрію відомий як добавка Е262. Застосовується як консервант і регулятор кислотності. Цю речовину додають практично в усі консервовані фрукти, а також в хлібобулочні вироби для захисту їх від «картопляної хвороби» (мікробного переродження хліба в результаті шкідливого впливу картопляної палички);
- У текстильній промисловості в процесі фарбування тканин використовують як протраву, тобто сполуку, що сприяє закріпленню кольору;
- У хімічній промисловості розчин ацетату натрію використовується для збереження постійного рівня pН, що необхідно для здійснення багатьох хімічних реакцій;
- При кристалізації ацетату натрію виділяється тепло, що дає можливість використовувати його як основний інгредієнт у складі хімічних грілок та обігрівачів;
- Фармакологія застосовує ацетат натрію в складі деяких лікарських препаратів і як сечогінний засіб;
- У будівництві для поліпшення противоморозних властивостей бетону;
- В побуті, як складова хімічних грілок або хімічних обігрівачів.
- Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |