Ацетилхлорид
Ацетилхлорид | |
---|---|
Назва за IUPAC | ацетилхлорид[1] |
Систематична назва | етаноїлхлорид |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 75-36-5 |
Номер EINECS | 200-865-6 |
DrugBank | DB14623 |
ChEBI | 37580 |
RTECS | AO6390000 |
SMILES | CC(=O)Cl[2] |
InChI | InChI=1S/C2H3ClO/c1-2(3)4/h1H3 |
Номер Бельштейна | 605303 |
Номер Гмеліна | 1611 |
Властивості | |
Молярна маса | 78,497 г/моль |
Зовнішній вигляд | безбарвна рідина |
Густина | 1,0982 г/см³ |
Тпл | -112,0 °C |
Ткип | 51,8 °C |
Діелектрична проникність (ε) | 16,9 (2 °C) 15,8 (22 °C) |
Показник заломлення (nD) | 1,3897 (20 °C) |
В'язкість | 0,368 мПа·с (25 °C) 0,294 мПа·с (50 °C) |
Структура | |
Дипольний момент | 2,72±0,14 Д |
Термохімія | |
Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
-272,9 кДж/моль (рід.) -242,8 кДж/моль (газ) |
Ст. ентропія S 298 |
200,8 Дж/(моль·K) (рід.) 295,1 Дж/(моль·K) (газ) |
Теплоємність, c p |
117,0 Дж/(моль·K) (рід.) 67,8 Дж/(моль·K) (газ) |
Небезпеки | |
Температура спалаху | 4 °C |
Температура самозаймання | 390 °C |
Пов'язані речовини | |
Інші (ацильні сполуки) | ацетилбромід, ацетилфлуорид |
Пов'язані речовини | оцтова кислота |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Ацети́лхлори́д — органічна сполука складу CH3COCl, хлороангідрид оцтової кислоти (етанової).
За звичайних умов є безбарвною рідиною, що димить на повітрі. Його присутність у повітрі при концентрації понад 0,5 мільйонних часток спричинює сльозотечу, поразнення дихальних шляхів. Вдихання випарів може спричинювати значні отруєння. Оскільки ацетилхлорид є надзвичайно реакційноздатним, він ацилює гідроксильні та аміногрупи ферментів, порушуючи їхнє нормальне функціонування. Також він є легкозаймистою речовиною (спалахує при 4 °C), що вимагає особливої обережності у його використанні та зберіганні.
Важливість ацетилхлориду вперше була описана у 1850 році. Він є ефективним агентом для ацетилювання спиртів та амінів для отримання естерів, амідів. Зокрема, його застосовують у реакції Фріделя—Крафтса при отриманні ацетофенону ацилюванням бензену. Ацетилхлорид є важливим реагентом у синтезі барвників, фармацевтичних препаратів (аспірину, парацетамолу, ацетаніліду), ацильованих полімерів.
Основним промисловим методом синтезу ацетилхлориду є реакція між оцтовим ангідридом та безводним хлороводнем:
В лабораторних умовах застосовуються реакції оцтової кислоти (або її солей) із сильними хлоруючими агентами на кшталт PCl3, PCl5, SOCl2:
У м'яких умовах відбувається синтез за участі трифенілфосфіну в тетрахлорометані:
Також пропонувалися методи каталітичного карбонілювання хлорометану на поверхні сполук родію, паладію, іридію. Вихід за подібними реакціями складає близько 56 %. Вони не знайшли широкого застосування.
До інших способів належать:
- реакція оцтової кислоти з хлоропохідними етилену у присутності FeCl2;
- реакція оцтової кислоти з бензилхлоридом (вихід 80 %);
- конверсія 1,1-дихлороетану (вихід 90 %);
- розкладання етилацетату під дією фосгену (не застосовується через високу вартість виробництва).
Ацетилхлорид є сильним електрофільним реагентом і проявляє сильні ацилювальні властивості.
Він легко гідролізується водою, ще легше — лугами:
Взаємодіє з різними нуклеофілами, зокрема, зі спиртами, амінами, солями карбонових кислот:
Ацетилхлорид широко застосовується при ацилюванні аренів за реакцією Фріделя—Крафтса, що веде до отримання кетонів:
Він активно відновлюється металоорганічнимим сполуками. При дії три(трет-бутоксі)алюмогідриду літію він відновлюється до етаналю:
Відоме також відновлення до альдегіду над платиновим каталізатором (реакція Розенмунда — Зайцева), однак вихід продукту є незадовільним.
З ацетилхлориду отримують й інші галогенпохідні, наприклад, ацетилфторид:
- ↑ IUPAC Provisional Recommendations. — 2004. — P. 53. (англ.)
- ↑ ACETYL CHLORIDE
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Wagner Jr., Frank S. Acetyl chloride // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 1. — P. 81—82. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI: (англ.)
- Lange's Handbook of Chemistry / Dean, John A., editor. — 15th. — New York : McGraw-Hill, 1999. — ISBN 0-07-016384-7. (англ.)
- Cheung, H., Tanke, Robin S., Torrence, G. P. Acetic Acid // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 23. — DOI: (англ.)
- Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія : підручник. — Вид. 3-тє, стереотипне. — Львів : Центр Європи, 2006. — С. 399—400. — ISBN 966-7022-19-6.
- Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — С. 509—512. — ISBN 966-7065-87-4.