Операція «Дабл Страйк»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Операція «Дабл Страйк»
Operation Double strike
Операція «Поінтбланк»
Американські важкі бомбардувальники B-17 «Летюча фортеця» під вогнем німецької зенітної артилерії над Швайнфуртом. Операція «Дабл Страйк». 17 серпня 1943
Американські важкі бомбардувальники B-17 «Летюча фортеця» під вогнем німецької зенітної артилерії над Швайнфуртом. Операція «Дабл Страйк». 17 серпня 1943
Американські важкі бомбардувальники B-17 «Летюча фортеця» під вогнем німецької зенітної артилерії над Швайнфуртом. Операція «Дабл Страйк». 17 серпня 1943
Дата: 17 серпня 1943
Місце: Швайнфурт, Регенсбург
Результат: Перемога англо-американських ПС
Сторони
США США
Велика Британія Велика Британія
Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
США Куртіс Лі Мей
США Роберт Бойд Вільямс
Велика Британія Х'ю Саундерз
Велика Британія Гаррі Бродгарст
Третій Рейх Адольф Галланд
Військові формування
США 8-ма повітряна армія
Велика Британія Винищувальне командування ВПС
Третій Рейх Люфтваффе
Військові сили
376 B-17 «Летюча фортеця»
268 P-47 літако-вильотів
191 Spitfire літако-вильотів
близько 400 Bf 109, Bf 110, Fw 190 та інші
Втрати
60 бомбардувальників, 3 винищувачі P-47 та 2 Spitfire знищено
58-95 бомбардувальників серйозно пошкоджено[1][2][3][4]
7 загиблих, 21 поранених, 557 зниклих або захоплені в полон
25-27 винищувачів[1][2][3]
203 цивільних загинуло

Операція «Дабл Страйк» (англ. Operation Double strike, — буквально «подвійний удар») або Наліт на Швайнфурт і Регенсбург (англ. Schweinfurt–Regensburg mission) — військова операція американських та британських військово-повітряних сил зі стратегічного бомбардування німецьких міст Швайнфурт і Регенсбург 17 серпня 1943. Авіаційні удари завдавалися силами 376 важких бомбардувальників B-17 «Летюча фортеця» зі складу 8-ї повітряної армії США під прикриттям британських винищувачів з амбіційною метою зруйнування інфраструктури та виробничих потужностей німецької авіаційної промисловості.

Операція отримала умовну назву «Подвійний удар», через те, що два великі бомбардувальні угруповання союзної авіації одночасно завдавали удару по 2-х промислових районах. Союзне командування сподівалося, що таким чином, винищувальна авіація ППО Люфтваффе не буде спроможна адекватно відповісти на удар. До того ж, це була перша «човникова» місія стратегічної авіації союзників, коли бомбардувальники злітали з одних аеродромів, а сідали на зовсім інші на шляху перельоту, а з іншою місією бомбардували інші цілі під час повернення на рідні авіабази.

Операція кілька разів переносилася через погані льотні умови. Врешті-решт 17 серпня 1943, місія № 84, як вона іменувалася в документах союзників, у кількості 376 американських бомбардувальників, поділених на 16 ударних груп, злетіла з авіабаз в Англії та попрямували на південь Німеччини. Через обмеженість бойового радіуса дії британських винищувачів, незабаром американці лишилися без авіаційного прикриття в небі супротивника. Й хоча наліт призвів до значної шкоди намічених цілей, проте втрати виявилися неприпустимо великі: з 376 «літаючих фортець», що брали участь у рейді, 60 було збито і ще 11 постраждали так, що не підлягали відновленню.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Bowman, Martin W.; Boiten, Theo (2001). Battles With The Luftwaffe: The Bomber Campaign Against Germany 1942-45. Harper Collins. ISBN 0-00-711363-3.
  • Coffey, Thomas M.(1977). Decision Over Schweinfurt. David McKay Company, Inc. ISBN 978-0-679-50763-5
  • Jablonski, Edward (1974). Double strike: the epic air raids on Regensburg-Schweinfurt, August 17. Doubleday. ISBN 0-385-07540-5
  • Price, Alfred (2005). Battle over the Reich - The strategic air offensive over Germany. Hersham, Surrey: Classic Publications. ISBN 1-903223-47-4.
  • Miller, Donald L. (2006), Masters of the Air: America's Bomber Boys Who Fought the Air War Against Nazi Germany. Simon & Schuster, ISBN 0-7432-3544-4

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Примітки
  1. а б Price (2005), p. 129
  2. а б Bowman & Boiten (2001), p. 64
  3. а б Jablonski (1974), p. 186
  4. Miller (2006), p. 201