Отієва Ірина Адольфівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отієва Ірина Адольфівна
Основна інформація
Дата народження 22 листопада 1958(1958-11-22) (65 років)
Місце народження Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство СРСР і Росія
Професії співачка, композиторка
Освіта Музичне училище імені Гнесіних і Російська академія музики імені Гнесіних
Інструменти вокал[d]
Жанри джаз і естрада
Нагороди
Заслужений артист Росії
otieva.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Отієва.
Зовнішні зображення
Ірина Отієва (Старі пісні про головне-1)
Ірина Отієва 2017 рік

Ірина Адольфівна Отієва (нар.. 22 листопада 1958 року, Тбілісі) — радянська і російська джазова та естрадна співачка вірменського походження, Заслужена артистка Росії (1997)[1], лауреатка міжнародних конкурсів, виконавиця російського джазу, композиторка, автор пісень. Її діапазон — три з половиною октави.

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Народилася 22 листопада 1958 року в Тбілісі, Грузинська РСР у вірменській родині[2][3]. Отієв — русифіковане вірменське прізвище Отян або Отіян[4]. Походить з давньої династії вірменських князів Аматуні. Ірина закінчила музичну школу по класу фортепіано.

У 1976 році вступила на естрадне відділення Державного музичного училища імені Гнесіних (клас М. Л. Коробкова), яке закінчила в 1980 році.

У 1989 році закінчила естрадний факультет Державний педагогічний інститут ім. Гнєсіних по класу вокалу Йосипа Кобзона.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

З 1976 року виконувала соло в джаз-ансамблі Ігоря Бриля та вчилася в Московській експериментальній студії джазу, по класу джазового вокалу. Через три роки у 1979 році вона стає солісткою джазового оркестру під керівництвом Олега Лундстрема.

У 1988 році артистка брала участь в музичному двобої у програмі «Музичний ринг: Ірина Отієва проти Лариси Доліної».

У 1985 році залишає роботу в джаз-оркестрі під керівництвом Олега Лундстрема і починає роботу в Московській концертній організації і створює групу «Стимул-Бенд», з якою працює до цих пір.

Наприкінці 1980-1990-х років брала участь у багатьох великих міжнародних програмах: «Зірки Європи» в Стокгольмі, «Братиславська ліра», «Інтер-Талант» в Празі. Вона гастролювала в Болгарії, Німеччини, Польщі, Кубі, Чехії, Кореї, Словаччини, В'єтнамі, США, Японії, Данії, Швеції та інших країнах.

У 1995 році на Всесвітньому джазовому фестивалі JVC, що проходив у Нью-Йорку в «Лінкольн-центрі» артистка виступала на одній сцені з Реєм Чарльзом та Стіві Вандером.

У 1999 році взяла участь в музичному двобої у програмі «Музичний ринг: Ірина Отієва проти Сосо Павліашвілі».

У вересні 2008 року співачка брала участь в конкурсі «Суперстар 2008. Команда мрії». Шоу проходило на каналі НТВ і представляло собою музичне змагання двох команд — Збірної Росії та Збірної СРСР.

Перемоги у фестивалях[ред. | ред. код]

  • 1976 — лауреатка джазового фестивалю в Москві.
  • 1982 — перша премія у Всеросійському конкурсі на найкраще виконання радянської пісні.
  • 1982 — лауреатство на Берлінському конкурсі «8 шлягерів у студії».
  • 1983 — перша премія на VII Всесоюзному конкурсі артистів естради і гран-прі на Міжнародному конкурсі пісні прибалтійських країн (Швеція, Карлсхамн).
  • 1986 — лауреатка Міжнародного фестивалю пісні в Сопоті з отриманням спеціального призу за виконавську майстерність[5].
  • 1987 — лауреатка телевізійного фестивалю Пісня року з піснею «Картковий будиночок» (Віктора Резнікова.
  • 1989 — лауреатка Міжнародного телевізійного конкурсу «Ступінь до Парнасу».
  • 1994 — спеціальний приз «За збереження творчої індивідуальності» на заключному фестивалі «Пісня року».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2003 році Ірина Отієва вступила до партії «Яблуко»[6][7].

У 2006 році Ірина почала викладати вокал у Музичній Академії імені Гнесіних на нововідкритому естрадно-джазовому денному відділенні.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • 1997: Заслужена артистка Росії
  • Орден «За вірність обов'язку»[8]
  • Золотий орденський хрест «За самовіддану працю на благо Росії»
  • 2001 — орден «Відродження Вітчизни» з поверненням дворянського титулу.
  • 2007: Орден Катерини Великої II ступеня
  • Медаль «Професіонал Росії»
  • Диплом Лауреата Регіонального етапу Всеросійської Премії «Національне Надбання»
  • Нагороджений Вищим Орденом громадського визнання «Почесний Громадянин Росії»[9]
  • 2007: Орден «В ім'я життя на Землі»
  • 2007: Золотий Орден «Служіння мистецтву»
  • 2007: Орден «Слава Нації» I ступеня
  • У 2011 році[10] :
    • Нагороджена іменною Зіркою про увічнення імен видатних діячів XXI століття, встановленої на Площі Слави Вітчизни" в місті Москві
    • Присвоєно вчене звання «Професор»
    • Присвоєно звання Почесний Академік Міжнародної Академії Культури і Мистецтва

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Адольф Отієв — хірург, онколог
  • Мати — Олена Отієва — лікар
  • Старша сестра — Наталія, лікар
  • Донька Злата Олексіївна Отієва (нар. 19 березня 1996[11])

Творчість[ред. | ред. код]

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 1984 — Поёт Ирина Отиева (міньйон — Мелодія)
  • 1984 — Музыка — любовь моя (LP — Мелодія)
  • 1985 — Ирина Отиева с оркестром Олега Лундстрема (LP — Мелодія)
  • 1985 — Звезди съветски естради (LP-збірник, Балкантон — Болгарія)
  • 1987 — Рок-н-ролл (LP-міньйон — Мелодія)
  • 1988 — Ностальгия по себе (LP — Мелодія)
  • 1993 — Не плачь, бэби (LP — Мелодія)
  • 1994 — Что ты думаешь об этом? (CD, MC — Sintez Records)
  • 1996 — 20 лет в любви (CD, MC — Союз)
  • 1996 — Старые песни о главном. Частина 1 (Sintez Records)
  • 1997 — Свадьба, свадьба! (ZeKo Records)
  • 2001 — Ангелочек мой (CD, Країна мрій)

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1980 — Вам і не снилося… — вокал (немає в титрах)
    1. Пісня «Остання поема» (ВІА «33 1/3», дует з Вірою Соколовою),
  2. 1980 — Снігове весілля — вокал
  3. 1981 — Капелюх — вокал Галки (роль Тамари Акулової)
    1. Пісня «Блюз Каприз»
  4. 1982 — Чародії — вокал Олени Саніної
    1. Пісні «Загадка жінки», «Відьма-річка» і «Кажуть, а ти не вір»
  5. 1984 — ТАРС уповноважений заявити... — закадровий вокал (немає в титрах)
    1. Пісня «Історія про нас» на англ. мовою (композитор Едуард Артем'єв); 3-тя серія, сцена в барі)
  6. 1989 — Руанська діва на прізвисько Пампушка — вокал Елізабет Руссе — «Пампушки» (роль Наталії Лапіної)
    1. Пісні «Ура, ми переможені! Ласкаво просимо в наше місто, переможці…», «Продажної любові вночі спати не дано…», «чи Багато треба їй?» (Поруч зі мною в шинку зубожілому…) і «Багато треба їй?» (Час іде, а в глухому селі…)
  7. 1991 — Жага пристрасті — співачка в ресторані
    1. Пісня «Істина»
  8. 1993 — Помста блазня — співачка
  9. 1995 — Старі пісні про головне 1 — продавщиця сільпо
  10. 1998 — Розв'язка «Петербурзьких таємниць» — вокал
    1. Романс «Оплавляються свічки»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Почётное звание присвоено указом президента России № 795 от 29 июля 1997 года [Архівовано 2013-05-01 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Биография Ирины Отиевой на сайте газеты «Вестник Замоскворечья»
  3. ↑ Собеседник Армении // Эмиль КАРАТ: Стараюсь помогать всем нашим. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 11 жовтня 2018.
  4. ↑ Центральное Интернет ТВ — Персоны — Ирина Отиева — eTVnet
  5. ↑ Sopot Festival '86. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 11 жовтня 2018.
  6. ↑ «Яблоко» хочет работать с Сорокиной. Лениздат.ру. 4 червня 2003. Процитовано 20 квітня 2016.
  7. ↑ Ольга Вандышева (15 серпня 2006). Звезды эстрады на партийной службе. Комсомольская правда. Процитовано 20 квітня 2016.
  8. ↑ Официальный сайт Ирины Отиевой. Награды и звания
  9. ↑ Всероссийский Совет по общественным наградам[недоступне посилання з квітня 2019]
  10. ↑ Официальный сайт Ирины Отиевой: награды и звания в 2011 году
  11. ↑ Злата Отиева " Ирина Отиева, официальный сайт певицы Ирины Отиевой, джаз, вокал, выступления

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отієва_Ірина_Адольфівна&oldid=40975763