Перейти до вмісту

Доліна Лариса Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лариса Доліна
рос. Лариса Долина
Основна інформація
Повне ім'яЛариса Олександрівна Кудельман
Дата народження10 вересня 1955(1955-09-10) (70 років)
Місце народженняБаку, Азербайджанська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1971 — донині
Громадянство СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнська єврейка
Віросповіданняправослав'я[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїакторка, співачка, режисерка-постановниця, вчителька музики, викладачка Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаРосійська академія музики імені Гнесіних і Музичне училище імені Гнесіних Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голосмецо-сопрано[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано, Домбра і вокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриестрадний та джазовий вокал
ПартіяЄдина Росія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковський державний університет культури і мистецтв[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиМелодія[5], Warner Music Russiad[5], LD Studiod[5], Kvadro-Diskd[5], Nikitind[5] і Jam[d][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани (Російська Федерація) орден Дружби
народний артист Російської Федерації заслужений артист Російської Федерації Премія МВС Росії Золотий Грамофон
У шлюбі зQ137767161? Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиQ130210264? Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриІрина Апексімова[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
dolina.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Долін.

Лариса Олександрівна Доліна (рос. Лариса Александровна Долина, до шлюбів Кудельман, у першому шлюбі Міончинська (рос. Миончинская); нар. 10 вересня 1955, Баку, Азербайджанська РСР) - радянська і російська естрадна та джазова співачка, акторка, пропагандистка, українка єврейського походження. Заслужена артистка Росії (1993)[8], народна артистка Росії (1998)[9]. Член політичної партії «Єдина Росія».

Підтримує путінський режим і війну Росії проти України. Фігурантка бази центру «Миротворець»[10]. Занесена до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність[11].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 10 вересня 1955 року в Баку в родині будівельника Олександра Марковича Кудельмана[12] та друкарки Галини Ізраїлівни Кудельман (уродженої Доліної). Батьки померли; поховані на єврейському кладовищі в Одесі[13]. У трирічному віці переїхала з батьками до Одеси, рідного міста батьків. У шість років вступила до музичної школи, яку закінчила за класом віолончелі.

Музична кар'єра співачки розпочалася у 1971 року в естрадному оркестрі «Ми - одесити». Надалі була солісткою таких музичних колективів:«Державний естрадний оркестр Вірменії» (керівник — Костянтин Орбелян, «Державний естрадний ансамбль Азербайджану» (керівник — Полада Бюль-Бюль Огли, оркестр «Современник» (керівник — Анатолій Кролл, колишній оркестр Едді Рознера).

У 1981 році Анатолій Кролл підготував програму «Антологія джазового вокалу», з якою Лариса Доліна та Вейланд Родд у супроводі оркестру виступали з аншлагом у багатьох союзних республіках.

У 1982 році виконала у фільмі «Чародії» пісні «Загадка жінки» та «Три білих коня». Також брала участь як запрошена вокалістка у записі другого диска-гіганта гурту Стаса Наміна «Реггі, диско, рок» (рос. «Регги, диско, рок»).

У 1984 році співачка отримала запрошення виконати одну з головних партій у кантаті «Історія доктора Фауста» Альфреда Шнітке.

З 1985 року Долина працює самостійно. За час сольної кар'єри поставлено кілька концертних програм, з якими співачка об'їздила країну. У 1985 році вона вперше виступила як режисер власної програми «Затяжний стрибок».

За два роки Лариса Доліна представила нове шоу «Контрасти», 1989 року в Державному центральному концертному залі «Росія»[ru] показала програму «Крижинка», а наступного року — шоу «Маленька жінка».

1990 року в цьому ж залі відбулася прем'єра рок-опери «Джордано» (музика Лори Квінт), в якій головну чоловічу роль виконав Валерій Леонтьєв, а головну жіночу — Лариса Доліна.

1991 року, в рамках російсько-французького контракту, Лариса Доліна виступила перед 20-тисячною аудиторією в місті Ла-Рошель на фестивалі «Радіо-Престиж».

1992 року відбувся ювілейний творчий концерт співачки в Театрі Естради[ru]. Того ж року з'явилася програма «Що хочу, те й співаю», показана у концертному залі «Росія».

1995 року Долина представила програму «Я не подобаюся собі», яка відкрила глядачам її новий імідж. Відразу після успішних концертів у Росії, Долина відправляється на гастролі по містам Європи та США, де у Доліної величезний комерційний успіх.

Співачка не раз ставала призером і лауреатом багатьох престижних всесоюзних і міжнародних конкурсів.

1991 року Лариса Доліна була удостоєна титулу «Найкраща співачка країни» на всесоюзному конкурсі «Профі».

1993 року стала Заслуженою артисткою Росії.

1994 року співачка отримала приз «Кришталевий дельфін» на Всеросійському конкурсі в Ялті і стала володаркою національної музичної премії «Овація» в номінації «Найкраща рок-співачка».

1996 року знову отримала «Овацію» як найкраща солістка року (в номінації «Поп-музика»).

Лариса Доліна знялася в художніх фільмах: «Оксамитовий сезон», «Ми з джазу», «Острів загиблих кораблів», «Сувенір для прокурора», а її голос звучить більш ніж в 70 кінокартинах і мультфільмах.

23 і 24 грудня 1996 року в ДЦКЗ «Росія» відбулася прем'єра ювілейної сольної програми Лариси Доліної «Погода в домі». У цьому музичному спектаклі прозвучали відомі хіти співачки, а також був представлений новий альбом «Погода в домі», створений Ларисою у співпраці з композитором Русланом Горобцем і поетом Михайлом Таничем. У шоу взяли участь Ірина Отієва, Леонід Кравець та Сергій Лемох.

Член партії «Єдина Росія» з 2003 року[14].

У 2025 році стала фігуранткою скандалу, пов’язаного зі спробою повернути продану нерухомість без повернення коштів, отриманих за угодою. Ця ситуація отримала неофіційну назву «ефект Доліної» — випадок, коли продавець похилого віку відмовляється передавати продану нерухомість у власність нових власників і водночас подає судові позови щодо визнання угоди недійсною, посилаючись на переказ коштів на рахунки шахраїв.

В Україні подібних випадків станом на кінець 2025 року не зафіксовано. Після скасування Верховним судом Російської Федерації рішень судів нижчих інстанцій Доліна відмовилася звільнити нерухомість, яка їй більше не належала, що спричинило чергову хвилю негативного суспільного розголосу. Станом на кінець 2025 року справа залишалася незавершеною; очікувалося подання нового позову з боку власників нерухомості.

Освіта

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Перший чоловік — Анатолій Михайлович Міончінській (нар. 1946), джазовий музикант, колишній другий диригент оркестру «Современник» (1980—1987)[15][16]
  • Дочка — Ангеліна Анатоліївна Міончінська (нар. 1983)
  • Другий чоловік — Віктор Мітязов — бас-гітарист, продюсер (1987 — 9 березня 1998)[15][16].
  • Третій чоловік — Ілля Спіцин (нар. 1968[17]), бас-гітарист, продюсер (з 1998)[16].

Антиукраїнські погляди

[ред. | ред. код]
  • При виступах з приводу дня міста в Одесі перед глядацькою аудиторією Першого національного каналу заявила, що «Одеса належить Україні тільки по карті чи атласу»[18].
  • 18 березня 2015 року у виступі перед багатотисячною аудиторією на честь річниці анексії Криму Росією Л. Доліна заспівала гімн РФ із президентом Путіним[19].
  • У січні 2016 року в коментарі щодо скасування концертів Алессандро Сафіна та П'єра Рішара в Криму співачка заявила: «Я не знаю, які санкції пообіцяла їм Україна, але я впевнена, що цій країні та її керівникам треба думати про свій багатостраждальний конгломерат, що розвалюється, замість того, хто і коли виступає в нас в Криму. Як то каже мій продюсер Ілля Спіцин, „коли Господь хоче покарати державу, він посилає до неї ЦРУ і Петра Порошенка“»[20].
  • У березні 2021 року прокуратура АР Крим та міста Севастополя відкрила кримінальне провадження щодо 23 російських артистів (і, зокрема, Доліної) за фактом незаконного в’їзду/виїзду на тимчасово окупований півострів[21]. Дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 332-1 КК України («Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї»), досудове розслідування буде здійснюватися слідчим управлінням ГУ СБУ в АР Крим[22]. Розслідуватиметься епізод, коли російські артисти потрапили до Криму в обхід українських прикордонних пунктів для виступу на концерті з нагоди відкриття мосту через Керченську протоку[23].

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1985 — «Затяжний стрибок»
  • 1986 — «Новий день»
  • 1988 — «Пісні Віктора Резнікова»
  • 1989 — «Крижинка»
  • 1991 — «Прости мене»
  • 1993 — «Крижинка»
  • 1993 — «Прости мене»
  • 1994 — «Звикай до Лариси Доліної»
  • 1995 — «Долина в долині пристрастей»
  • 1996 — «Прощай ... Ні, до побачення»
  • 1997 — «Погода в домі»
  • 1998 — «Щаслива доля»
  • 1999 — «Співачка і музикант»
  • 2000 — «Епіграф»
  • 2000 — «По-новому жити»
  • 2001 — «Новий рік»
  • 2002 — «Carnival of Jazz»
  • 2006 — «Обпалена душа»
  • 2008 — «Hollywood Mood»
  • 2009 — «Carnival of Jazz-2: No»
  • 2010 — «Route 55»

Відеокліпи

[ред. | ред. код]

Робота в кіно

[ред. | ред. код]

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • 1978 — друга премія і звання лауреата на 11-му Всеросійському конкурсі виконавців радянської пісні «Сочі-78»
  • 1979 — Спеціальний приз на конкурсі естрадної пісні в Таллінні
  • 1981 — Гран-прі та приз за найкраще виконання чеської пісні на фестивалі в місті Готвальдов (Чехословаччина)
  • 1986 — перший диплом у фіналі фестивалю «Пісня року»
  • 1991 — Лариса Доліна була удостоєна титулу «Найкраща співачка країни» на Всесоюзному конкурсі «Профі»
  • 1993, червень — співачка отримує почесне звання «Заслужена артистка Росії» [8]
  • 1994 подарував Ларисі Доліній «Кришталевого дельфіна» (так називався приз на всесоюзному конкурсі в місті Ялта). Цього ж року співачка стала володаркою Національної музичної премії «Овація» в номінації «Найкраща рок-співачка».
  • 1996 — співачка знову отримала «Овація» як найкраща солістка року (в номінації «Поп-музика»)
  • 1997 — Ще одна «Овація» за найкращий альбом року — «Погода в домі».
  • 26 січня 1998 Лариса Доліна стала народною артисткою Росії[9]. Зі званням співачку привітав президент Росії Борис Єльцин.
  • У травні 1998 року стала лауреатом Премії МВС Росії. Цю премію співачка повністю перерахувала на благодійність.
  • 5 березня 1998 року в Кремлі президент Росії Борис Єльцин вітав Ларису Доліну з почесним званням «Жінка року».
  • 1999, червень — співачка отримує нагороду від радіо «Хіт-FM» — «Стопудовий хіт» за пісню «Випадковий перехожий»
  • 2000 — ще одна гиря «стопудового хіта». Цього разу — за новий шлягер «Не треба».
  • 2002, липень — спеціальним наказом Лариса Доліна введена до Ради з культури і мистецтва при президентові РФ.
  • 2003 — Лариса Доліна висунута на здобуття Державної премії в галузі культури і мистецтва за програму «Карнавал Джазу», а також за видатні заслуги в області культури та мистецтва.
  • 2005 — нагороджена орденом Пошани за великий внесок у розвиток музичного мистецтва[24].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://archive.aif.ru/archive/1654084
  2. ↑ https://go.zvuk.com/v-trende/ty-kak-na-menya-poesh-tipy-vokalnykh-golosov-i-ikh-yarchaishie-obladateli.htm
  3. ↑ https://ria.ru/20100531/240662437.html
  4. ↑ https://www.mgik.org/sveden/employees/68827
  5. ↑ а б в г д Discogs — 2000.
  6. ↑ Лариса Долина — Издательство ДЖЕМ [jamgroup.ru]
  7. ↑ http://allstars.pp.ru/lenta/2006/09/28/s3.html
  8. ↑ а б Нагороджена указом президента України № 925 від 16 червня 1993. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 29 липня 2011.
  9. ↑ а б Нагороджена указом президента України № 80 від 26 січня 1998. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 29 липня 2011.
  10. ↑ Долина Лариса Александровна / Доліна Лариса Олександрівна / Dolina Larisa Aleksandrovna. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  11. ↑ Указ Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  12. ↑ Variety. [Архівовано 19 грудня 2007 у Wayback Machine.]RU -> КІНО Портал [Архівовано 19 грудня 2007 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Подруга Доліної розповіла про чоловіків і коханців співачки. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 29 липня 2011.
  14. ↑ Віталій Іванов (31 березня 2003). Партия власти критикует власть (російською) . Ведомости, 2003, № 054. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 16 вересня 2010.
  15. ↑ а б Повторення пройденого • Новини, анонси • НАТАЛИ[недоступне посилання з квітня 2019]
  16. ↑ а б в Лариса Доліна розлучається з чоловіком «Дім та родина» LIVEstory - історії з життя. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 29 липня 2011.
  17. ↑ Слідом за Малаховим заразився заразою чоловік Лариси Доліної. Архів оригіналу за 12 січня 2006. Процитовано 29 липня 2011.
  18. ↑ Gazeta.ua Одесса принадлежит Украине только по карте - Лариса Долина. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  19. ↑ TheAtlantic.com - Russian President Vladimir Putin and the singer Larisa Dolina sing a national anthem at a rally marking the one-year anniversary of annexation of Ukraine's Crimea peninsula. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  20. ↑ Долина: когда Бог хочет наказать страну, посылает туда ЦРУ и Порошенко. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  21. ↑ Прокуратура АР Крым и г. Севастополя. Telegram. Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  22. ↑ Ірина Сітнікова (22.03.2021). Україна порушила справу щодо 23 артистів РФ, які виступали в окупованому Криму. Серед фігурантів ㅡ Лепс, Білан та інші. hromadske.ua. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  23. ↑ Прокуратура АРК почала кримінальне провадження що 23 російських артистів, які виступали в окупованому Криму. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  24. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 6 вересня 2005 року № 1057 «Про нагородження орденом Пошани Доліної Л. А.». Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 29 липня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Доліна_Лариса_Олександрівна&oldid=47594809