П'єр Сільвен Марешаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр Сільвен Марешаль
фр. Sylvain Maréchal
ПсевдоLe Berger Sylvain[1], Le berger Sylvain[1], P. Lahceram[1], Arlamech[1], M ***[1], Sylvain M ......[1], Mehemet Ogli[1] і S...M...[1]
Народився15 серпня 1750(1750-08-15)[2][3]
Париж, Французьке королівство[4]
Помер18 січня 1803(1803-01-18)[2][3] (52 роки)
Монруж[4]
Країна Франція
Діяльністьжурналіст, поет, філософ, лібретист, адвокат, драматург, памфлетист, бібліотекар, письменник, публіцист
Галузьфілософія
Alma materПаризький університет
Знання мовфранцузька[2][1][5]
Напрямокатеїзм
Конфесіяатеїзм

П'єр Сільвен Марешаль (фр. Pierre Sylvain Maréchal; 15 серпня 1750, Париж — 18 січня 1803, Монруж, Франція) — французький філософ, письменник і політичний діяч. Учасник утопічно-комуністичної «Змови Рівних».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився Парижі у сім'ї виноторговця, вивчав право. У 20-річному віці опублікував збірку ідилій Bergeries, досить успішну, щоб її автора прийняли на службу бібліотекарем у престижний Коледж Чотирьох Націй. У цей період його зацікавили ідеї атеїзму та деїзму, він знайомиться з творами Руссо, Вольтера, Гельвеція та Дідро.

Незабаром він розвиває власну ідею аграрного соціалізму з колективною власністю на майно. Прихильність до ідеалу культу Розуму, критика релігії та абсолютизму послужило приводом для його вигнання з Колледжа. За видання альманаху (календаря) (фр. Almanach des Honnêtes Gens), в якому святі з церковного календаря були заміщені відомими історичними особистостями, провів чотири місяці у в'язниці. Надалі всі твори публікував анонімно, щоб уникнути переслідувань.

Був серед прихильників Французької революції, захищав права бідняків. Взяв участь у змові Бабефа, на відміну від інших учасників, безкарно. Як видавець газети «Révolutions de Paris» ратував за визволення людей від рабства і розглядав релігію як інструмент поневолення.

В останні роки життя Марешаль відійшов від активної політичної діяльності та присвятив себе літературній творчості, за допомогою якої виступав проти ідеалізму та релігії (а в одній із пізніх праць — і проти прав жінок, що свідчило про обмеженість його егалітаризму). В 1799 році опублікував 6-томний історико-просвітницький роман «Подорожі Піфагора » (опублікований в Росії без імені автора в 1804-1810), в 1801 — полемічний працю «За і проти Біблії». У 1802 році він опублікував анонімну книгу «Історія Росії, скорочена до викладу лише важливих фактів», де вперше з'явилася фальшивка «Заповіт Катерини II». Помер 1803 року.

Список творів

[ред. | ред. код]
  • Bergeries (1770)
  • Chansons anacréontiques (1770)
  • Essais de poésies légères suivis d'un songe (1775)
  • Fragments d'un poème moral sur Dieu (1780)
  • Dieu et les prêtres
  • Fragments d'un poème philosophique (1781)
  • L'Âge d'Or (1782)
  • Livre échappé du déluge (1784)
  • Almanach des Honnêtes Gens (1788)
  • Apologues modernes, à l'usage d'un dauphin (1788)
  • Dame Nature à la barre de l'Assemblée nationale (1791)
  • Jugement dernier des rois (théâtre, 1793)
  • Manifeste des Égaux (1801)
  • Pensées libres sur les prêtres (1798)
  • Le Lucrèce Français (1798)
  • Culte et lois d'une société d'hommes sans Dieu (1798)
  • Les Voyages de Pythagore (1799)
  • Dictionnaire des Athées anciens et modernes (1800)
  • Pour et contre la Bible (1801)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б Марешаль Пьер Сильвен // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ CONOR.Sl
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/П%27єр_Сільвен_Марешаль