Перцов Данило Володимирович

Перцов Данило Володимирович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	10 січня 1973(1973-01-10)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	5 грудня 2021(2021-12-05) (48 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Причина смерті	коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Громадянство	Україна
Професії	композитор
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Перцов Данило Володимирович (нар. 10 січня 1973 — пом. 5 грудня 2021, м. Київ) — український композитор, мультиінструменталіст, дизайнер, член Спілки композиторів України.

Життя та творчість

Народився в Києві в сім'ї відомих художників-графіків. Початкову освіту здобув у Київській спеціалізованій музичній школі імені Лисенка, де факультативно займався композицією в класі Віктора Пацукевича. 1992 року відбувся творчий дебют композитора на фестивалі «Прем'єри сезону», де прозвучав твір «Кондукт Бабиного Яру» у виконанні ансамблю «Київська камерата» під орудою Володимира Сіренка.

У 1992—1998 роках навчався в Київській консерваторії (клас композиції Мирослава Скорика та Денисенко Марини).

В ці роки захопився автентичним виконавством, грав на шалмеї, цинку та поморті. Входив у композиторське об'єднання «ВІССГ», разом з Григорієм Немировським, Вікторією Польовою, Святославом Луньовим, Сергієм Ярунським, Веніаміном Левицьким, Сергієм Зажитьком і Людмилою Юріною.

1997 року в НМАУ відкрито першу в Україні кафедру музично-інформаційних технологій, обладнання якої було закуплено на гроші гранту фонду «Відродження». Ця студія стала значним поштовхом для розвитку творчості композиторів київської школи в електронному напрямку. Окрім А. Загайкевич, електронні твори писали у Києві — Ігор Стецюк, Данило Перцов, Святослав Луньов, Людмила Юріна, у Львові — Іван Небесний, Юрій Ланюк.

У 1998—2001 роках стажувався в аспірантурі в класі Левка Колодуба. В ці ж роки брав участь в театральних проєктах — спектакль «Морфій, звуки» Дмитра Богомазова, хореографічний етюд «Овса і Пітер» Лариси Венедиктової, «опера в трьох наближеннях» Virginalia для двох танцюристів, верджиналу, гітари та 6-канальної плівки (разом з Михайлом Стрельніковим та Вадимом Трінчим) також у ряді перформансів.

У 2006 році був виконаний «Кецалькоатль» для тріо САТ та електронної доріжки, у виконанні брало участь угрупування «TanzLaboratorium» під проводом Лариси Венедиктової. У 2008 році разом з Богомазовим, Венедиктовою та Олександром Другановим була створена електроакустична опера «Солодких снів, Річарде», де виступив як композитор, постановник та програміст. У 2010 році стажувався у Марка Холоневського в Кракові.

З 2005 року грав в ансамблі «Хорея Козацька» під проводом Тараса Компаніченка. У 2010 році спільно з Олегом Тімофєєвим заснував проєкт «Sarmatica», з яким записано альбом The Lviv Lute, цілком присвячений Львівській лютневій табулатурі (Ms. 1400/I).

2016 року до 30-х роковин Чорнобильської трагедії написав ораторію «Гірка зоря», прем'єра якої відбулася в «Мистецькому арсеналі» в присутності президента України (Національний президентський оркестр під проводом Кирила Карабиця, солісти — Ірина Данилейко та Анатолій Кочерга, режисер — Сергій Проскурня, автор відео — Сергій Петлюк).

У 2019 році брав участь у постановках опери GAZ у Відні та Нью-Йорку в театрі LaMama, розробляв разом з музикантом Георгієм Потопальським та виконував партію лайф-електроніки опери.

У 2020 році створив твір Investitional clysmatologie [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] для проєкту Pandemic Meida Space на запрошення Алли Загайкевич.

Помер у реанімації Київської клінічної лікарні № 12 через Covid-19.

Твори

• Фортепіанне тріо для 10 струнних інструментів «Кондукт Бабиного Яру» (1992);
• «Чотири стихії» для препарованого фортепіано;
• «Мохи» для 2 цинків;
• «Акваріус» для фортепіано та оркестру (1998);
• Вокальні цикли на слова Лорки й Сафо;
• Соната для гітари соло (1998);
• п'єса «Голкіпер» (1999);
• музика до фільмів епохи німого кіно «Носферату» й «Утомлена смерть»;
• музика до вистави Дмитра Богомазова «Морфій»;
• балет «Distant»;
• опера «Virginalia» для двох танцюристів, вірджинала, гітари та шестиканальної електроніки в семи частинах (2003, разом із Михайлом Стрельніковим і Вадимом Трінчим);
• «Кецалькоатль» для тріо САТ (1995 — акустична версія, 2006 — електроакустична версія);
• електроакустична опера «Солодких снів, Ричарде» (2008);
• електронна композиція, в основу якої покладено гімн української діаспори «Чуєш, брате мій» (2011);
• ораторія «Гірка зоря» (2016);
• «Меїсса» (2017);
• «Missa Lapidibus»;
• «Investiment climatology» (2021).

Література

• Олександр Клименко. У вічному світлі Кецалькоатля. Пам'яті Данила Перцова. — Критика, № 3–4, 2022 (c. 29–39).

Джерела

• сторінка [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.] на сайті НСКУ.
• сторінка [Архівовано 2 травня 2016 у Wayback Machine.] на сайті classic-online.ru

Посилання

• Перцов Данило Володимирович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 157
• Помер український композитор, учасник гурту «Хорея Козацька», Данило Перцов [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]// Главком, 05.12.2021