Поросинець голий
| Поросинець голий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Цикорієві (Cichorioideae) |
| Рід: | Поросинець (Hypochaeris) |
| Вид: | H. glabra
|
| Біноміальна назва | |
| Hypochaeris glabra L., 1753
| |
Поросинець голий[1] (Hypochaeris glabra) — вид рослин із родини айстрових (Asteraceae).
Це однорічна/багаторічна тонка, зі стрижневим коренем, рослина заввишки до 4 дм. Стебла висхідні чи прямовисні, прості чи розгалужені у верхній половині, зелені, голі, трохи потовщені під квітковими головами. Листки всі прикореневі, голі чи війчасті, довгасті, послаблені біля основи, звивисті чи (рідко) перисті з гострими частками. Квітконіжки голі. Квіткові голови досить малі. Обгортки голі (рідко з кількома волосками на середній жилці листочків), 13–18 × 3–14 мм. Квітки жовті, (5)10–15 мм завдовжки (трубки і язички приблизно рівні), приблизно такої ж довжини, як внутрішні листочки обгортки. Внутрішні плоди з дзьобом (3)6–8(12) мм завдовжки, зовнішні без дзьоба, 3–4 мм завдовжки. Папус 8–12 мм, сформований кількома рядами волосків, крайні в основному шорсткі, внутрішні пір'ясті. 2n=10. Квітне у лютому — вересні (залежно від місця зростання)[2][3][4][5].
Зростає у Європі (Данія, Велика Британія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Австрія, Бельгія, Швейцарія, Німеччина, Нідерланди, Люксембург, Польща, Білорусь, Чехія, Словаччина, Україна, Албанія, Болгарія, Греція (у т. ч. Крит), Італія (у т. ч. Сардинія, Сицилія), Хорватія, Македонія, Чорногорія, Румунія, Сербія і Косово, Словенія, Іспанія (у т. ч. Балеарські острови), Гібралтар, Франція (у т. ч. Корсика), Монако, Португалія, Росія, євр. Туреччина), Північній Африці (Алжир, Лівія, Марокко, Туніс, Канарські острови, Острови Мадейра), Західній Азії (Кіпр, Ізраїль, Ліван, Сирія, Туреччина); рослина інтродукована до Японії, Індії, Австралії, ПАР, Південної Америки, Північної Америки[6][7].
Населяє вересовища, скелі, поля та піщані місця, сухі луки, переважно на кислих ґрунтах[4][5].
В Україні вид росте на піщаних місцях — на Закарпатті[8].
Молоде листя (дещо гірке) є їстівним — сире чи приготовлене. Корінь має снодійний, сечогінний і загальнозміцнювальний ефект; листя має в'яжучий ефект[2].
-
загальний вигляд -
кошик -
ілюстрація
- ↑ Hypochoeris glabra // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Hieracium transylvanicum. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 18.04.2022. (англ.)
- ↑ Hieracium transylvanicum. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Процитовано 18.04.2022. (нім.)
- ↑ а б Hieracium transylvanicum. Tela Botanica. Процитовано 18.04.2022. (фр.)
- ↑ а б Hieracium transylvanicum. Flora Vascular. Процитовано 18.04.2022. (ісп.)
- ↑ Hieracium transylvanicum. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 18.04.2022. (англ.)
- ↑ Hieracium transylvanicum. Catalogue of Life. Процитовано 18.04.2022. (англ.)
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 367.
|
Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |