Пухов Михайло Георгійович

Михайло Пухов
рос. Михаил Георгиевич Пухов
Ім'я при народженні	Михаил Георгиевич Пухов
Народився	3 січня 1944(1944-01-03) Томськ
Помер	21 січня 1995(1995-01-21) (51 рік) ·злоякісна пухлина
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	прозаїк
Alma mater	МФТІ
Мова творів	російська
Роки активності	1968–1995
Напрямок	проза
Жанр	фантастична повість, оповідання
Magnum opus	цикл творів «Істинна правда»

Михайло Георгійович Пухов (рос. Михаи́л Гео́ргиевич Пу́хов, 3 січня 1944(19440103), Томськ — 21 січня 1995) — російський радянський письменник-фантаст, редактор, перекладач, учений-фізик та програміст.

Біографія

Михайло Пухов народився в Томську в сім'ї відомого вченого-математика Георгія Євгеновича Пухова. У 1967 році Михайло Пухов закінчив Московський фізико-технічний інститут, а в 1972 році захистив кандидатську дисертацію, та почав працювати в Центральному науково-дослідницькому радіотехнічному інституті. Під час роботи в НДІ Пухов керував кількома науковими проектами, займався винахідницькою діяльністю. Одночасно Михайло Пухов займався і літературною діяльністю, яку розпочав ще в студентські роки. Першим його опублікованим оповіданням стало «Мисливська експедиція», опублікована у щорічній збірці «Фантастика-67» у 1968 році. У 1979 році Михайло Пухов переходить на творчу роботу, та стає завідувачем відділу фантастики журналу «Техника – молодежи». За час перебування Пухова на чолі відділу в журналі вперше в СРСР надруковані твори Артура Кларка «2010: Одіссея Два» і «Фонтани раю», та Едмонда Гемілтона «Зоряні королі» і «Повернення до зірок». Одночасно під керівництвом Пухова в журналі публікувалось і багато творів молодих радянських фантастів, зокрема Сергія Смирнова, з яким Пухов організував при журналі клуб шанувальників фантастики для учнів старших класів та студентів. Сам письменник також часто публікувався в низці періодичних видань, вийшли також три авторські збірки письменника. У своїй творчості Пухов надавав велику увагу точному і розлогому опису наукових ідей та фізичних явищ, а також обґрунтуванню наукових гіпотез. Проте більшість творчого доробку Пухова складають оповідання, опублікував він також кілька повістей, а єдиний його роман «Дуельный зал» так і залишився незавершеним, і за життя автора виходили друком лише частини роману. Також Михайло Пухов відомий як перекладач на російську мову з болгарської, польської та англійської мов. Його твори перекладені кількома мовами, зокрема польською та німецькою. З 1985 року Пухов займався також розробкою ігор для програмованих мікрокалькуляторів, та вперше в світі написав оповідання за мотивами розробленої ним самим комп'ютерної гри.

У кінці 1994 року лікарі виявили у Михайла Пухова рак. Незважаючи на проведену операцію, стан письменника продовжував погіршуватися. Проте, незважаючи на важку хворобу, Пухов навіть з лікарняного ліжка зумів передавати до періодичних видань нові статті та репортажі. 21 січня 1995 року після різкого погіршення стану Михайло Пухов помер.

Бібліографія

Повісті

• 1982 — Станет светлее
• 1985 — Путь к Земле
• 1985 — Разветвление
• 1990 — Брошен ввысь
• 1994 — Змей из-под пространства

Оповідання

• 1968 — Охотничья экспедиция
• 1970 — Пропажа
• 1970 — Потеря монополии
• 1982 — Столкновение
• 1971 — Палиндром в Антимир
• 1972 — Картинная галерея
• 1973 — Случайная последовательность
• 1974 — Над бездной
• 1975 — По использовании уничтожить
• 1975 — Необычное столкновение
• 1975 — Костры строителей
• 1976 — Все цветы Земли
• 1977 — Цейтнот
• 1977 — Свет звезд
• 1977 — На попутной ракете
• 1977 — Нитка бус
• 1977 — Восьмая посадка
• 1977 — Контратака
• 1977 — Услуга мага
• 1978 — Терминатор
• 1978 — Черный Шар
• 1978 — Точки для прямой*"
• 1979 — Как был получен первый литературный гонорар
• 1979 — Окно в Футурозой
• 1979 — Спасение жизни
• 1980 — Машина памяти
• 1980 — Контакт! Нет контакта…
• 1981 — Семя зла
• 1981 — Мы и наши родители
• 1981 — Звездный лидер
• 1982 — Есть точный адрес
• 1982 — Кое-что для души
• 1982 — Два лика Хроноса
• 1982 — Порт Перпетуум
• 1982 — Пирамида
• 1982 — Путь Одноклеточных
• 1982 — Дефицитный хвост
• 1982 — Коммуникабельный гуманоид
• 1983 — Планета за 100000, или Как мы с Биллом продавали рептилию нашему большому другу Мак-Грегори
• 1983 — На перекрестке
• 1983 — Виртуальный человек
• 1983 — В абсурдокамере
• 1983 — Уровень жизни
• 1985 — Истинная правда
• 1987 — Признание
• 1987 — Над пульсаром
• 1987 — Операция «Прогрессор»
• 1991 — Шедевр Максимушкина

Посилання

• Михайло Пухов на сайті fantlab.ru [Архівовано 13 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Пухов Михаил Георгиевич [Архівовано 25 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Михайло Пухов на publ.lib.ru [Архівовано 13 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)