Артур Кларк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артур Чарльз Кларк
англ. Sir Arthur Charles Clarke
Сер Артур Чарльз Кларк в своєму будинку в Коломбо (Шрі-Ланка), 20 березня 2005 року
Сер Артур Чарльз Кларк в своєму будинку в Коломбо (Шрі-Ланка), 20 березня 2005 року
Псевдоніми, криптоніми E. G. O'Brien,
Charles Willis
Дата народження 16 грудня 1917(1917-12-16)
Місце народження Майндхед, графство Сомерсет, Велика Британія
Дата смерті 19 березня 2008(2008-03-19) (90 років)
Місце смерті Коломбо, Шрі-Ланка
Національність Англієць
Громадянство Велика Британія Велика Британія,
Шрі-Ланка Шрі-Ланка
Мова творів англійська
Рід діяльності вчений, письменник, футуролог, винахідник
Напрямок наукова фантастика
Жанр жорстка наукова фантастика,
популяризація науки
Премії

«Мандрівник», Неб'юла, Г'юґо, Міжнародна премія фантастики, Премія Калинга ЮНЕСКО, Премія Гросмейстер фантастики

http://www.clarkefoundation.org/

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Артур Чарльз Кларк (англ. Sir Arthur Charles Clarke; * 16 грудня 1917, Майнхед, Велика Британія — † 19 березня 2008, Коломбо, Шрі-Ланка) — шрі-ланкійський письменник-фантаст, футуролог, вчений та винахідник англійського походження. Писати почав після війни, з однаковим успіхом виступивши в науковій фантастиці та науково-популярній літературі (Кларк жалкував, що вчасно не запатентував ідею космічних супутників зв'язку, висловлену ним в одній зі статей); єдиний «нефантастичний» роман Кларка — «Шлях стеження» [Glide Path] (1963), присвячений історії відкриття радару. Лауреат Міжнародної премії з фантастики (International Fantasy Award) за книгу «Дослідження космосу» [The Exploration of Space] (1951) та премії Калингі (ЮНЕСКО) за досягнення в популяризації науки (1962). Почесний доктоp коледжу Бівеp в Гленсайде (штат Пенсильванія). Hагороджений орденом Британської імперії (1989). З 1950 — професійний письменник. Перші НФ публікації — «Амбразура» (1946) і «Рятувальний загін» (1946). Автобиографічні — «Погляд з Серендипу» [View from Serendip] (1978) і «Дивовижні дні: науково-фантастична автобіографія» [Astounding Days: A Science Fictional Autobiography] (1989). Також відомий спільною роботою зі Стенлі Кубриком зі створення культового науково-фантастичного фільму «Космічна одіссея 2001» (1968). У 1999 році Кларк отримав лицарське звання від королеви Єлизавети II.

Артура Кларка, Айзека Азімова і Роберта Хайнлайна називають «великою трійкою» наукових фантастів, що зробили значний вплив на жанр в середині XX століття.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 16 грудня 1917 року Майнхеді, графство Сомерсет. Після школи працював аудитором в лондонському казначействі. Після початку Другої світової війни був призваний на військову службу в Королівські ВПС, служив в званні лейтенанта. Після війни з відзнакою закінчив Кінгс-коледж в Лондоні за фахом фізика і математика.

У 1956 році Кларк переїхав на Цейлон (тепер Шрі-Ланка), а в 1960-х роках отримав громадянство Шрі-Ланки. Жив в Коломбо.

Дебютував в фантастиці оповіданнями «Амбразура» і «Рятувальний загін» (1946). Був одним із засновників і активістів британського фендому. У 1940-50-ті роки двічі обирався головою Британської міжпланетної спілки. За коротке оповідання «Зірка» (The Star,1955) 1956 року отримав премію «Г'юго».

Найвідоміші романи: «Кінець дитинства» (1953), «Місто і зірки» (1956), «Побачення з Рамою» (1973), «Фонтани Раю» (1979). Останній роман Кларка «Остання теорема» (2009), написаний у співавторстві з іншим лауреатом найпрестижнішої премії «Гросмейстер фантастики» Фредеріком Полом вийшов посмертно.

Роман «Кінець дитинства» [Childhood's End] (1950 — «Янгол-охоронець»; 1953) присвячений еволюційної перспективі людства. Космічні «вартові» земної цивілізації, не питаючи згоди землян, «скасували» війни, нерівність і соціальну несправедливість, встановивши утопію (довгий час вони не показують свого «обличчя», тому що одного разу вже були на Землі в минулому і навчені гірким досвідом: саме з них, наділених власною еволюцією рогами, хвостами і копитами, люди згодом «намалювали» в уяві диявола). Пізніше, коли почали народжуватися геніальні діти-мутанти, що володіють екстрасенсорними сприйняттям, з'ясувалося, що це була лише перша частина плану з підготовки людства до вищої еволюційної стадії — «залученню» його до трансцендентному Надрозуму.

Артур Кларк вніс внесок в кінофантастику, ставши одним із творців знаменитої «Космічної Одіссеї 2001 року» (1968), знятої Стенлі Кубриком. Того ж року Кларк опублікував роман 2001: Космічна Одіссея, написаний на основі власного сценарію. Артур Кларк — лауреат премії Калингі за досягнення в популяризації науки (1962).

Кларк був не тільки успішним письменником-фантастом, але і визнаним ученим-винахідником. Він, зокрема, ще в 1954 році опублікував наукову статтю, в якій описувалися можливості створення глобальних систем зв'язку за участю супутників на геостаціонарній орбіті. Вважається, що саме в творах Кларка вперше була описана ідея «космічного ліфта».

1989 року Кларк став командором Ордену Британської імперії, і довгий час був єдиним письменником-фантастом, удостоєним такої почесті. В 1998 році Артур Кларк був посвячений у лицарі.

«Закони Кларка»[ред.ред. код]

Докладніше: Три закони Кларка

В книзі «Профілі майбутнього» («Profiles of the Future», 1962) Артур Кларк сформулював так звані Закони Кларка, відповідно до яких розвивається сучасна наука.

  • Перший Закон: Якщо заслужений, але старий учений говорить, що щось можливе, він майже напевно має рацію. Якщо ж він говорить, що щось неможливе, він майже безумовно помиляється.
  • Другий Закон: Єдиний спосіб встановити межі можливого — спробувати зробити крок за ці межі.
  • Третій Закон: Будь-яку достатньо розвинену технологію неможливо відрізнити від магії.

Цікаві факти[ред.ред. код]

В СРСР Артур Кларк був одним з найбільш публікованих російською мовою західних фантастів і вважався «прогресивним». Більшість його нових романів майже відразу виходили в журналі «Техника — молодёжи», з головним редактором якого Василем Захарченком Кларк був знайомий особисто. У 1984 році «Техника — молодёжи» почала публікацію роману Кларка «2010: Одіссея 2», проте ця публікація стала для редакції журналу катастрофою. Роман був присвячений автором космонавтові Олексію Леонову і академікові А. Д. Сахарову. Присвячення Сахарову з публікації було прибране, проте ані перекладачі, ані редактори не звернули увагу, що всі російські персонажі роману носили імена відомих на Заході дисидентів. Після виходу в журналі другої частини публікація роману була припинена цензурою, редакція розігнана, а Василь Захарченко звільнений.

Бібліографія[ред.ред. код]

Цикли творів[ред.ред. код]

Окремі романи[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

  • Побачення з Рамою (2009, анонсований)
  • Побачення з Рамою (2003)
  • Кольори нескінченності (1995)
  • В космічній пастці (1994) (за оповіданням «Breaking Strain»)
  • Артур Кларк: До 1001 (1993)
  • Сутінкова зона (телесеріал, епізод «Зірка», 1985—1989)
  • 2010 (1984)
  • Космічна одіссея 2001 (за оповіданням «The Sentinel» і іншими оповіданнями; у титрах не згадується; 1968)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]