Самойлов Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самойлов Віктор Васильович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 24 травня 1969(1969-05-24)
Новопокровка
Смерть 24 серпня 2014(2014-08-24) (45 років)
Петрівське
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самойлов.

Ві́ктор Васи́льович Само́йлов (1969—2014) — український військовослужбовець, десантник, старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1969 року в смт Новопокровка (Солонянський район, Дніпропетровська область). Закінчив середню школу № 1 смт Солоне.

Проходив військову службу на посаді головного сержанта взводу 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126, смт Гвардійське). Від початку російської збройної агресії захищав Україну на східному фронті.

До останнього тримав позиції на кургані Савур-могила. Коли український кордон перетнули регулярні формування збройних сил РФ, і основні сили української армії вже відступили, на Савур-могилі залишились в оточенні бійці, у яких не було наказу на відхід. 24 серпня 2014 року до них прорвалась машина, щоб евакуювати поранених, у тому числі Віктора Самойлова, командира спецбатальйону міліції «Тимур» Темура Юлдашева і гвардійця Івана Журавльова. Під час евакуації автомобіль було двічі обстріляно, він перевернувся і був захоплений російськими бойовиками поблизу села Петрівське Шахтарського району. Самойлова та інших поранених вони вбили. Про це розповів Іван Журавльов, якого бойовики забрали у полон, упізнавши в ньому бійця, що підняв український прапор над Слов'янськом. За кілька тижнів Журавльов вийшов на зв'язок, потім був звільнений за обміном[1].

Група, яку направили на пошук загиблих, не змогла знайти тіла; офіційно Віктор вважався зниклим безвісти. Тіло ексгумоване Місією «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») у безіменній могилі на околиці Петрівського 1 жовтня 2014 року. Упізнаний за експертизою ДНК.

Похований 19 березня 2015 року в смт Солоне.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 31 жовтня 2014 року, — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[2].
  • 19.02.2016 року вулиця Жовтнева у с. Солоному перейменована у вул. Самойлова.[3]
  • 13 жовтня 2016 року в приміщенні Солонянської СЗШ № 1 встановлено і освячено меморіальну дошку[4].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 1
  • Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Снайпер Іван Журавльов: «В Горлівці ми були кілька діб в тилу ворога, без води. Але було відчуття, що хтось нас чекає» // 06242.com.ua — Сайт Горлівки, 6 жовтня 2014 [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Указ Президента України від 31 жовтня 2014 року № 838/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Вулиця Самойлова
  4. ↑ Соціально-гуманітарний відділ інформує: про відкриття меморіальної дошки бійцю АТО Самойлову В. В. у Солонянській СЗШ № 1 // Сайт Солонянської громади, 28 жовтня 2016
  5. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самойлов_Віктор_Васильович&oldid=41600499