Гвардійське (Новомосковський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Гвардійське
Coats of arms of Hvardiyske.png Flag of Hvardiyske.gif
Герб Гвардійського Прапор Гвардійського
Гвардійське
Розташування міста Гвардійське
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Новомосковський район
Рада Гвардійська селищна рада
Код КОАТУУ: 1223255300
Облікова картка Гвардійське 
Основні дані
Статус з 1958 року
Площа  км²
Населення 5199
Поштовий індекс 51270, 51271
Телефонний код +380 5693
Географічні координати 48°44′05″ пн. ш. 35°19′45″ сх. д. / 48.73472° пн. ш. 35.32917° сх. д. / 48.73472; 35.32917Координати: 48°44′05″ пн. ш. 35°19′45″ сх. д. / 48.73472° пн. ш. 35.32917° сх. д. / 48.73472; 35.32917
Висота над рівнем моря 65 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Вільне
До станції: 6 км
Селищна влада
Адреса 51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське, вул. Гагаріна, 13, 38-70-30
Голова селищної ради Жилінський Володимир Станіславович
Карта
Гвардійське is located in Україна
Гвардійське
Гвардійське
Гвардійське is located in Дніпропетровська область
Гвардійське
Гвардійське

Commons-logo.svg Гвардійське у Вікісховищі

Гварді́йське — селище міського типу в Україні, Новомосковському районі Дніпропетровської області. Чисельність населення на 2001 рік — 5199 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гвардійська селищна рада

В селищі знаходиться пункт постійної дислокації 25-й окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Гвардійське знаходиться на лівому березі річки Самара, нижче за течією на відстані 5,5 км розташоване смт Черкаське, на протилежному березі — село Вільне. Селище розташоване на закруті річки і оточене лісовим масивом (сосна, дуб). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.

Історія[ред.ред. код]

Виникнення селища Гвардійське тісно пов'язане з історією формування 42-ї гвардійської танкової дивізії. Формування якої здійснювалось на ділянці місцевості в західній частині Новомосковського полігону (пізніше — Новомосковського навчального центру).

З початку 1957 року частини та підрозділи дивізії були розташовані на піщаних барханах покритих піском, кущами та оточених з 3-х боків річкою Самара. Не було питної води, доріг, мосту через річку.

Бойовий шлях 25 опдбр

Будівництво військового містечка здійснювалось за допомогою Дніпропетровського обкому КПУ (перший секретар Щербицький В. В., другий секретар Ватченко О. Ф.) та шефських організацій: Придніпровської ГРЕС, металургійних заводів ім. В. І. Леніна, Петровського, будівельних трестів № 17, Дніпровськпромбуду, управління Придніпровської залізниці.

Активну участь у будівельних роботах брали сім'ї військовослужбовців, особливо тих, які прибули із Забайкалля.

Будівельні роботи проводились під керівництвом командуючого військами Київського військового округу маршала Радянського Союзу Чуйкова В. І., який наказав командиру 42-ої дивізії полковнику Б.Панєвіну залучити до виконання завдань будівництва 2 мотострілецьких батальйони, інженерно-саперний батальйон та саперні взводи частин.

Одним із перших збудованих об'єктів був дерев'яний місток через річку Самара, а в подальшому до 13 серпня 1957 року, на День будівельника, були здані в експлуатацію водокачка, 10 казарм, 48 офіцерських будинків — так з'явилася вулиця Танкова.

Враховуючи великий внесок воїнів-танкістів у розбудову селища, Гвардійська селищна рада на 20 сесії 5 скликання від 12.04.2007 року вирішила вважати днем заснування селища 10 вересня 1957 року (День свята воїнів — танкістів).

У 1957 році відкрила свої двері Гвардійська семирічна школа. У 1958 році було створено будинкоуправління № 1, з'явились вулиці Кучерявого та Жовтнева. З 1961 року з'явилась вулиця Гагаріна. У 1967 році вулиця Ювілейна.

Будівництво об'єктів рухалося швидкими темпами під керівництвом командирів 42-ої гвардійської танкової дивізії, в подальшому 93-ої механізованої дивізії та 93-ої омбр (генералів: Кузьмука, Можаровського, Пушнякова, Бессараба, Бочарова, полковників Баландіна, Тарана та ін.).

Сьогодення[ред.ред. код]

На даний час Гвардійське має статус селища міського типу в якому проживає понад 5 тис. жителів, займає загальну житлову площу понад 100 га., та адміністративну більше 12 тисяч га. Збудовано більше 30 багатоповерхових будинків.

На території селища розташовані військові частини, Гвардійська КЕЧ, будинкоуправління № 1, військовий лісгосп, військторг, гарнізонний будинок офіцерів, дитячий садочок, а також об'єкти комунальної власності: лікарська амбулаторія, середня школа.

Не припиняється будівництво житла для сімей військовослужбовців. У 2007 році дякуючи депутатам обласної ради, завдяки піклуванню першого заступника голови обласної ради Лазаренко І. І., передано та введено в експлуатацію новий 33-х квартирний будинок по вулиці Гагаріна.

У 2008 році введено в експлуатацію ще один 33-х квартирний будинок по вулиці Гагаріна.

Селище Гвардійське розташоване в мальовничому Новомосковському краї і в подальшому має хороші перспективи, як містечко для військовослужбовців та членів їх сімей.

Культура[ред.ред. код]

Гарнізонний будинок офіцерів. Був відкритий в 1960 році, як філія Дніпропетровського будинку офіцерів. Перший будинок офіцерів був з залом всього на 250 місць і 4 класи. В 1979 році було побудовано нову будівлю. Новий зал розрахований на 1000 місць, малий зал — на 350 місць, є спортивна зала, бібліотека з читальним залом, багато класів для різних секцій та гуртків.

Військові частини[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

  • «Мобітек-Самара», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Між селом Вільне та смт Гвардійське розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Вільнянські вікові дуби.

Посилання[ред.ред. код]