Сватове (десантний катер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Україна
Назва: L434 «Сватове»
Статус: в бойовому складі флоту
Основні характеристики
Клас і тип: десантний катер
Водотоннажність: 107,3 т
Довжина: 24,5 м
Ширина: 5,2 м
Осадка: 1,55 м
Двигуни: 2 дизелі 3Д6 по 300 к.с.
Рушій: 2 гвинти в насадках
Швидкість: 11,5 вузлів
Екіпаж: 6 осіб, десантомісткість 20 чол.

«Сватове» (L434) — десантний катер проекту 1176 (шифр «Акула», англ. Ondatra class за класифікацією НАТО) десантно-висадочний засіб Військово-Морських Сил України, призначений для транспортування та висадки особового складу морського десанту (підрозділів спеціального призначення) на узбережжі, зайнятому противником.

Постійне місце базування — військовий порт міста Очаків.

Історія служби[ред. | ред. код]

У ВМФ СРСР носив назву Д-305[джерело?]. У ВМС України — «Віл» (19931998). 7 жовтня 1998 року отримав назву «Сватове» (бортовий номер U430) на честь однойменного міста на Луганщині. Через деякий час бортовий номер було змінено на U763.[1]

Десантний катер має відкритий трюм і носову апарель. Висока маневреність забезпечується двома гребними гвинтами в роздільно-керованих поворотних насадках. Це дозволяє успішно виконувати десантно-транспортні операції біля морського узбережжя, здійснювати вивантаження на необладнаний берег. Пристосований для перевезення завантаженої колісної та гусеничної техніки, яка самостійно виходить на берег по носовій апарелі, може буксирувати інші плавзасоби. Десантомісткість — середній танк або 20 десантників з легким озброєнням чи 50 тонн вантажів.

У 2007 році катер брав участь у міжнародних військових навчаннях Сі Бриз, під час яких успішно висадив десант на полігоні «Тендровська коса».[1]

Перебуває у розпорядженні 73-го Центру спеціальних операцій, постійне місце базування — військовий порт міста Очаків[1].

Капітальний ремонт[ред. | ред. код]

18 серпня 2015 року прибув для ремонту на Суднобудівний завод ім. 61 комунара.[2]

10 вересня 2018 року керівництво Миколаївського суднобудівного заводу та ВМС домовились про продовження ремонту десантного катера «Сватове».[3][4]

В результаті затяжного ремонту корабель фактично отримає новий корпус — 93 % конструкцій корпусу та зовнішньої обшивки будуть замінені. Будуть повністю відновлені також валопроводи, гвинто-стернова система, система головного двигуна, електромеханічна частина тощо. Здати корабель з ремонту Військово-Морським Силам планується у першому півріччі 2020 року.[5][6]

На Миколаївському Суднобудівному Заводі (МСЗ) завершується капітальний ремонт десантного катера «Сватове». Повністю відновлено конструкції корпусу, на зовнішню обшивку та надбудову нанесено другий шар ґрунту під фарбування, змонтовані двигуни, валопроводи та гвинто-стернова група, встановлено навігаційне обладнання. Пред'явлення корабля військовій прийомці планується наприкінці березня 2020 року[7].

Після ремонту[ред. | ред. код]

1 червня 2020 року, після капітального ремонту на Миколаївському суднобудівному заводі вийшов на службу десантний катер «Сватове». Під час ремонту було повністю відновлено конструкції корпусу та зовнішню обшивку, відремонтовано систему головного двигуна, валопроводи, гвинто-стернову систему, якірно-швартовну систему, механізм десантної апарелі, електромеханічну частину тощо.[8]

7 липня 2020 року десантний катер Військово-Морських Сил L434 «Сватове» вперше, після виходу з п'ятирічного ремонту, взяв участь у військово-морських навчаннях з висадкою морського десанту.[9]

Десантувати катеру довелось підрозділ 88-го окремого батальйону морської піхоти зі штатною технікою — бронеавтомобілем «Варта», що брав участь у навчаннях. Перед морськими піхотинцями стояло завдання відпрацювати висадку морського та повітряного десанту, ведення протидиверсійної оборони корабля на зовнішньому рейді.

«Головні елементи навчань, які ми відпрацьовували — це десантування морським й повітряним способом з подальшим взяттям під контроль ділянки узбережжя».

Взяв участь у випробуваннях можливостей десантування БТР-4Е безпосередньо у воду.

2 липня 2021 року прибув до Миколаєва, де разом з артилерійським «Костопіль» взяв участь у святкуванні дня ВМС України[джерело?]

10 березня 2024 отримав пошкодження в результаті попадання баражуючого боєприпасу[джерело?]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в «Транспортна баржа Сватове U-763.» [Архівовано 2015-04-19 у Wayback Machine.] Український мілітарний портал
  2. В Николаеве на заводе имени 61 коммунара отремонтируют десантный катер «Сватово». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 жовтня 2015.
  3. Миколаївський суднобудівний завод відремонтує ракетний та десантний катери ВМСУ. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 10 вересня 2018. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  4. Флот відремонтує свій єдиний десантний катер. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 10 вересня 2018. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  5. Фото: В Миколаєві відбудовують десантний катер "Сватове". Український мілітарний портал (рос.). Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
  6. Десантний катер ВМСУ «Сватове» отримає новий корпус. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
  7. Миколаїв - місто корабелів. www.facebook.com (укр.). Процитовано 20 січня 2020.
  8. Десантний катер «Сватове» після капремонту вийшов на службу. АрміяInform. 1 червня 2020. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 25 січня 2022.
  9. «Сватове» вперше після ремонту висаджував десант. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Кузык Б. Н., Никольский В. И., Новичков Н. Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
  • Заблоцкий В. П., Костриченко В. В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.

Джерела[ред. | ред. код]