Сонце низенько
| «Сонце низенько, вечір близенько» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Пісня Іван Козловський, Петро Білинник, Анатолій Солов'яненко, Ніна Матвієнко, Кубанський козачий хор, Волинський народний хор | ||||
| Жанр | родинно-побутові пісні | |||
| Мова | українська | |||
| Автор слів | Іван Котляревський | |||
| Композитор | Микола Лисенко | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Сонце низенько, вечір близенько» — українська народна пісня родинно-побутового циклу. Найбільш відома як арія Петра з опери «Наталка Полтавка» (обробка слів Івана Котляревського, музики — Миколи Лисенка). Існує також декілька варіантів автентичного народного тексту. Пісня оспівує кохання парубка та дівчини, які чекають вечора, щоб зустрітися.
Наталка Полтавка була написана Іваном Котляревським 1819 року і поставлена у Полтавському театрі. Опублікована була тільки у 1838 році у Харкові Ізмаїлом Срезневським. П'єса виконувалась з народною українською музикою опрацьованою різними композиторами, серед яких Адам Барцицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та інші[1]. Однойменна опера Миколи Лисенка, написана за мотивами п'єси і вперше поставлена 1889 року, стала класикою українського оперного мистецтва.
Пісня Петра «Сонце низенько» дуже подібна до народних варіантів пісень, надрукованих в збірниках М. Максимовича та П. Чубинського, але порівняння цих пісень з піснею Котляревського показує, що пісня в «Наталці Полтавці» є оригінальним твором автора. «Котляревський взяв від народної пісні навіть не мотив, не тему і не форму, а тільки заспів, певний фольклорний прийом поетичного паралелізму, і написав оригінальну пісню, що є, власне, монологом Петра»[2]. Заради посилення мелодраматичної характерності Котляревський переробляє фінал пісні:
|
Ой, як я прийду, |
|
- Пісня «Сонце низенько» у виконанні Анатолія Солов'яненка
