Морська вода: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Загальна характеристика: replaced: більш солоного → солонішого |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Wiki plot 03.png|thumb|right|300px|Середньорічна температура моря для Світового океану. Дані зі [http://www.nodc.noaa.gov/OC5/WOA01/ Світового океанічного атласа, 2001].]] |
[[Файл:Wiki plot 03.png|thumb|right|300px|Середньорічна температура моря для [[Світовий океан|Світового океану]]. Дані зі [http://www.nodc.noaa.gov/OC5/WOA01/ Світового океанічного атласа, 2001].]] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Загальна характеристика == |
|||
== Фізичні характеристики == |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
Переважаюча кількість М.в. знаходиться в Світовому океані (1,37 млрд км<sup>3</sup>). |
|||
⚫ | |||
⚫ | Середній сумарний солевміст |
||
М.в. характеризується постійністю сольового складу, під якою розуміють стабільність співвідношення між концентраціями головних йонів, що витримується поза залежністю від їх абсолютних концентрацій у воді відкритих частин океану (моря). Для океану вміст солей (солоність) в середньому становить 35‰, а в морях, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов, солоність води коливається в значних межах. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42‰ в південних. Розподіл солей за глибиною в осн. постійний, в ниж. горизонтах зростає вміст розчиненої вуглекислоти, внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в Чорному м. за рахунок двох потоків через Босфор (верхнього, більш прісного, з Чорного м. і нижнього, солонішого, в Чорне м.) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення сірководню (до 14 мг/л). |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Йонний склад Світового океану == |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Мінеральний склад == |
|||
{| border=1 cellspacing=0 align=right cellpadding=2 width=300 valign=top style=margin-left:0.5em; |
{| border=1 cellspacing=0 align=right cellpadding=2 width=300 valign=top style=margin-left:0.5em; |
||
|---- |
|---- |
||
!align="center"|<table border="0" cellspacing="0" cellpadding="2" align="center"> |
!align="center"|<table border="0" cellspacing="0" cellpadding="2" align="center"> |
||
Хімічні елементи (за масою)<hr> |
Хімічні елементи (за масою)<hr /> |
||
<tr><th>Елемент <th> |
<tr><th>Елемент <th>Відсоток <th>Елемент<th>Відсоток |
||
<tr><td>[[Кисень]] <td>85,7 <td>[[Сірка]] <td>0,0885 |
<tr><td>[[Кисень]] <td>85,7 <td>[[Сірка]] <td>0,0885 |
||
<tr><td>[[Водень]] <td>10,8 <td>[[Кальцій]] <td>0,04 |
<tr><td>[[Водень]] <td>10,8 <td>[[Кальцій]] <td>0,04 |
||
Рядок 39: | Рядок 21: | ||
|} |
|} |
||
⚫ | |||
⚫ | Наукове обґрунтування появі солоної води в морі було покладено роботами сера [[Хеллі Едмонд|Едмонда Хеллі]] в [[1715]] році. Він припустив, що сіль й інші мінерали вимивалися із |
||
Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що [[натрій]] вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі - хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді [[соляна кислота|соляної кислоти]]) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового сольового складу морської води. |
|||
⚫ | |||
{| align=right border=0 style="text-align:center" |
{| align=right border=0 style="text-align:center" |
||
|+'''Загальний молярний склад морської води '''[http://cdiac.esd.ornl.gov/ftp/cdiac74/chapter5.pdf] |
|+'''Загальний молярний склад морської води '''[http://cdiac.esd.ornl.gov/ftp/cdiac74/chapter5.pdf] |
||
|-style="background:#ffdead;" |
|-style="background:#ffdead;" |
||
| ''' Компонент ''' |
| ''' Компонент ''' || ''' Концентрація (моль/кг)''' |
||
|- style="background:white" |
|- style="background:white" |
||
| '''[[Вода|H<sub>2</sub>O]]''' || 53,6 |
| '''[[Вода|H<sub>2</sub>O]]''' || 53,6 |
||
|- |
|- |
||
| '''[[Натрій|Na<sup>+<sup\>]]''' || 0,546 |
| '''[[Натрій|Na<sup>+<sup\>]]''' || 0,546 |
||
|- |
|- |
||
| '''[[Хлорид|Cl<sup>-<sup\>]]''' || 0,469 |
| '''[[Хлорид|Cl<sup>-<sup\>]]''' || 0,469 |
||
|- |
|- |
||
| '''[[Магній|Mg<sup>2+<sup\>]]''' || 0,0528 |
| '''[[Магній|Mg<sup>2+<sup\>]]''' || 0,0528 |
||
Рядок 76: | Рядок 54: | ||
|} |
|} |
||
⚫ | Середня [[Солоність|солоність]] морської води — 35 г/л. Це 0,6 [[моль|молей]]·[[літр]]<sup>−1</sup> (у припущенні, що вся сіль являє собою [[NaCl]], що насправді не так). Хоча солоність води в океанах майже повсюдно близька до 35 ‰, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42 ‰ в тропічних. Найменш солоною є вода [[Фінська затока|Фінскої затоки]] і північної частини [[Ботнічна залив|Ботнічної затоки]], що входять в акваторію [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Найсолонішою є вода [[Червоне море|Червоного моря]]. [[Солоні озера]], такі як [[Мертве море]], можуть мати значно більший рівень вмісту солей. |
||
⚫ | |||
⚫ | Середній сумарний солевміст морської води близько 35 ‰, температура замерзання 1,91 °С, густина 1020 кг/м³. Мінеральний склад морської води постійний — 99,99 % за масою сольового складу припадає на Na<sup>+</sup> — 10,7 ‰, K<sup>+</sup> — 0,39 ‰, Ca<sup>2+</sup> — 0,42 ‰, Mg<sup>2+</sup> — 1,30 ‰, SO<sub>4</sub><sup>2−</sup> — 2,70 ‰, Cl<sup>−</sup> — 19,35 ‰, Br<sup>−</sup> — 0,06 ‰, CO<sub>3</sub><sup>2−</sup> — 0,07 ‰. При цьому 85 % солей у морській воді складає [[NaCl]], у значних кількостях присутні: MgCl<sub>2</sub>, MgSO<sub>4</sub>, CaSO<sub>4</sub>, NaBr, а також розчинені гази та органічні речовини (1-5 мг/л). |
||
⚫ | Внаслідок високої концентрації компонентів і величезного їх сумарного вмісту у водах Світового океану, морська вода використовується для отримання багатьох хімічних сполук. Наприклад, у країнах жаркого клімату ([[КНР]], [[Японія]], [[Індія]], [[Австралія]], ін.) упарюванням за рахунок сонячного тепла отримують 30-40 % світового видобутку кухонної солі. В перспективі, з появою нових технологій, з морської води можливе вилучення ряду цінних корисних копалин. Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементи [[Періодична система елементів|періодичної таблиці хімічних елементів]]. |
||
Розподіл солей за глибиною загалом постійний, в нижніх горизонтах зростає вміст розчиненої [[вуглекислота|вуглекислоти]], внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в [[Чорне море|Чорному морі]] за рахунок двох потоків через [[Босфорська протока|Босфор]] (верхнього, більш прісного, з Чорного моря і нижнього, солонішого, з [[Мармурове море|Мармурового]] в Чорне море) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення [[Сірководень|сірководню]] (до 14 мг/л). |
|||
⚫ | |||
⚫ | Наукове обґрунтування появі солоної води в морі було покладено роботами сера [[Хеллі Едмонд|Едмонда Хеллі]] в [[1715]] році. Він припустив, що сіль й інші мінерали вимивалися із [[ґрунт]]у й доставлялися в море [[річка]]ми. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду. Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що [[натрій]] вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі — хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді [[соляна кислота|соляної кислоти]]) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового сольового складу морської води. |
||
⚫ | |||
⚫ | '''Нормальна морська вода''' ({{lang-ru|морская вода нормальная}}; {{lang-en|normal sea water}}, {{lang-de|normales Meerwasser n, normales Seewasser n}}) — морська вода з солоністю 34-35 ‰ (г/дм³). Лабораторним шляхом для досліджень готують морську воду штучну, що містить солі NaCl, MgCl<sub>2</sub>, Na<sub>2</sub>SO<sub>4</sub>, CaCl<sub>2</sub>, KCl, NaHCO<sub>3</sub>, KBr, H<sub>3</sub>BO<sub>4</sub>, SCl<sub>2</sub>, NaF, які взято у певній пропорції. Необхідно вводити поправку на вміст кристалізаційної води в застосовуваних реактивах, якщо вона в них є. |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Курйози == |
== Курйози == |
||
У [[Гонконг|Гонконзі]] морська вода широко використовується в зливальних системах [[туалет]]ів. Більш ніж 90 % з них використають для змивання саме морську воду задля економії прісної води. Початок цій практиці було покладено в 1960-х й 1970-х роках, коли скорочення запасів прісної води стало проблемою для жителів цієї [[Великобританія|британської]] колонії. |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Рядок 89: | Рядок 85: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://web.mit.edu/seawater/ Tables and software for thermophysical properties of seawater] |
* {{ref-en}} [http://web.mit.edu/seawater/ Tables and software for thermophysical properties of seawater.] |
||
{{Англійська вікі}} |
|||
[[Категорія:Вода]] |
[[Категорія:Вода]] |
Версія за 21:09, 31 липня 2012
Морська вода (рос. морская вода, вода океана; англ. sea water, ocean water; нім. Meerwasser n, Seewasser n) — вода морів і океанів. Переважна кількість морської води знаходиться в Світовому океані (1,37 млрд км³).
Фізичні характеристики
Густина морської води коливається в межах від 1020 до 1030 кг·м−3. Показник кислотності pH варіюється в межах від 7,5 до 8,4. Швидкість звуку в морській воді — близько 1500 м/с.
Мінеральний склад
Хімічні елементи (за масою)
|
---|
Компонент | Концентрація (моль/кг) |
H2O | 53,6 |
Na+<sup\> | 0,546 |
Cl-<sup\> | 0,469 |
Mg2+<sup\> | 0,0528 |
SO42- | 0,0283 |
Ca2+<sup\> | 0,0103 |
K+<sup\> | 0,0102 |
CT<sub\> | 0,00206 |
Br-<sup\> | 0,000844 |
BT<sub\> | 0,000416 |
Sr2+<sup\> | 0,000091 |
F-<sup\> | 0,000068 |
Середня солоність морської води — 35 г/л. Це 0,6 молей·літр−1 (у припущенні, що вся сіль являє собою NaCl, що насправді не так). Хоча солоність води в океанах майже повсюдно близька до 35 ‰, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42 ‰ в тропічних. Найменш солоною є вода Фінскої затоки і північної частини Ботнічної затоки, що входять в акваторію Балтійського моря. Найсолонішою є вода Червоного моря. Солоні озера, такі як Мертве море, можуть мати значно більший рівень вмісту солей.
Середній сумарний солевміст морської води близько 35 ‰, температура замерзання 1,91 °С, густина 1020 кг/м³. Мінеральний склад морської води постійний — 99,99 % за масою сольового складу припадає на Na+ — 10,7 ‰, K+ — 0,39 ‰, Ca2+ — 0,42 ‰, Mg2+ — 1,30 ‰, SO42− — 2,70 ‰, Cl− — 19,35 ‰, Br− — 0,06 ‰, CO32− — 0,07 ‰. При цьому 85 % солей у морській воді складає NaCl, у значних кількостях присутні: MgCl2, MgSO4, CaSO4, NaBr, а також розчинені гази та органічні речовини (1-5 мг/л).
Внаслідок високої концентрації компонентів і величезного їх сумарного вмісту у водах Світового океану, морська вода використовується для отримання багатьох хімічних сполук. Наприклад, у країнах жаркого клімату (КНР, Японія, Індія, Австралія, ін.) упарюванням за рахунок сонячного тепла отримують 30-40 % світового видобутку кухонної солі. В перспективі, з появою нових технологій, з морської води можливе вилучення ряду цінних корисних копалин. Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементи періодичної таблиці хімічних елементів.
Розподіл солей за глибиною загалом постійний, в нижніх горизонтах зростає вміст розчиненої вуглекислоти, внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в Чорному морі за рахунок двох потоків через Босфор (верхнього, більш прісного, з Чорного моря і нижнього, солонішого, з Мармурового в Чорне море) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення сірководню (до 14 мг/л).
Геохімічне пояснення
Наукове обґрунтування появі солоної води в морі було покладено роботами сера Едмонда Хеллі в 1715 році. Він припустив, що сіль й інші мінерали вимивалися із ґрунту й доставлялися в море річками. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду. Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що натрій вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі — хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді соляної кислоти) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового сольового складу морської води.
Морська вода нормальна
Нормальна морська вода (рос. морская вода нормальная; англ. normal sea water, нім. normales Meerwasser n, normales Seewasser n) — морська вода з солоністю 34-35 ‰ (г/дм³). Лабораторним шляхом для досліджень готують морську воду штучну, що містить солі NaCl, MgCl2, Na2SO4, CaCl2, KCl, NaHCO3, KBr, H3BO4, SCl2, NaF, які взято у певній пропорції. Необхідно вводити поправку на вміст кристалізаційної води в застосовуваних реактивах, якщо вона в них є.
Придатність для пиття
Морська вода непридатна для пиття через високий зміст мінералів, для виведення яких з організму потрібно води більше, ніж її випита кількість. Однак після дистилляції морську воду можна пити.
Курйози
У Гонконзі морська вода широко використовується в зливальних системах туалетів. Більш ніж 90 % з них використають для змивання саме морську воду задля економії прісної води. Початок цій практиці було покладено в 1960-х й 1970-х роках, коли скорочення запасів прісної води стало проблемою для жителів цієї британської колонії.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.