Світовий океан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світовий океан
Зображення
Солоність 35 ‰
У межах геооб'єкта Земля
Найнижча точка Маріанський жолоб
Висота над рівнем моря 0 м
Маса 1,4E+21 кг
Густина 1,024 г/см³
Тиск 20 МПа
Температура 5 °C
Вертикальна глибина 11 022 м
Площа 361 260 000 км²
Об'єм 1 332 000 000 ± 1 000 000 км³[1], 1 340 740 000 км³ і 1 370 000 000 км³[2]
CMNS: Світовий океан у Вікісховищі

Світови́й океа́н[a] (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) — водна оболонка Землі, основна частина гідросфери, яка омиває всі материки та острови і посідає близько 70,8 % поверхні земної кулі. Середня глибина Світового океану — 3795 м, найбільша — 11022 м (Маріанська западина в Тихому океані). Загальний об'єм води — 1340—1370 млн км³.

Поділ[ред. | ред. код]

Докладніше: Межі океанів

Поверхня Світового океану поділяється на різні за площею умовні акваторії: чотири океани, десятки морів, численні затоки й протоки.

Світовий океан поділяється на 4 головні частини: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан. Міжнародна гідрографічна організація з 1918 по 1953 роки виділяла Південний океан (води Світового океану на південь від 60° пд. ш.)[3]. У проєкті 4-го видання «Меж океанів і морів» 2002 року було запропоновано відновити Південний океан, але ця редакція, через ряд не пов'язаних із цим питанням топонімічних суперечок, не була досі офіційно затверджена.

Дно океану[ред. | ред. код]

Докладніше: Дно океану

Дно океану утворює земна кора океанічного типу товщиною 8-10 км, в якій відсутній гранітно-метаморфічний шар. Ложе океану складене базальтами; на них розташовується чохол глибоководних осадів, потужність яких зменшується, а підошва омолоджується в напрямку до серединно-океанічних хребтів. Найбільш давні з відомих осадів дна Світового океану належать до юри.

Рельєф океанічного дна[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф дна океану

За геоморфологічними і геологічними особливостями у Світовому океані виділяють підводну околицю материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), перехідні зони від океану до материків, зокрема системи острівних дуг; ложе океану та серединно-океанічні хребти.

Морські ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Морські ґрунти

Сучасне осадоутворення (загалом близько 290-30 млрд т/рік) у Світовому океані обумовлюється[4]:

  • твердим стоком річок (18,53 млрд т/рік),
  • стоком розчинених речовин (3,2 млрд т/рік),
  • біогенними осадами (1,7-1,8 млрд т/рік),
  • еоловим матеріалом (~1,6 млрд т/рік),
  • льодовиковим стоком (1,5 млрд т/рік),
  • абразією берегів та дна (0,5 млрд т/рік),
  • космогенним матеріалом (0,01–0,08 млрд т/рік).

Береги[ред. | ред. код]

Докладніше: Морське узбережжя

— типи, абразійні, акумуляційні, естуарії, дельти

Захист берегів[ред. | ред. код]

Докладніше: Захист берегів

Генезис[ред. | ред. код]

Докладніше: Утворення океану

Морська вода[ред. | ред. код]

Докладніше: Морська вода

Оптичні властивості[ред. | ред. код]

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Докладніше: Солоність води

Вода Світового океану має приблизно однаковий сольовий склад (99,2 % — йони Na+, Mg+2, K+, Ca+2, Cl-, S−2)[4]. Середня концентрація соляного розчину 35 г/л (тільки в Червоному морі — 41,8 %).

- горизонтальний і вертикальний розподіл

- гази

Температура[ред. | ред. код]

Пересічна річна температура поверхневих вод Світового океану +17,5 °С, біля екватора +28 °C, у полярних широтах -1,5…-1,9 °C. На глибині розподіл температури визначається процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції вод. У придонному шарі температура води практично незмінна +1,4…+1,8 °C, у полярних широтах — нижче 0 °C.

- тепловий баланс

- горизонтальний і вертикальний розподіл

- часові зміни

- теплова взаємодія з материками

Густина[ред. | ред. код]

— горизонтальний і вертикальний розподіл

- перемішування

Водні маси[ред. | ред. код]

Докладніше: Водна маса

Водний баланс[ред. | ред. код]

Рівень вод Світового океану[ред. | ред. код]

Водна динаміка[ред. | ред. код]

Динаміка вод Світового океану зумовлена різними факторами (космічними, атмосферними, тектонічними) і проявляється у формі хвиль, течій, припливів та відпливів, тощо.

Термохалінна циркуляція[ред. | ред. код]

Морські течії[ред. | ред. код]

Докладніше: Морська течія

Хвилювання[ред. | ред. код]

Докладніше: Морські хвилі

Стоячі хвилі[ред. | ред. код]

Докладніше: Стоячі хвилі

Внутрішні хвилі[ред. | ред. код]

Докладніше: Внутрішні хвилі

Цунамі[ред. | ред. код]

Докладніше: Цунамі

Припливи[ред. | ред. код]

Докладніше: Приплив

Морський лід[ред. | ред. код]

Докладніше: Морський лід

Рослинний і тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Життя в океані

Мінеральні ресурси[ред. | ред. код]

З морської води видобувають кухонну сіль (третина світового виробництва), магній, калій, бром, деякі мікроелементи (літій, бор)[4].

Під дном Світового океану зосереджена значна кількість корисних копалин. У межах шельфу зосереджені родовища нафти, природного газу, титану, заліза, вугілля, виявлено розсипища олова, ільменіту, рутилу, монациту та інше. У донних відкладах Світового океану є фосфоритові, баритові, залізо-марганцеві конкреції[4].

- розробка шельфу

- глибоководні розробки


Забруднення і охорона[ред. | ред. код]

Міжнародно-правовий режим[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Термін «Світовий океан» як спільність усіх морів і океанів Землі ввів до наукового обігу в середині XVII століття нідерландський географ Бернхард Варен, на початку ХХ століття океанограф Юлій Шокальський розробив сучасну концепцію поняття Світового океану.
  2. Чорним показано межі океанів без окремих частин (морів і великих заток), що їх окремо визначає Міжнародна гідрографічна організація[3].

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]