Бращайко Юлій Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
EmausBot (обговорення | внесок)
м Перенесено 2 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q1102051)
Рядок 74: Рядок 74:
[[Категорія:Репресовані]]
[[Категорія:Репресовані]]
[[Категорія:Посли до сейму Карпатської України]]
[[Категорія:Посли до сейму Карпатської України]]

[[hu:Julij Mihajlovics Brascsajko]]
[[pl:Julij Braszczajko]]

Версія за 02:58, 22 березня 2013

Юлій Бращайко
Юлій Бращайко
Юлій Бращайко
Міністр фінансів і комунікацій Карпатської України
15 березня 1939 — 18 березня 1939
Попередник Юліян Ревай (як міністр комунікацій)
Наступник посада скасована
Народився 19 квітня 1879(1879-04-19)
Глибоке, ( тепер Ужгородський район, Закарпатська область)
Помер 9 жовтня 1955(1955-10-09) (76 років)
м. Ужгород, Закарпатська область
Відомий як адвокат, політик
Країна Угорщина, Карпатська Україна, Чехословаччина і СРСР
Національність українець
Alma mater Будапештський університет (1902)[1]
Політична партія Християнсько-народна партія

Юлíй Михайлович Бращáйко (* 19 квітня 1879, с. Глибоке, Ужгородський район, Закарпатська область — † 9 жовтня 1955, м. Ужгород) — закарпатський український політичний і культурний діяч, організатор Хустської Народної Ради у 1919. Міністр фінансів і комунікацій Карпатської України. Брат Михайла Бращайка — члена Сойму Карпатської України.

Життєпис

У міжвоєнний період член багатьох культурних і економічних товариств, один із керівників Християнської народної партії. У 1939 р.- посол до Сойму Карпатської України і міністр її останнього уряду. Помер у радянській тюрмі.

Народився 19 квітня 1879 року в селі Глибоке поблизу Ужгорода. Закінчив юридичний факультет Будапештського університету. Відкрив у Хусті власну контору й зайнявся адвокатською практикою. Виступав за відокремлення краю від Угорщини та злуку з Україною.

21 січня 1919 відкрив у Хусті «Всенародні збори угро-руського народу», які висловилися за возз'єднання із соборною Україною. Однак Паризька конференція віддала Галичину новонародженій Польщі, а частину Закарпаття зайняли румунські війська. Тимчасова адміністрація заарештувала Ю.Бращайка і засудила до страти як «неблагонадійного політика». Від неминучої смерті адвоката врятувало досконале знання права — він домігся апеляційного перегляду вироку, а потім і звільнення.

Після включення краю до складу Чехословаччини Ю.Бращайко був серед ініціаторів створення культурно-освітнього товариства «Просвіта», став першим його головою й очолював до 1939 року. Завдяки Ю.Бращайку (значною мірою на його кошти) в Ужгороді побудували Народний дім товариства.

Ю.Бращайко став одним із засновників Руської хліборобської партії, допомагав організовувати різноманітні кредитні й господарські спілки, очолював «Підкарпатський банк» та Союз адвокатів Підкарпатської Русі, був головою товариства військових інвалідів, вдів і сиріт «Надія».

Під час подій жовтня 1938—березня 1939 р. Ю.Бращайко був депутатом сойму, міністром фінансів в уряді Карпатської України. Перед угорською окупацією він виїздив до Будапешта з місією, яка намагалася домовитися про автономію краю в складі Угорщини, а після її провалу повернувся на Закарпаття й зайнявся адвокатською практикою. У 1942 р. звинувачений у створенні антиугорської військової організації і заарештований. Кілька місяців він разом з іншими діячами Карпатської України провів у катівні Ковнер у Мукачевому. Звинувачення не підтвердилося, тому невдовзі Ю.Бращайка звільнили, і він повернувся до своєї звичної роботи.

Черех місяць після визволення Закарпаття Червоною армією Ю.Бращайка взяв під варту Хустський народний комітет і за підозрою в українському буржуазному націоналізмі передав армійській контррозвідці — смершу. В січні 1945 кримінальну справу закрили, і Ю.Бращайка відправили у виправно-трудовий табір у Єнакієве Донецької області на відбудову зруйнованих німцями шахт. Восени 1945 після фільтраційної перевірки його звільнили й дозволили повернувся на Закарпаття.

Написав спогади «Що видів я на За­карпаттю від року 1918 до року 1946»

Література

Посилання

  1. https://adt.arcanum.com/hu/view/ELTE_Almanach_1901/?query=Brascsajkó%20&pg=103&layout=s