Цаплієнко Андрій Юрійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м clean up, replaced: {{Картка:Особа → {{Особа за допомогою AWB (8853) |
м Перенесено 2 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4503108) |
||
Рядок 105: | Рядок 105: | ||
[[Категорія:Українські журналісти]] |
[[Категорія:Українські журналісти]] |
||
[[Категорія:Уродженці Харкова]] |
[[Категорія:Уродженці Харкова]] |
||
[[en:Andriy Tsaplienko]] |
|||
[[ru:Цаплиенко, Андрей Юрьевич]] |
Версія за 06:50, 22 березня 2013
Андрій Юрійович Цаплієнко | |||
---|---|---|---|
Народився |
12 жовтня 1968 (55 років) Харків | ||
Громадянство | Україна | ||
Національність | українець | ||
Місце проживання | Київ | ||
Діяльність | журналіст | ||
Галузь | журналістика[1] і література[1] | ||
Відомий завдяки | як репортер з точок бойових дій | ||
Alma mater | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського і Київський міжнародний університет | ||
Знання мов | українська[1], російська[1], англійська і польська | ||
Заклад | Інтер і 1+1 | ||
Нагороди |
| ||
|
Андрі́й Ю́рійович Цапліє́нко (*12 жовтня 1968) — журналіст, ведучий та сценарист телеканалу «Інтер». Заслужений журналіст України.
Біографія
Народився в Харкові, батько Юрій Вікторович (1946) — підприємець, мати Валентина Іванівна (1949) — пенсіонер. Одружений, виховує дочку та сина. Вільно володіє англійською, польською мовами.
Освіта вища
- 1985–1991 Харківський інститут мистецтв, акторський факультет (з перервою на службу у Збройних Силах у 87-89 роках)
- 1995 Університет міста Кальмар (Швеція), FOJO, курси підвищення кваліфікації журналістів
- 2003–2006 Київський міжнародний університет, факультет журналістики
Кар'єра
Роботу на телебаченні почав у 1989 року. Працював освітлювачем в Харківській Обласний Телерадіокомпанії. З 1992 репортер регіональної харківської телекомпанії «Оріон», в 1993 виходить авторська програма Андрія Цаплієнко «Буря в стакане». В 1995 в ефірі з'являється програма «Чудное мгновенье» спільного виробництва «Студії +7» та Харківської Обласної Телерадіокомпанії, автором та ведучим якої стає Андрій Цапліенко. В 1995 році переходить на харківський телеканал «Приват TV» де займає посаду режисера та ведучого.
В 1997 переселяється до Києва, та недовго працює автором і ведучий програми «Люди» виробництва ТІА «Вікна». В 1998 приходить на роботу на телеканал «Інтер» спочатку ведучим програми «Утречко», а з 1999 ведучий і керівник програм «N-ний кілометр», «На лінії вогню», «Спецкор» телеканалу «Інтер».
З 2001 року воєнний кореспондент телеканалу «Інтер», робив репортажі під час конфліктів у Афганістані, Македонії, Іраку, Кот-д'Івуарі, Непалі, Шрі Ланці, Південній Осетії, Кашмірі, Ліберії, Бурунді, Колумбії.
З 2007 автор та сценарист студії документальних фільмів телеканалу «Інтер».
У кінці вересня 2012 року фільм Андрія Цаплієнка «Місто, яке зрадили» було висунено Державним комітетом телебачення і радіомовлення України на здобуття у 2013 році Національної премії України імені Тараса Шевченка[2].
Нагороди
- Орден «За мужність» III ступеня (за серію репортажів з Афганістану з жовтня по грудень 2001 р.)
- Заслужений журналіст України (24 червня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 15-ї річниці Конституції України[3]
- Лауреат Державної премії ім. І.Франка (2004)
- Заслужений журналіст АР Крим (2002)
- Лауреат премії «Людина року» в номінації «Журналіст»(2001
- Відзнака «Сухопутні війська»
- Відзнака Міністерства у справах молоді та спорту
- Нагорода «Найкращий сценарій» на XIII Міжнародному телевізійному фестивалі у м. Бар (Чорногорія) за стрічку «Допінг. Фабрика чемпіонів»(2008)
- Публіцистична картина «Беслан. Удар по Росії» була представлена на 45-ому Міжнародному телевізійному фестивалі в Монте-Карло (2005)
- «Телетріумф» (за підсумками 2006) в номінації «Репортер» (за серію репортажів для програми «Подробиці»)
- «Телетріумф» (за підсумками 2003) в номінації «Журналіст, репортер» (за проект «На лінії вогню»)
- «Телетріумф» (за підсумками 2002) в номінації «Журналіст, репортер» (за проект «На лінії вогню»)
- «Телетріумф» (за підсумками 2001) в номінації «Журналіст, репортер» (за публіцистичну програму "N-кілометр).
- Програма «Люди», номінант фестивалю телепрограм «Золота ера» у номінації «Публіцистичні програми», 1997 рік, Київ.
- Програма «Люди», лауреат 1-го Міжнародного фестивалю журналістики, 1997 рік, Ялта.
- Програма «Буря в стакане», другий диплом на 1-ому Всеукраїнському фестивалі журналістики, 1995 рік, Ясиня.
Твори та публікації
Співавтор книги «Macedonia: The Conflict and The Media», жовтень, 2003 рік, Скоп'є, Республіка Македонія, глава «War and peace?». Публікувався в німецькому журналі «Ost in West»: «Leben in der heissen Zone», 14 червня 1999 року та «Geliebte Holle», 18 жовтня 1999 року.
- Роман «Екватор. Чорний колір & Білий колір.»
- «P.O.W. Люди війни.», есе та оповідання. Вид-во «Фоліо»
- Оповідання «Тріумф»
- Стаття «Второй после Гитлера»
- Стаття «Балканский синдром»
- Стаття «Украинская Боливия»
- Стаття «Тайна расстрела Эрнесто Че Гевары»
Примітки
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Фільм Цаплієнка висунули на Шевченківську премію. Телекритика. 27.09.2012.
- ↑ Указ Президента України № 708/2011 від 24 червня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Andriy Tsaplienko |
- Андрій Цапліенко на сайті телеканалу «Інтер»
- Спортсмен і нумізмат, Газета День
- Андрій ЦАПЛІЄНКО: «Воєнні репортажі стають схожими на небезпечне гладіаторське шоу», Газета День
- Андрій Цаплієнко: «Війна, яка там іде — не така, як розповідають усі телеканали світу», Главред
- Веб-конференція журналіста Андрія Цаплієнко на сайті «Оглядачі» (рос.)
- Веб-сайт Міжнародного телевізійного фестивалю у м. Бар