Стрільба із закритих позицій

Рис. 1

Рис. 2

Стрільба з закритих позицій — ведення артилерійського вогню по цілях, які не знаходяться в прямій видимості з вогневої позиції. Прямою протилежністю їй є стрільба прямою наводкою, коли навідник гармати бачить ціль, розриви і особисто веде коригування вогню.

Історія

Вперше стрільба з закритих позицій застосовувалася в Кримській війні 1853–1856 рр.., коли через гористий рельєф місцевості і порохове задимлення стало неможливо пряме спостереження цілей. Тоді це були прості голосові команди від спостерігачів артилеристам — «взяти лівіше», «недоліт» і т. п. Згодом розвиток цього методу стрільби будувався на активному залученні математики для вдосконалення методик спостереження і розрахунків.

У роки Російсько-японської війни японці активно використовували цей метод ведення вогню.

Особливості

При стрільбі з закритих позицій стеження за результатами вогню ведеться або візуально з командно-спостережного пункту (КСП) або літального апарату, або за допомогою технічних засобів розвідки (радіолокаційні станції типу СНАР або АРСОМ, підрозділ звукової розвідки і т. п.). Координати виявлених або нерухомих цілей визначаються заздалегідь (фортифікації, населені пункти, танконебезпечні напрямки), а для мобільних вказуються щодо КНП в полярній системі координат.

На рисунку 1 наведена схематизована топографічна карта місцевості, що ілюструє таку ситуацію: ціль Ц (мінометна батарея противника) загороджена від прямого спостереження з вогневої позиції схилом висоти 150,4 і хвойним лісом, тому спостереження ведеться з ВПП на рівнинній ділянці, звідки добре видно ціль. За допомогою бусолі і далекоміру визначаються дальність D₁ = 1500 м і дирекційний кут α ≈ 56-56 .

По телефону, радіо або сигнальними прапорцями ця інформація передається обчислювальному відділенню, якщо воно не знаходиться безпосередньо на КСП. Артилерист-обчислювач, знаючи координати цілі, КСП та ВП розраховує дальність D₂ і доворот від основного напрямку стрільби β для своїх гармат (для прикладу на Рис. 1 D₂ = 2700 м, β ≈ 3-40); із таблиць стрільби враховує поправки на метеоумови, знос стволів, температуру боєприпасів і в підсумку отримує установки прицілу і детонаторів (відома фраза Яшки-артилериста «Трубка 15, приціл 120!» з кінокомедії «Весілля в Малинівці»). Вихідні дані повідомляються навідникові і заряджаючому гармати для ведення вогню. Ця задача може вирішуватися з використанням ЕОМ, мікрокалькуляторів, приладу управління вогнем або аналітично.

Якщо першим залпом ціль не уражена, то дальномірник і спостерігач на КСП повідомляють, наскільки розриви відхилилися по фронту, глибині і, якщо потрібно, по висоті. Наприклад, недоліт 200, вправо 50 (Рис. 2). Ця інформація повідомляється обчислювальному відділенню і воно, використовуючи прилад управління вогнем (ПУО) або ЕОМ, повідомляє скориговані установки розрахункам гармат. У разі промаху проводиться повторне коректування; при попаданні починається стрільба на ураження.

Див. також

• Навісна стрільба
• Стрільба прямою наводкою
• Стрільба півпрямою наводкою