Гедеон (Балабан)

Єпископ Гедеон
Екзарх Руської церкви
1597 — 10 лютого 1607
Церква:	Константинопольська православна церква
Попередник:	Кирило Терлецький (екзарх) Михайло Рогоза (митрополит Київський)
Наступник:	Єремія Тиссаровський
Єпископ митрополії Галицької, владика Львівський і Кам'янець-Подільський
1565 (1576) — 10 лютого 1607
Церква:	Константинопольська православна церква Київська митрополія
Попередник:	Арсеній Балабан
Наступник:	Єремія Тиссаровський
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Балабан Григорій Маркович
Народження:	1530 Львів, Руське воєводство, Королівство Польське
Смерть:	10 лютого 1607 Львів, Руське воєводство, Річ Посполита
Похований:	Унівський монастир
Батько:	Арсеній Балабан
Автограф:
Гедеон у Вікісховищі

Його преосвященство кир Гедео́н (в миру — Балаба́н Григо́рій Ма́ркович; *1530 — †10 лютого 1607) — український церковний і політичний діяч, архієрей Константинопольської православної церкви. З 1565 (номінально; реально — з 1576) року єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський. Після Берестейської унії 1596 року — екзарх Константинопольського патріарха для українських земель, фактичний керівник Київської митрополії. Представник роду Балабанів.

Був палким противником унії і оборонецем православної церкви від окатоличення.

Біографія

Григорій Балабан народився у 1530 році. Походив з дрібних українських шляхтичів. Його батьком був Арсеній Балабан, попередній єпископ Галицький і Львівський.

У 1565 р. (за іншими данними, у 1566) році, після смерти батька, стає єпископом Галицьким, Львівським і Кам'янець-Подільським; спершу номінально, з 1576 року — реально. Згодом став власником значних маєтків.

В 1582 році виступив проти запровадження в Україні григоріанського календаря. 1585 році допоміг Львівському братству відновити (викупити) друкарню Івана Федорова. Однак, після того, як у 1586 році патріарх Антіохійський Йоаким IV Доу надав братству ставропігію, почав вести з ним боротьбу. Зокрема, неврегульованим було питання про власність над Онуфріївським та Унівським монастирями (був архимандритом останнього).

Митрополит Київський Михайло Рогоза, згодом і Берестейський церковний собор 1590 року та патріарх Константинопольський вирішили суперечку на користь братства. Гедеон Балабан звернувся до польського короля Сиґізмунда III Вази з проханням призначити комісію для перегляду цієї справи. Після цього, за згодою патріарха, митрополит М.Рогоза оголосив про звільнення Гедеона з кафедри і зняття сану за те, що він не підкорився ні митрополиту, ні Собору, ні патріарху, а виніс церковну суперечку на світський суд. Гедеон Балабан не підкорився цьому рішенню.

1590 року єпископ Гедеон брав участь у переговорах про з'єднання Київської православної митрополії з католицькою церквою; став ініціатором наради єпископів Холмського і Белзького Діонісія Збіруйського, Луцького Кирила Терлецького, Пінського і Турівського Леонтія Пельчинського, яка проходила у Белзі, де вперше було піднято питання про об'єднання (унію) православної та католицької церков. У 1591—1594 роках королю Сиґізмунду III Вазі і Папі Римському Клименту VIII надійшло кілька грамот з проханням про введення унії для православних Польщі, де були підпис і печатка Гедеона.

У 1595 році на з'їзді духівництва Галицько-Львівської єпархії єпископ оголосив, що, за прикладом вищого духівництва, він визнає зверхність папи Римського. Після цього прихильник унії митрополит Михайло Рогоза відновив його в єпископських правах і відмінив свої попередні рішення на користь Успенського братства.

Незабаром єпископ Гедеон різко змінив погляди. На Берестейському соборі 1596 року він став на боці Василя-Костянтина Острозького, тобто, проти унії, на цій позиції лишився аж до смерті.

Після 1596 року, поряд з єпископом Перемиським Михайлом Копистенським, залишився єдиним православним ієрархом в Речі Посполитій. За це був відлучений від церкви уніатським митрополитом Київським Михайлом Рогозою. Проте, патріах Константинопольський Мелетій призначив Гедеона своїм екзархом для українських земель з титулом «екзарх Руської церкви», фактично — місценаглядачем Київського митрополичого престолу і першоієрархом всіх православних країни.

На початку 1596 року Гедеон відкрив у своєму маєтку в селі Стрятині греко-слов'янську школу, а у 1604 році разом з небожем Федором Балабаном — друкарню. Дбав про шкільництво, боровся з забобонністю, видавав церковні книги, зокрема:

• «Харитонія» (1602)
• «Служебник» (1604)
• «Требник» (1606)
• «Учительне євангеліє» свого авторства

Під кінець життя намагався зробити своїм наступником свояка, унівського архимандрита Ісаю Балабана (кандидатуру відкинуло Львівське братство).

Помер 10 лютого 1607 року.

Джерела

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993
• Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України
• Рева Л. Г. Матеріали до українського біографічного словника. Балабан Гедеон // Українська біографістика. Збірник наукових праць. — № 2, 1999. — С. 70—73.