Горно-Бадахшанська автономна область: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Amire80 (обговорення | внесок) немає герба та прапору |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| назва = Автономний вілоят Гірський Бадахшан |
| назва = Автономний вілоят Гірський Бадахшан |
||
| місцева_назва = {{lang-tg|Вилояти Мухтори Кӯҳистони Бадахшон}} |
| місцева_назва = {{lang-tg|Вилояти Мухтори Кӯҳистони Бадахшон}} |
||
| герб = |
| герб = |
||
| прапор = |
| прапор = |
||
| герб_підпис = |
| герб_підпис = |
||
| прапор_підпис = |
| прапор_підпис = |
Версія за 09:05, 19 березня 2014
Автономний вілоят Гірський Бадахшан | |||||
---|---|---|---|---|---|
тадж. Вилояти Мухтори Кӯҳистони Бадахшон | |||||
| |||||
Адм. центр | Хорог | ||||
Країна | Таджикистан | ||||
| |||||
Номерний знак | 04РТ | ||||
Населення | |||||
- повне | 218 400 осіб (2006) | ||||
- густота | 3,4 осіб/км² | ||||
Етнікон | тадж. бадахшонӣ, тадж. помирӣ, рос. памирцы, рос. бадахшанцы, тадж. помириҳо, тадж. бадахшониҳо і рос. бадахшанец | ||||
Площа | |||||
- повна | 64 200 км² | ||||
Висота | |||||
- максимальна | 7495 м (пік Ісмаїла Самані) | ||||
- мінімальна | 7496 м | ||||
Часовий пояс | UTC+6 | ||||
Дата заснування | 2 січня 1925 | ||||
Голова Хукумату | Кадир Касім | ||||
Код ISO 3166-2 | TJ-GB | ||||
| |||||
|
Автоно́мний вілоя́т Гірськи́й Бадахша́н (тадж. Вилояти Мухтори Кӯҳистони Бадахшон) — адміністративна одиниця Таджикистану, яка займає 40% площі території країни.
Історія
Автономний вілоят був створений 2 січня 1925 року яг Гірсько-Бадахшанська автономна область (ГБАО). Після створення у 1929 Таджицької РСР, до неї було приєднано і ГБАО. Протягом 1950-их багатьох памірців, мешканців області, було примусово переселено до південно-західного Таджикистану. Коли в 1992 в Таджикистані вибухнула громадянська війна, місцева влада односторонньо оголосила незалежність від республіки Таджикистан. Під час громадянської війни багато памірців ставали об'єктами вбивства серед ворогуючих груп, ГБАО стала бастіоном для опозиції. Пізніше місцева влада відмовилося від своїх сепаратистських закликів. Вже при незалежності автономна область стала називатись автономним вілоятом Гірський Бадахшан.
Географія
На території вілояту знаходяться одні з найвищих гір світу — Памір. Найвищими вершинами є три семитисячника — Пік Незалежності (колись Пік Леніна, 7134 м, на кордоні з Киргизстаном), Пік Ісмаїла Самані (колишній Пік Комунізму), 7495 м) та Пік Корженевської (7105 м).
Транспорт
Тільки автодороги сполучають вілоят із зовнішнім світом. Хорог-Ош та Хорог-Душанбе є частинами Памірського шосе. Третя дорога з Хорогу в Китай через перевал Кульма вельми важка. Від Пакистану вілоят відокремлює вузька, але майже непрохідна частина Афганістану — Ваханський коридор.
Адміністративний поділ
Вілоят поділяється на 7 нохій та 1 місто (Хорог):
- Ванцька нохія
- Дарвазька нохія
- Ішкашимська нохія
- Мургабська нохія
- Рошткалинська нохія
- Рушанська нохія
- Шугнанська нохія
Література
- Hoeck, Tobias; Droux, Roman; Breu, Thomas; Hurni, Hans; Maselli, Daniel (2007). Rural energy consumption and land degradation in a post-Soviet setting – an example from the west Pamir mountains in Tajikistan. Energy for Sustainable Development. 11 (1): 48—57. doi:10.1016/S0973-0826(08)60563-3.
- Robinson, Sarah; Guenther, Tanya (2007). Rural Livelihoods in Three Mountainous Regions of Tajikistan. Post-Communist Economies. 19 (3): 359—378. doi:10.1080/14631370701312352.
- Robinson, Sarah; Whitton, Mark; Biber-Klemm, Susette; Muzofirshoev, Nodaleb (2010). The Impact of Land-Reform Legislation on Pasture Tenure in Gorno-Badakhshan: From Common Resource to Private Property?. Mountain Research and Development. 30 (1): 4—13. doi:10.1659/MRD-JOURNAL-D-09-00011.1.
Ресурси Інтернету
- Map of the Gorno-Badakhshan region of Tajikistan
- State agency on antiexclusive politics and support of business at Government of Republic of Tadjikistan
Це незавершена стаття з географії Таджикистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2012) |