Григорій Просвітитель

І. К. Айвазовський. «Хрещення вірменського народу. Григорій Просвітитель». 1892, Феодосійська картинна галерея.

Святий Григорій Просвітитель (вірм. Գրիգոր Լուսավորիչ, Грігор Лусаворіч, грец. Γρηγόριος Φωστήρ чи Φωτιστής, Грегоріос Фостер чи Фотістес; Григорій Парфянин, Грігор Партев; бл. 252–326) — святий Вірменської апостольської церкви, а також Російської православної (де відомий як рос. Григорий Армянский) та інших Православних церквах, Римсько-Католицької та Вірменської католицької церков, перший, після гонінь царя Трдата III, єпископ та просвітитель Вірменії. Був членом парфянсьго знатного роду Сурен-Пахлавів, який, у свою чергу, був гілкою царського дома Аршакідів, що мав парфянське походження. Таким чином, він був родичем вірменських монархів, що мали також парфянське походження.

Житіє св. Григорія описано Агафангелом, письменником IV століття, легендарним автором історії навернення Вірменії в християнство. Окрім житія в книзі Агафангела є збірник 23 проповідей, що приписують св. Григорію Просвітителю, через що цю книгу називають також «Книгой Грігоріса» чи «Вченням Просвітителя» (вірм. «Вардапетутюн»).

В книзі розповідається, що батько Григорія, Апак (Анак), підкуплений перським царем, вбив вірменського царя Хосрова та за це сам поплатився життям; все сімейство його було винищено, окрім молодшого сина, якого годувальниця, християнка, встигла унести на свою батьківщину, в Кесарію Каппадокійську. Там хлопчик був хрещений ім'ям Григорій і отримав християнське виховання. Вступивши у шлюб, він скоро розлучився з дружиною: вона пішла в монастир, а Григорій вирушив до Риму і там поступив на службу до сина Хосрова, Тірідата (Трдат III, 287–330 рр.), бажаючи старанною службою загладити провину свого батька. Прибувши до Вірменії в 287 році в супроводі римських легіонів, Трдат повернув собі батьківський престол. За сповідування християнства Трдат звелів кинути Григорія в каземати або колодязь Арташату (Артаксата), де він був в ув'язненні близько 15 років, його підгодовувала благочестива жінка. Тим часом Тірідат впав у божевілля, але був зцілений Григорієм, після чого в 301 р. хрестився і проголосив християнство державною релігією у Вірменії. У 302 р. Григорій був висвячений на єпископа від єпископа Леонтія Каппадокійського в Кесарії, після чого він будує храм у місті Вагаршапаті — столиці царя Трдата III. Храм був названий Ечміадзін, що в перекладі означає «зійшов Єдинородний» (тобто Ісус Христос), який, за переказами, особисто вказав Григорію місце для будівництва храму. У 325 р. Григорія було запрошено на Перший Вселенський Собор в Нікеї, але, не маючи можливості поїхати особисто, він відправив туди свого сина Арістакеса, який, разом із ще одним посланником на ім'я Акрітіс, привіз до Вірменії Нікейські постанови. У 325 р. Григорій передав кафедру синові, а сам пішов в усамітнення, де незабаром помер (в 326 р.), і був похований у Ечміадзіні. Вірменське архієпископство довго залишалося в роді Григорія.

Святитель Григорій Просвітитель, ікона XIV ст., Греція

Майже тисячу років могила св. Григорія служила місцем поклоніння. Протягом останніх 500 років мощі св. Григорія зберігалися у вірменській церкві в Неаполі, а 11 листопада 2000 р. були передані Католікосу всіх вірмен Гарегіну II та наразі зберігається у побудованому в 2001 році Єреванському кафедральному соборі Св. Григорія Просвітителя. На місці узилища святого Григорія знаходиться монастир Хор Вірап, в Араратській долині, біля самого державного кордону з Туреччиною. Назва монастиря в перекладі з вірменського означає «глибока яма» (вірм. Խոր Վիրապ).

Житіє Григорія було перекладено грецькою мовою приблизно в кінці VI століття. В X столітті Симеон Метафраст включив його в свої «Житія святих». З грецького тексту було зроблено переклад грецькою, грузинською та арабською мовами. Існує також ефіопська редакція, тісно пов'язана з арабським перекладом. Текст житія зберігається також у російській Минеї (пам'ять 30 вер.). Канонізований Римсько-Католицькою Церквою у 1837 році за участі папи Григорія XVI; пам'ять 1-го жовтня (festa pro aliquibus locis).