Вірменська католицька церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вірменська католицька церква

Emblem of the Armenian Catholic Church.svg
St Elie - St Gregory Armenian Catholic Cathedral.jpg
Катедральний собор св. Іллі - св. Григорія Просвітителя, Бейрут, Ліван.
Засновники Апостоли Варфоломій і Тадей
Дата заснування 26 листопада 1742
Статус Sui iuris
У складі Католицької церкви
Самостійність визнана визнана
Перший предстоятель Авраам Петрос I Ардзівіан Католикос-Патріарх
Чинний предстоятель Крікор Бедрос ХХ Вірменський паріарх Кілікії,архиєпископ-митрополит Бейрута
Центр Бейрут, Ліван
Кафедральний собор Катедральний собор св. Іллі - св. Григорія Просвітителя
Основна юрисдикція Вірменська діаспора: Єгипет Єгипет, Ірак Ірак, Іран Іран, Ізраїль Ізраїль, Йорданія Йорданія, Ліван Ліван, Палестина Палестина, Сирія Сирія, Судан Судан, Південний Судан Південний Судан, Туреччина Туреччина, Кувейт Кувейт, Саудівська Аравія Саудівська Аравія, Бахрейн Бахрейн, ОАЕ ОАЕ, Ємен Ємен, Оман Оман, Катар Катар
Юрисдикція для діаспори Вірменія Вірменія, Греція Греція, Франція Франція, Румунія Румунія, Україна Україна, Велика Британія Велика Британія, США США, Канада Канада, Мексика Мексика, Бразилія Бразилія, Аргентина Аргентина, Уругвай Уругвай, Австралія Австралія
Літургічна мова вірменська
Музична традиція вірменська
Церковний календар григоріанський
Єпископів 16
Єпархій 11
Парафій 106
Священиків 94
Вірних 150,000 (незалежні оцінки)[1][2]
757,726 (2017 Annuario Pontificio)[3]
Офіційний сайт armeniancatholic.org
Історія Вірменії
Zvartnots img 6965.jpg
Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»

Вірме́нська католи́цька це́рква (вірм. Հայ Կաթողիկէ Եկեղեցի, трансліт. Hay Kat’ołikē Ekełec’i; лат. Ecclesia armeno-catholica) — східно-католицький патріархат sui iuris, який знаходиться в повному євхаристійному спілкуванні з Латинською церквою, так і з 22 іншими східно-католицькими церквами, утворюючи разом Католицьку церкву. Вірменська католицька церква керується східним канонічним правом, а саме Кодексом канонів Східних Церков.

Главою[4][5] Вірменської католицької церкви є Вірменсько-католицький патріарх Кілікії, головним собором і фактичним архиєпископським престолом є собор святого Іллі та святого Григорія Просвітлювача в Бейруті, Ліван.

Історія[ред. | ред. код]

Халкідонський собор 451 створив проблеми для Вірменської церкви, яка формально розірвала спілкування з халкедонськими церквами на 3-му Двінському синоді в 610 р.. Деякі вірменські єпископи та громади зробили спроби відновити спілкування з халкедонськими церквами після 6-го Вселенського собору 681 р. Під час хрестових походів церква вірменського царства Кілікія уклала унію з Католицькою церквою, яка не тривала довго.

Деякі вірмени прийняли католицизм, і за відсутності якоїсь конкретної Вірменської католицької церкви фактично стали латинянами. У Середньовічному Китаї вірмени прийняли католицизм, а також існувала вірменська францисканська католицька громада в Цюаньчжоу.

Перша унія Апостольської вірменської церкви з Римом тривала з 1195 по 1375 роки. Під впливом світських влад і тісного зв'язку Кілікійського царства з Заходом була укладена унія Вірменської церкви з Римом. Проте, унія не поширювалася за межі Кілікії і з розпадом 1375 року Кілікійського князівства припинила існування.

У 1439 році на Флорентійському соборі унія була відновлена, проте, охопила лише порівняно невелике число вірмен.

У 1630 році єпископ львівської єпархії Вірменської апостольської церкви Миколай Торосович публічно склав визнання католицької віри, а в 1635 визнав владу папи Урбана VII, відновивши тим самим єдність з Римом. Таким чином повстала Львівська архієпархія Вірменської католицької церкви, що проіснувала до захоплення Львова радянським Союзом.

У 1742 році папа Бенедикт XIV виділив Вірменську католицьку Церкву в окремий Патріархат, резиденція патріарха розташовувалася в Бейруті, а його юрисдикція поширювалася на територію південної частини Османської імперії. Політико-адміністративна система османів надавала національним меншинам адміністративну автономію під управлінням релігійних лідерів, в результаті чого всі вірмени-католики опинилися під цивільним управлінням Константинопольського православного патріарха ВАЦ. Це призвело до цілої низки труднощів для вірмен-католиків і навіть до їх гонінь. Лише у 1867 році, коли папа Пій IX об'єднав два престоли і перевів резиденцію патріарха до Константинополя.

Геноцид вірмен наприкінці Першої світової війни завдав жорстокого удару вірменській католицькій громаді: загинули 7 єпископів, 130 священиків, 47 черниць і понад 100 тисяч мирян. У зв'язку з різким зменшенням вірменської громади в Туреччині, вірмено-католицький синод, який зібрався в Римі в 1928 році, постановив знову перенести патріархат у Ліван (у Бейрут), а Константинополю (Стамбулу) дати статус архиєпархії.

У радянські часи вірменська католицька церква зазнала переслідувань. Останній апостольський адміністратор о. Карапет Ділургян був заарештований в червні 1936 року і засланий в Кіровський край, і після повернення звідти вже не міг продовжувати офіційне служіння. 1940 року було заслано в Сибір близько 2500 вірмен-католиків Львова, а 1945 року був арештований останній апостольский адміністратор львівських вірмено-католиків о. Діонісій Каєтанович.

У листопаді 1992 року в Римі зібрався Синод вірмено-католицьких єпископів, який розглянув потреби Церкви в новій ситуації. У червні 1997 він знову зібрався в Римі для підготовки нового статуту Вірменської католицької церкви.

Літургія та практики[ред. | ред. код]

Докладніше: Вірменський обряд
Збори єпископів в Єрусалимі, близько 1880 р. (Зверніть увагу на римський палій, який носив архієпископ у центрі)

Церква належить до групи Католицьких церков східного обряду, яка в літургії використовує вірменський обряд та вірменську мову. Вірменський обряд також використовується як і у Вірменській апостольській церкві. Він складений за вказівками святого Григорія Просвітителя, засновника та святого покровителя Вірменської церкви. На відміну від візантійського обряду, церкви вірменського обряду зазвичай позбавлені ікон і мають завісу, що приховує священика та вівтар від людей під час частин літургії. Використання єпископської митри та бездріжджового хліба нагадує про вплив західних місіонерів колись як на правовірних вірмен міафізитів, так і на католиків вірменського обряду.

Як і Вірменська апостольська церква, Вірменська католицька церква використовує григоріанський календар. Однак Вірменська католицька церква, як і більшість східних католицьких церков і Латинська церква, святкує Різдво Христове 25 грудня[6], а 6 січня святкує Хрещення Господнє, навідміну від Вірменської апостольської церкви, яка відзначає Різдво Христове і Хрещення Господнє 6 січня, в один день під загальною назвою Богоявлення.

Вірменські католицькі громади[ред. | ред. код]

Окрім Вірменії, Грузії та Росії, Вірменська католицька церква широко зустрічається у вірменській діаспорі, зокрема в Лівані (де знаходиться штаб-квартира Вірменської католицької церкви), Сирії, Єгипті, Туреччині, Ірані, Франції, США, Канаді, Аргентині, Уругваї, Австралія.

Вірменія, Грузія та Східна Європа[ред. | ред. код]

Католицька церква Вірменського обряду Святої Трійці у м. Глівіце, Польща, збудована у 1836-38 рр.

Вірменські католики походили з території сьогоднішньої Вірменії, Грузії та Східної Європи. Починаючи з кінця 1920-х років, переслідування спричинило еміграцію багатьох вірменських католиків. У 1991 році, після падіння Радянського Союзу, єпископ Риму, Папа Римський Іван Павло ІІ об’єднав громади Грузії та Росії з громадами Вірменії, створивши новий ординаріат Вірменії та Східної Європи з резиденцією в Гюмрі. Місто було обрано не випадково: більшість вірмен-католиків проживають у північних районах Вірменії. Це стало своєрідною основою для виправлення огорожі з основними релігіоністами по той бік кордону.

Сьогодні вірмени-католики Самцхе-Джавахети мешкають разом в Ахалцихе і в сусідніх селах, а також в регіонах Ахалкалакі та Ніноцмінда. Громади в двох останніх регіонах, які є переважно сільськими, знаходяться у досить віддалених районах, але найважливішою ланкою є історична пам’ять про католицизм.

Невелика семінарія була заснована в Гюмрі, Вірменія, в 1994 році; там кандидати на священство беруть участь у фундаментальних дослідженнях перед тим, як перейти до Папської колегії вірмен (створена в 1885 р.) у Римі, де вони займаються філософією та теологією.

У Росії також є десятки тисяч вірменських католиків через велику кількість міграції з Вірменії до Росії, яка відбулася після розпаду Радянського Союзу.

Сполучені Штати та Канада[ред. | ред. код]

Вірменсько-католицький собор святого Григорія Ілюмінатора в Глендейлі, Каліфорнія

На сьогоднішній день у Північній Америці проживає близько 1,5 мільйона вірмен, з яких 35 000 належать Вірменській католицькій церкві.

У ХІХ столітті вірмени-католики із Західної Вірменії, переважно з міст Карін (Ерзурум), Константинополя, Мардіна та ін., приїжджали до США, шукаючи роботу. Наприкінці того ж століття багато тих, хто вижив після різанини в Хамідіані, зосередилися в кількох містах США, головним чином у Нью-Йорку. Католицькі вірменські громади також були засновані в Нью-Джерсі, Бостоні, Детройті, Лос-Анджелесі та інших містах Каліфорнії.

У багатьох містах також були засновані католицькі вірменські освітні організації. У Філадельфії та Бостоні були засновані коледжі вірменських сестер, які виховували сотні дітей. Пізніше подібний коледж був заснований у Лос-Анджелесі. Мехітаристи були зайняті проблемою збереження вірменської ідентичності. Зусиллями мехітаристів у Венеції та Відні було засновано Мехітаріанський коледж у Лос-Анджелесі.

Багато вірмен приїхали до США та Канади з країн Близького Сходу, Лівану та Сирії, в 1970-ті та в пізніші роки. Також багато вірмен іммігрували з Аргентини через економічну кризу. У той же час багато католицьких вірмен всередині США переїхали до Сан-Франциско, Сан-Дієго, Чикаго, Вашингтона, Атланта, Маямі та Індіанаполіс.

У 2005 році за рішенням Папи Римського Бенедикта XVI католицький екзархат США та Канади отримав статус єпархії. Він обслуговував 35 000 вірмен-католиків у США та близько 10 000 у Канаді. Єпископом, або єпархом єпархії, яка має юрисдикцію над канадськими та американськими католиками, які є членами Вірменської католицької церкви, став Мануель Батакян. Відповідно до випуску новин Конференції католицьких єпископів Сполучених Штатів Америки від 23 травня 2011 р. Папа Римський Бенедикт XVI призначив новим єпископом Єпархії Єпископа прот. Богоматір Нарезька у Нью-Йорку для вірменських католиків. Призначення єпископа Мурадяна, який народився в Лівані, було оприлюднено у Вашингтоні, 21 травня, архієпископом П’єтро Самбі, апостольським нунцієм у США.[7]

Франція[ред. | ред. код]

Поряд з Північною Америкою Франція утримує найбільшу кількість вірменських католиків за межами районів Близького Сходу та Східної Європи. Єпархія Сент-Круа-де-Пари була створена в 1960 році, а єпископом Гарабедом Армадуні був екзарх. З 1977 року єпархію очолює єпископ Крикор Габроян.

У єпархії, штаб-квартира якої знаходиться в Парижі, знаходиться близько 30 000 вірменських католиків. Єпархія має шість церков, крім собору Святого Хреста в Парижі: Арновіль-ле-Гонесс, Ліон, Марсель, Сен-Шамон, Севр і Валенс. Громада отців-мехітаристів проживає в Севрі, а монастир вірменських сестер Непорочного Зачаття управляє школою в Марселі.

Демографія[ред. | ред. код]

Штаб-квартира Вірменського католицького патріархату в Бзуммарі, Ліван

За оцінками XIX століття коливалося від 40,000[8] до 150,000[9] вірменських католиків у всьому світі та 136,400 у 1911 році.[10]

Незалежні джерела оцінюють кількість вірмен католиків на початку 21 століття в 150,000.[1][2]

Структура[ред. | ред. код]

Собор святих мучеників у Ґюмрі, Вірменія

Вірменська католицька церква поділяється на архиєпархії, єпархії, апостольські екзархати, ординаріати для вірних східного обряду та патріарші екзархати, кожна з яких виконує функції, подібні до діоцезій.

Поточна ієрархія[ред. | ред. код]

Вірменська католицька церква Святої Трійці в Алеппо, Сирія

Вірменський католицький патріархат Престолу в Кілікії є верховною владою Вірменської католицької церкви. Крикор Бедрос XX Ґаброян - нинішній католикос-патріарх.

Далі наводиться перелік юрисдикцій з їх кількістю прихильників.[11]

Архиєпархія (Архидіоцезії) 1990 2000 2017
Патріархат Килікії, також єдина митрополія як Вірменська католицька архиєпархії Бейруту, Лівану (власне патріархальна архиєпархія) 15,000 12,000 12,500
Архієпархія Алеппо (Халаб, Бероа), Сирія 15,000 17,000 7,000
Архієпархія Багдада, Ірак 2,200 2,000 2,400
Архієпархія Стамбула (Константинополя), Туреччина 3,700 3,680 2,500
Єпархія Львова, Україна N/A N/A 0
Суфраганські єпархії у митрополичій провінції Патріарха Кілікії
Іспахан, Іран 2,200 2,200 150
Александрія (Іскандерія) насправді в Каїрі, Єгипет 1,500 1,287 6,500
Камешлі ((Аль-) Камішлі), Сирія 4,303 4,000 3,500
Інші єпархії (діоцезії), в діаспорі
Єпархія Богоматері Нарезької у Сполучених Штатах Америки та Канаді 34,000 36,000 36,000
Єпархія Сент-Круа-де-Пари, Франція 30,000 30,000 35,000
Єпархія святого Григорія Нарецького, Буенос-Айрес створена в 1989 16,000 16,350
Апостольські екзархати (місіонерські, безпосередньо залежать від Святого Престолу)
Вірменсько-католицький апостольський екзархат Латинської Америки та Мексики 30,000 12,000 12,000
Ординаріати для вірних східних обрядів
Греція (Атени) 650 600 200
Ординаріат для Румунії (Герла) N/A 1,000 626
Східна Європа (крім Румунії) (Гюмрі, Вірменія) створена в 1991 220,000 618,000
Патріарші екзархати
Дамаск, частина Сирії 9,000 8,000 4,500
Єрусалим та Амман (Йорданія та Свята Земля) N/A 280 500
Разом 142,853 362,047 757,726

Титулярна ієрархія[ред. | ред. код]

Титулярні митрополичі архієпархії[ред. | ред. код]

Ахріда (Охрид), Пессін, Траянополіс в Родопах

Титулярні немітрополичні архепархії[ред. | ред. код]

Халкідон, Колонія у Вірменії, Мардін, Нісібіс вірмен, Себаста, Тарс

Титулярні єпархії[ред. | ред. код]

Адана, Аміда, Аназарб, Анкіра, Артвін, Цезарія в Каппадокії, Гарін, Харпут, Мараск, Мелітен, Муш, Пруса, Токат, Трапез

Публікації[ред. | ред. код]

Вірменська католицька церква видає ряд публікацій:

  • Аведік, офіційний орган церкви
  • «Avedaper Verelk», релігійне, духовне та культурне видання Вірменської католицької церкви св. Григорія
  • «Avedaper», щотижневий бюлетень вірменських католицьких єпархій
  • Gantch Hrechdagabedin, офіційне видання монастиря Богоматері Бзоммара
  • Massis, загальне щомісячне видання
  • Церковні бюлетені

Вірменська католицька церква має преси, які видають багато богослужбових, духовних книг, публікацій, брошур та перекладів із загальнокатолицьких видань.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Adalian, Rouben Paul (2010). Historical Dictionary of Armenia. Scarecrow Press. с. 233. ISBN 9780810874503. 
  2. а б Tchilingirian, Hratch. The Armenian Church: A Brief Introduction. hygradaran. Armenian Church Library. с. 8. Архів оригіналу за 23 April 2019. «According to Vatican sources, some 250,000 Armenians are members of the “Armenian Rite” of the Catholic Church (others put the number closer to 150,000) with communities in Iran, Iraq, Lebanon, Turkey, Jerusalem and the US.» 
  3. Roberson, Ronald G. The Eastern Catholic Churches 2016. Eastern Catholic Churches Statistics. Catholic Near East Welfare Association. Архів оригіналу за 20 October 2016. Процитовано 29 November 2016. 
  4. Armenian Catholic Church Written by: The Editors of Encyclopaedia Britannica
  5. The Eastern Catholic Churches: Part 2, the Armenian Rite
  6. «Армянский обряд» //Католическая энциклопедия. Т.1. Москва:2002. Ст. 358—359
  7. Pope Names New Eparch for Armenian Catholics In US And Canada. USCCB News Release. 21 May 2011. Архів оригіналу за 2011-05-25. 
  8. Reviews. Evangelical Christendom: Its State and Prospects (London: Evangelical Alliance) I: 393. 1847. 
  9. Russell, C. W. (May 1842). The Armenian Convent of San Lazzaro, at Venice. The Dublin Review 12: 375. 
  10. Ormanian, Malachia (1911). Հայոց եկեղեցին և իր պատմութիւնը, վարդապետութիւնը, վարչութիւնը, բարեկարգութիւնը, արաողութիւնը, գրականութիւն, ու ներկայ կացութիւնը [The Church of Armenia: her history, doctrine, rule, discipline, liturgy, literature, and existing condition] (hy). Constantinople. с. 259–267. 
  11. The Eastern Catholic Churches 2-008. cnewa.org. Catholic Near East Welfare Association. Архів оригіналу за 2018-10-24. Процитовано 2018-12-03.