Рудницька Мілена Іванівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль, оформлення
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Milena Rudnycka.jpg|185px|thumb|Міле́на Іва́нівна Рудни́цька]]
{{Othernames|Рудницька}}
{{Othernames|Рудницька}}
{{Письменник}}
Д-р '''Міле́на Іва́нівна Рудни́цька''', у заміжжі ''Лисяк'' ([[15 липня]] [[1892]], [[Зборів]]&nbsp;— [[29 березня]] [[1976]], [[Мюнхен]])&nbsp;— українська громадсько-політична діячка, [[журналістка]], [[письменниця]], учителька середніх шкіл. Голова центральної управи [[Союз Українок|Союзу Українок]]. Доктор філософії (1917).<ref name="МЩ6">Мельничук Б., Щербак Л. Рудницька Мілена Іванівна…&nbsp;— С. 206.</ref>
Д-р '''Міле́на Іва́нівна Рудни́цька''', у заміжжі ''Лисяк'' ([[15 липня]] [[1892]], [[Зборів]]&nbsp;— [[29 березня]] [[1976]], [[Мюнхен]])&nbsp;— українська громадсько-політична діячка, [[журналістка]], [[письменниця]], учителька середніх шкіл. Голова центральної управи [[Союз Українок|Союзу Українок]]. Доктор філософії (1917).<ref name="МЩ6">''Мельничук Б.'', ''Щербак Л.'' Рудницька Мілена Іванівна…&nbsp;— С. 206.</ref>


== Біографія ==
== Біографія ==
Рядок 9: Рядок 9:
Голова центральної управи [[Союз Українок|Союзу Українок]] (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок<ref>«Світовий союз українок» був створений на з'їзді у Львові 1937 року, але через подальші воєнні події [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] розгорнути працю не вдалося.</ref>, політичної жіночої організації «[[Дружина Княгині Ольги]]»; редактор двотижневика «Жінка» (1935—1939); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка [[УНДО]], посол до [[Сейм Республіки Польща|польського сейму]] (1928—1935, працювала у його комісіях&nbsp;— освітній і закордонних справ).
Голова центральної управи [[Союз Українок|Союзу Українок]] (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок<ref>«Світовий союз українок» був створений на з'їзді у Львові 1937 року, але через подальші воєнні події [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] розгорнути працю не вдалося.</ref>, політичної жіночої організації «[[Дружина Княгині Ольги]]»; редактор двотижневика «Жінка» (1935—1939); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка [[УНДО]], посол до [[Сейм Республіки Польща|польського сейму]] (1928—1935, працювала у його комісіях&nbsp;— освітній і закордонних справ).


Як делегатка Української Парламентарної Репрезентації захищала в Лізі Націй українські петиції, зокрема в справі т. зв. [[пацифікація|пацифікації]] і голоду в [[УРСР|Радянській Україні]], мала контакти з урядовими і громадськими колами [[Західна Європа|Західної Європи]] і виступала з доповідями на міжнародних з'їздах.
Як делегатка Української Парламентарної Репрезентації захищала в Лізі Націй українські петиції, зокрема в справі т.&nbsp;зв. [[пацифікація|пацифікації]] і голоду в [[УРСР|Радянській Україні]], мала контакти з урядовими і громадськими колами [[Західна Європа|Західної Європи]] і виступала з доповідями на міжнародних з'їздах.


У 1936—1939&nbsp;— член президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939&nbsp;— на еміграції: [[Краків]], [[Берлін]], [[Прага]], [[Женева]] (де у 1945—1950 була директором Українського Допомогового Комітету<ref>В 1947 році у Швейцарії був заснований Український Допомоговий Комітет для допомоги українським біжинцям в [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Австрія|Австрії]] та [[Німеччина|Німеччині]], а також для допомоги студентам, які навчалися у Швайцарії. На той час їх було 21 особа і вони згуртувалися в студентьку громаду при бернському університеті. На жаль, діяльність цих орґанізацій не була тривалою. Через несприятливі обставини та брак фінансової помочі значна частина українських студентів залишила Швайцарію, так само як і ті, що вже отримали освіту, та не мали перспектив одержати дозвіл на працю за професією. Побачивши базнадійність своїх зусиль, покинула Швайцарію і пані Мілєна Рудницька&nbsp;— уже відома в швайцарських колах як член парламентської групи в польському сеймі та ініціатор різних програм стосовно допомоги українцям. В швайцарському Червоному Хресті, наприклад, їй відповіли, що вони допомагають людям лише в тих державах, з якими Швайцарія має дипломатичні зв'язки.</ref>), [[Нью-Йорк]] і [[Мюнхен]]).
У 1936—1939&nbsp;— член президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939&nbsp;— на еміграції: [[Краків]], [[Берлін]], [[Прага]], [[Женева]] (де у 1945—1950 була директором Українського Допомогового Комітету<ref>В 1947 році у Швейцарії був заснований Український Допомоговий Комітет для допомоги українським біжинцям в [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Австрія|Австрії]] та [[Німеччина|Німеччині]], а також для допомоги студентам, які навчалися у Швайцарії. На той час їх було 21 особа і вони згуртувалися в студентьку громаду при бернському університеті. На жаль, діяльність цих орґанізацій не була тривалою. Через несприятливі обставини та брак фінансової помочі значна частина українських студентів залишила Швайцарію, так само як і ті, що вже отримали освіту, та не мали перспектив одержати дозвіл на працю за професією. Побачивши базнадійність своїх зусиль, покинула Швайцарію і пані Мілєна Рудницька&nbsp;— уже відома в швайцарських колах як член парламентської групи в польському сеймі та ініціатор різних програм стосовно допомоги українцям. В швайцарському Червоному Хресті, наприклад, їй відповіли, що вони допомагають людям лише в тих державах, з якими Швайцарія має дипломатичні зв'язки.</ref>), [[Нью-Йорк]] і [[Мюнхен]]).
Рядок 27: Рядок 27:


== Джерела ==
== Джерела ==
* Гачковський&nbsp;М. Мілена&nbsp;Рудницька&nbsp;— українська жіноча та національна діячка, депутат польського Сейму в 1928—1935&nbsp;рр. /&nbsp;М. Гачковський // Гуманітарні науки.&nbsp;— 2011.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 126—133.
* ''Гачковський&nbsp;М.'' Мілена&nbsp;Рудницька&nbsp;— українська жіноча та національна діячка, депутат польського Сейму в 1928—1935&nbsp;рр. /&nbsp;М. Гачковський // Гуманітарні науки.&nbsp;— 2011.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 126—133.
* ''Дядюк М. С.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Rudnytska_M Рудницька Мілена Іванівна] // {{ЕІУ|9|352}}
* ''Дядюк М. С.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Rudnytska_M Рудницька Мілена Іванівна] // {{ЕІУ|9|352}}
* {{ЕУ}}
* {{ЕУ}}
Рядок 44: Рядок 44:


{{ukr-bio-stub}}
{{ukr-bio-stub}}
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Україна}}}}

[[Категорія:Персоналії:Львів]]
[[Категорія:Персоналії:Львів]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські письменники]]
Рядок 55: Рядок 55:
[[Категорія:Феміністки]]
[[Категорія:Феміністки]]
[[Категорія:Доктори філософії]]
[[Категорія:Доктори філософії]]
[[Категорія:Уродженці Зборова]]
[[Категорія:Посли до Польського сейму]]
[[Категорія:Посли до Польського сейму]]
[[Категорія:Народились 15 липня]]
[[Категорія:Народились 1892]]
[[Категорія:Померли 29 березня]]
[[Категорія:Померли 1976]]
[[Категорія:Померли в Мюнхені]]
[[Категорія:Перепоховані у Львові]]
[[Категорія:Перепоховані у Львові]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]

Версія за 07:03, 15 липня 2017

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рудницька.
Рудницька Мілена Іванівна
Народилася15 липня 1892(1892-07-15)
Зборів, Україна
Померла29 березня 1976(1976-03-29) (83 роки)
Мюнхен, ФРН
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
Діяльністьжурналістка, активістка за права жінок, політична діячка, письменниця
Alma materЛНУ ім. І. Франка і Віденський університет
ЧленствоСоюз українок
ПартіяУНДО
Брати, сестриРудницький Михайло Іванович, Кедрин Іван і Антін Рудницький
У шлюбі зЛисяк Павло
ДітиЛисяк-Рудницький Іван Павлович
CMNS: Рудницька Мілена Іванівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Д-р Міле́на Іва́нівна Рудни́цька, у заміжжі Лисяк (15 липня 1892, Зборів — 29 березня 1976, Мюнхен) — українська громадсько-політична діячка, журналістка, письменниця, учителька середніх шкіл. Голова центральної управи Союзу Українок. Доктор філософії (1917).[2]

Біографія

Викладач на Вищих Педагогічних Курсах у Львові (1921—1928), одна з ідеологів українського жіночого руху Західної України та його провідних діячок у 1920—1930-х pp.

Голова центральної управи Союзу Українок (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок[3], політичної жіночої організації «Дружина Княгині Ольги»; редактор двотижневика «Жінка» (1935—1939); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка УНДО, посол до польського сейму (1928—1935, працювала у його комісіях — освітній і закордонних справ).

Як делегатка Української Парламентарної Репрезентації захищала в Лізі Націй українські петиції, зокрема в справі т. зв. пацифікації і голоду в Радянській Україні, мала контакти з урядовими і громадськими колами Західної Європи і виступала з доповідями на міжнародних з'їздах.

У 1936—1939 — член президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939 — на еміграції: Краків, Берлін, Прага, Женева (де у 1945—1950 була директором Українського Допомогового Комітету[4]), Нью-Йорк і Мюнхен).

Значна частини її діяльності присвячена журналістиці. У 1918 вона була членом редакції тижневика «Наша мета» (Львів), у 1922—1925 редагувала щотижневу сторінку у газеті «Діло», була редактором двотижневика «Жінка» (ідеологічний орган Союзу українок) у 1935—1939. З 1919 виступала зі сторінок у пресі на політичні, феміністичні й виховні теми.

У 1993 році перепохована у Львові.[2]

Твори

Окремі книжки: «Українська дійсність і завдання жінки» (1934), «Західна Україна під більшовиками» (1958), «Дон Боско. Людина, педагог, святий» (1963), «Невидимі стигмати» (1970, про патріарха Йосифа Сліпого[2]).

Вшанування пам'яті

На честь неї названо 56 курінь УПЮ імені Мілени Рудницької, який у 2015 році став найкращим куренем року у станиці Івано-Франківськ.

Примітки

  1. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 305. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ а б в Мельничук Б., Щербак Л. Рудницька Мілена Іванівна… — С. 206.
  3. ↑ «Світовий союз українок» був створений на з'їзді у Львові 1937 року, але через подальші воєнні події Другої Світової війни розгорнути працю не вдалося.
  4. ↑ В 1947 році у Швейцарії був заснований Український Допомоговий Комітет для допомоги українським біжинцям в Швейцарії, Австрії та Німеччині, а також для допомоги студентам, які навчалися у Швайцарії. На той час їх було 21 особа і вони згуртувалися в студентьку громаду при бернському університеті. На жаль, діяльність цих орґанізацій не була тривалою. Через несприятливі обставини та брак фінансової помочі значна частина українських студентів залишила Швайцарію, так само як і ті, що вже отримали освіту, та не мали перспектив одержати дозвіл на працю за професією. Побачивши базнадійність своїх зусиль, покинула Швайцарію і пані Мілєна Рудницька — уже відома в швайцарських колах як член парламентської групи в польському сеймі та ініціатор різних програм стосовно допомоги українцям. В швайцарському Червоному Хресті, наприклад, їй відповіли, що вони допомагають людям лише в тих державах, з якими Швайцарія має дипломатичні зв'язки.

Джерела

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Рудницька Мілена Іванівна


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудницька_Мілена_Іванівна&oldid=20719896