Користувач:Olesia Berestiuk: відмінності між версіями
Вилучив файл Юхта_Михайло_Дмитрович.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Fitindia. Причина: No permission since 27 September 2020. |
мНемає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Юхтá Михайло Дмитрович (03 [[Жовтень|жовтня]] |
'''Юхтá Михайло Дмитрович (03 [[Жовтень|жовтня]] 1946 року) - [[Заслужений журналіст України|Заслужений Журналіст України]], ветеран волинської та загальнонаціональної журналістики'''<ref>{{Cite web|title=Фронтова любов луцького дисидента {{!}} Волинська газета|url=http://volga.lutsk.ua/view/14972/1/|website=volga.lutsk.ua|accessdate=2020-09-21|first=веб-студія WebMaestro:|last=www.webmaestro.com.ua}}</ref>''', [[Радіожурналістика|радіожурналіст]], [[письменник]], [[активіст]], [[громадський діяч]], [[Викладач університету|викладач]] [[Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки|Східноєвропейського Національного Університету]], [[Українофільство|українофіл]]'''<ref>{{Cite web|title=Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ|url=https://www.volyn24.com/news/106212-zhyv-u-teschi-tarapunky-pyv-kavu-z-magomaievym-rozmovliav-iz-levitanom-myhajlo-yuhta-ochevydec|website=Волинь24|accessdate=2020-09-21|language=en}}</ref>'''.''' |
||
Народився у селі [[Пристайлове]] [[Лебединський район|Лебединського району]] [[Сумська область|Сумської області]]. |
Народився у селі [[Пристайлове]] [[Лебединський район|Лебединського району]] [[Сумська область|Сумської області]]. |
Версія за 13:52, 6 жовтня 2020
Юхтá Михайло Дмитрович (03 жовтня 1946 року) - Заслужений Журналіст України, ветеран волинської та загальнонаціональної журналістики[1], радіожурналіст, письменник, активіст, громадський діяч, викладач Східноєвропейського Національного Університету, українофіл[2].
Народився у селі Пристайлове Лебединського району Сумської області.
Батько був сільським ковалем. Мама – швачкою. Навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка на факультеті журналістики. З 60-х років - на ниві волинської журналістики[3].
Двадцять років працював на Волинському радіо, ще 20 – власкором Українського радіо, власкор газети ЦККПУ «Радянська Україна».
Писав для «Радянської України», на той час республіканської газети ЦККПУ.
Перше місце роботи - інспектор у облвиконкомі[4]. Свого часу, голова облвиконкому Юхим Ярощук пропонував вступати у вищу партійну школу, що несло б хороші перспективи для молодого М.Юхти. Але сам Михайло Дмитрович коментує: «... я вже спробував себе у журналістиці й відмовитися від неї не зміг, бо то для мене було, як повітря»[5].
Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі - відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із заводу «Більшовик», з чим справився «на відмінно».
Серед перших інтерв’ю - розмова із жителькою Колодяжного Варварою Дмитрук, яка була близькою із Лесею Українкою, дружила із нею; бесіда із праправнучкою Тараса Шевченка Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із Черкащини вчителювати в село Сокіл Рожищенського району.
Серед інтерв‘юі - Володимир Литвин, Микола Томенко, Юрій Левітан, Євген Леонов, Штепсель і Тарапунька, останній з яких був близьким приятелем журналіста.
У ході співпраці також заприятелював із Муслімом Магомаєвим, якого здивував неочікуваним волинським сувеніром - консервами з лосятини. Ті, в свою чергу, так полюбилися артисту, що пан Магомаєв неодноразово звертався до Михайла Дмитровича із проханням переслати делікатес до Москви, з приводу святкування особливих для співака дат[6].
Задяки особистим якостям, небайдужості до чужої долі та численним знайомствам в галузі, за роки діяльності поєднав чимало родин та багатьом допоміг у пошуках рідних: в тому числі, учасникам операції «Вісла» та членам сімей загиблих учасників Другої Світової війни.
Останні роки присвятив дослідженню десидентського руху в Україні.
Сьогодні займається питаннями публікації книги власного авторства про відомого волинського дисидента, «волинського Чорновола»[7] Дмитра Іващенка, з ким тісно переплетена доля родини[8] Заслуженого Журналіста України.
Рецензії на книгу «Долю обрав сам» та коментар автора за посиланням: http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf
- ↑ www.webmaestro.com.ua, веб-студія WebMaestro:. Фронтова любов луцького дисидента | Волинська газета. volga.lutsk.ua. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ. Волинь24 (англ.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ. Волинь24 (англ.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Обласний Виконавчий Комітет
- ↑ Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ. Волинь24 (англ.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ з особистої розмови
- ↑ коментар М.Д.Юхти
- ↑ www.webmaestro.com.ua, веб-студія WebMaestro:. Фронтова любов луцького дисидента | Волинська газета. volga.lutsk.ua. Процитовано 21 вересня 2020.