Вавилон XX: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Бот: перекатегоризація з Екранізації творів українських письменників на Екранізації українських літературних творів
Коректура, посилання, структуризація
Рядок 18: Рядок 18:
}}
}}


'''«Вавилон XX»''' — український радянський художній кінофільм режисера [[Миколайчук Іван Васильович|Івана Миколайчука]]. Знято на [[Кіностудія ім. О. Довженка|кіностудії ім. О. Довженка]] у [[1979]] році. Кінокартину було відзнято в селищі [[Витачів]] Обухівського району Київської області. Створено за мотивами роману [[Земляк Василь|Василя Земляка]] «Лебедина зграя» про перші кроки [[колективізація|колективізації]] в українському селі.
'''«Вавилон XX»''' — український радянський художній кінофільм режисера [[Миколайчук Іван Васильович|Івана Миколайчука]]. Знято на [[Кіностудія імені Олександра Довженка|кіностудії ім. О. Довженка]] у [[1979]] році. Кінокартину було відзнято в селищі [[Витачів]] Обухівського району Київської області. Створено за мотивами роману [[Земляк Василь Сидорович|Василя Земляка]] «Лебедина зграя» про перші кроки [[колективізація|колективізації]] в українському селі.


== Сюжет ==
== Сюжет ==
До села Вавилон приходить колишній моряк Синиця, щоб організувати [[Комуна (соціум)|комуну]]. Він бачить, що після повалення [[Російська імперія|царизму]] село майже не змінилося, там навіть стоять гротескні скульптури царя, цариці і їх сина. Синиця підриває скульптури гранатами.
До села Вавилон приходить колишній моряк Синиця, щоб організувати [[Комуна (соціум)|комуну]]. Він бачить, що після повалення [[Російська імперія|царизму]] село майже не змінилося, там навіть стоять гротескні скульптури царя, цариці і їхнього сина. Синиця підриває скульптури гранатами.


Місцевий трунар і [[філософ]] Фабіан слідом повертається до Вавилона, роздумуючи про те, що головне не пройти шлях, а багато що на ньому побачити. Брати Данько і Лук'ян задумуються оженитися, але мусять доглядати за старою матір'ю. Вони наймають сироту Даринку для допомоги по господарству. Незабаром Даринка стає свідком того як багатий Бубела, побоюючись що [[більшовики]] відберуть його майно, збирає зброю аби вбити Клима Синицю. Вона розповідає про це братам.
Місцевий трунар і [[філософ]] Фабіан слідом повертається до Вавилона, роздумуючи про те, що головне не пройти шлях, а багато що на ньому побачити. Брати Данько і Лук'ян задумуються оженитися, але мусять доглядати за старою матір'ю. Вони наймають сироту Даринку для допомоги по господарству. Незабаром Даринка стає свідком того, як багатий Бубела, побоюючись, що [[більшовики]] відберуть його майно, збирає зброю, аби вбити Клима Синицю. Вона розповідає про це братам.


Данько залицяється до Мальви, кажучи покинути її хворого чоловіка Андріяна. Незабаром Андріян помирає, але Мальві подобається Фабіан. Проте він не хоче стосунків, побоюючись втратити розум. Мальва приходить до Синиці в колишній панський маєток аби вступити в комуну, та Синиця не хоче її приймати, вважаючи ненадійною. Комунар відправляє її назад в супроводі поета Яворського, хоча Мальва твердо вирішує бути в комуні. Побачивши її в компанії поета, Данько ревнує та замислює помсту.
Данько залицяється до Мальви, підбурюючи її покинути свого хворого чоловіка Андріяна. Незабаром Андріян помирає, але Мальві подобається Фабіан. Проте він не хоче стосунків, побоюючись втратити розум. Мальва приходить до Синиці в колишній панський маєток, аби вступити в комуну, та Синиця не хоче її приймати, вважаючи Мальву ненадійною. Комунар відправляє її назад в супроводі поета Яворського, хоча Мальва твердо вирішує бути в комуні. Побачивши її в компанії поета, Данько ревнує та замислює помсту.


Невдовзі мати Данька і Лук'яна помирає, але виявляється, у неї був скарб, закопаний під грушею. Селяни покидають жнива, щоб поховати небіжчицю, а Фабіан копає могилу. Після похоронів брати беруться шукати скарб та викопують скриню з козацькою зброєю, але не розуміють її цінності. Мальва продовжує зустрічатися з Яворським, та його вислідковують [[Куркуль|куркулі]] на чолі з Бубелою і застрелюють. Однак Мальва вже вагітна від нього.
Невдовзі мати Данька і Лук'яна помирає, але виявляється, у неї був скарб, закопаний під грушею. Селяни покидають жнива, щоб поховати небіжчицю, а Фабіан копає могилу. Після похорону брати беруться шукати скарб та викопують скриню з козацькою зброєю, але не усвідомлюють її цінності. Мальва продовжує зустрічатися з Яворським, та його вислідковують [[Куркуль|куркулі]] на чолі з Бубелою і застрелюють. Однак Мальва вже вагітна від нього.


Бубела приходить до Фабіана й замовляє про всяк випадок труну для себе. Вночі на Водохреще він з іншими куркулями приходить до комунарів та схоплює їх. Данько стає на бік куркулів, тоді як Лук'ян приєднується до комунарів. Бубела підмовляє селян на бунт, Фабіан же намагається завадити кровопролиттю. Попри його слова, починається бійка і куркулі тікають. Користуючись нагодою, Данько стріляє в Мальву, але влучає у Фабіана.
Бубела приходить до Фабіана й замовляє про всяк випадок труну для себе. Вночі на Водохреще він з іншими куркулями приходить до комунарів та схоплює їх. Данько стає на бік куркулів, тоді як Лук'ян приєднується до комунарів. Бубела підмовляє селян на бунт, Фабіан же намагається завадити кровопролиттю. Попри його слова, починається бійка і куркулі тікають. Користуючись нагодою, Данько стріляє в Мальву, але влучає у Фабіана.


== Жанрова належність ==
== Жанрова належність ==
Як написала у висновку худрада [[Кіностудія ім. О. Довженка|кіностудії ім. О. Довженка]] <ref>http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1146</ref> :{{Цитата|Жанр картини сягає джерел народних фольклорних сказань, до традицій романтико-поетичної народної бувальщини, яка поєднує в собі абсолютну психологічну реалістичність народних характерів і вільну умовність форм. <...> В основі композиційної організації матеріалу&nbsp;— принцип поетичної, музичної побудови, споріднений зі симфонічним твором, що поєднує ностальгійну, комедійну, лірико-драматичну частини. В основі органіки їх поєднання&nbsp;— образ Фабіяна.|50|}}
Як написала у висновку худрада кіностудії ім. О. Довженка<ref>http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1146</ref> :{{Цитата|Жанр картини сягає джерел народних фольклорних сказань, до традицій романтико-поетичної народної бувальщини, яка поєднує в собі абсолютну психологічну реалістичність народних характерів і вільну умовність форм. <...> В основі композиційної організації матеріалу&nbsp;— принцип поетичної, музичної побудови, споріднений зі симфонічним твором, що поєднує ностальгійну, комедійну, лірико-драматичну частини. В основі органіки їх поєднання&nbsp;— образ Фабіяна.|50|}}


Жанр самі автори означують як «''народно-романтичну небилицю''».
Жанр самі автори означують як «''народно-романтичну небилицю''».


{{Цитата|Події, про які йдеться в нашому фільмі, відокремлені від нас невеличким проміжком часу&nbsp;— всього лише півстоліття. Але якщо подумати, скільки сталося всього за ці п'ятдесят років, як змінилася доля мого народу, його психологія, життя, то виявиться, що цей фільм про дуже далеке його дитинство, про те, що завжди прекрасне та незабутнє. Досить строката мозаїка яскравих замальовок побуту, сцен народного життя поєднується з образом Фабіяна, котрий є ніби єдиним стрижнем, який пов'язує всіх і дає моральну оцінку людям, їхнім вчинкам. Ця людина з народу, мудрець, філософ. Зміст його життя в тому, щоб побачити і зрозуміти, що відбувається. І це йому врешті-решт вдається|50|Іван Миколайчук (1979)}}
{{Цитата|Події, про які йдеться в нашому фільмі, відокремлені від нас невеличким проміжком часу&nbsp;— всього лише півстоліття. Але якщо подумати, скільки сталося всього за ці п'ятдесят років, як змінилася доля мого народу, його психологія, життя, то виявиться, що цей фільм про дуже далеке його дитинство, про те, що завжди прекрасне та незабутнє. Досить строката мозаїка яскравих замальовок побуту, сцен народного життя поєднується з образом Фабіяна, котрий є ніби єдиним стрижнем, який пов'язує всіх і дає моральну оцінку людям, їхнім вчинкам. Ця людина з народу, мудрець, філософ. Зміст його життя в тому, щоб побачити і зрозуміти, що відбувається. І це йому врешті-решт вдається.|50|Іван Миколайчук (1979)}}


== Актори ==
== Актори ==
Рядок 57: Рядок 57:
* [[Івченко Борис Вікторович|Борис Івченко]]&nbsp;— ''Чернець''
* [[Івченко Борис Вікторович|Борис Івченко]]&nbsp;— ''Чернець''
{{div col end}}
{{div col end}}

⚫
* '''В епізодах:''' [[Болотов Геннадій Георгійович|Геннадій Болотов]], Борис Александров, [[Артеменко Костянтин Григорович|Костянтин Артеменко]], [[Бережницький Володимир Теодорович|Володимир Бережницький]], [[Маслюченко Варвара Олексіївна|Варвара Маслюченко]] (''мати''), В. Губенко, Н. Голубов, Н. Горобець, Степан Донець, [[Крамар Михайло Полікарпович|Михайло Крамар]], Людмила Кузьміна, [[Миргородський Дмитро Миколайович|Дмитро Миргородський]], [[Панченко Віктор Іванович|Віктор Панченко]], [[Стригун Федір Миколайович|Федір Стригун]], В. Черкес, [[Шакало Володимир Петрович|Володимир Шакало]], [[Шутько Микола Олексійович|Микола Шутько]] (''Панько'')
=== В епізодах ===
⚫
[[Болотов Геннадій Георгійович|Геннадій Болотов]], Борис Александров, [[Артеменко Костянтин Григорович|Костянтин Артеменко]], [[Бережницький Володимир Теодорович|Володимир Бережницький]], [[Маслюченко Варвара Олексіївна|Варвара Маслюченко]] (''мати''), В. Губенко, Н. Голубов, Н. Горобець, Степан Донець, [[Крамар Михайло Полікарпович|Михайло Крамар]], Людмила Кузьміна, [[Миргородський Дмитро Миколайович|Дмитро Миргородський]], [[Панченко Віктор Іванович|Віктор Панченко]], [[Стригун Федір Миколайович|Федір Стригун]], В. Черкес, [[Шакало Володимир Петрович|Володимир Шакало]], [[Шутько Микола Олексійович|Микола Шутько]] (''Панько'')


== Знімальна група ==
== Знімальна група ==
Рядок 86: Рядок 88:


== Культурний вплив ==
== Культурний вплив ==
* Альбом ''«[[Пожежі міста Вавілон]]»'' гурту «[[Танок на Майдані Конґо]]» отримав назву під впливом фільму.
* Альбом ''«[[Пожежі міста Вавілон]]»'' гурту [[Танок на майдані Конґо|«Танок на Майдані Конґо»]] отримав назву під впливом фільму.


== Джерело інформації ==
== Джерело інформації ==

Версія за 07:37, 3 травня 2021

Вавилон XX
ЖанрПоетична притча
РежисерІван Миколайчук
СценаристВасиль Земляк
Іван Миколайчук
У головних
ролях		Іван Миколайчук
Любов Поліщук
Таїсія Литвиненко
Борислав Брондуков
Костянтин Степанков
ОператорЮрій Гармаш
КінокомпаніяКиївська кіностудія імені О.Довженка
Тривалість100 хв.
Моваукраїнська (частковий дубляж)[1]
російська (дубляж)
КраїнаУРСР
Рік1979
IMDbID 0080083
Q: Вавилон XX у Вікіцитатах

«Вавилон XX» — український радянський художній кінофільм режисера Івана Миколайчука. Знято на кіностудії ім. О. Довженка у 1979 році. Кінокартину було відзнято в селищі Витачів Обухівського району Київської області. Створено за мотивами роману Василя Земляка «Лебедина зграя» про перші кроки колективізації в українському селі.

Сюжет

До села Вавилон приходить колишній моряк Синиця, щоб організувати комуну. Він бачить, що після повалення царизму село майже не змінилося, там навіть стоять гротескні скульптури царя, цариці і їхнього сина. Синиця підриває скульптури гранатами.

Місцевий трунар і філософ Фабіан слідом повертається до Вавилона, роздумуючи про те, що головне не пройти шлях, а багато що на ньому побачити. Брати Данько і Лук'ян задумуються оженитися, але мусять доглядати за старою матір'ю. Вони наймають сироту Даринку для допомоги по господарству. Незабаром Даринка стає свідком того, як багатий Бубела, побоюючись, що більшовики відберуть його майно, збирає зброю, аби вбити Клима Синицю. Вона розповідає про це братам.

Данько залицяється до Мальви, підбурюючи її покинути свого хворого чоловіка Андріяна. Незабаром Андріян помирає, але Мальві подобається Фабіан. Проте він не хоче стосунків, побоюючись втратити розум. Мальва приходить до Синиці в колишній панський маєток, аби вступити в комуну, та Синиця не хоче її приймати, вважаючи Мальву ненадійною. Комунар відправляє її назад в супроводі поета Яворського, хоча Мальва твердо вирішує бути в комуні. Побачивши її в компанії поета, Данько ревнує та замислює помсту.

Невдовзі мати Данька і Лук'яна помирає, але виявляється, у неї був скарб, закопаний під грушею. Селяни покидають жнива, щоб поховати небіжчицю, а Фабіан копає могилу. Після похорону брати беруться шукати скарб та викопують скриню з козацькою зброєю, але не усвідомлюють її цінності. Мальва продовжує зустрічатися з Яворським, та його вислідковують куркулі на чолі з Бубелою і застрелюють. Однак Мальва вже вагітна від нього.

Бубела приходить до Фабіана й замовляє про всяк випадок труну для себе. Вночі на Водохреще він з іншими куркулями приходить до комунарів та схоплює їх. Данько стає на бік куркулів, тоді як Лук'ян приєднується до комунарів. Бубела підмовляє селян на бунт, Фабіан же намагається завадити кровопролиттю. Попри його слова, починається бійка і куркулі тікають. Користуючись нагодою, Данько стріляє в Мальву, але влучає у Фабіана.

Жанрова належність

Як написала у висновку худрада кіностудії ім. О. Довженка[2] :

Жанр картини сягає джерел народних фольклорних сказань, до традицій романтико-поетичної народної бувальщини, яка поєднує в собі абсолютну психологічну реалістичність народних характерів і вільну умовність форм. <...> В основі композиційної організації матеріалу — принцип поетичної, музичної побудови, споріднений зі симфонічним твором, що поєднує ностальгійну, комедійну, лірико-драматичну частини. В основі органіки їх поєднання — образ Фабіяна.

Жанр самі автори означують як «народно-романтичну небилицю».

Події, про які йдеться в нашому фільмі, відокремлені від нас невеличким проміжком часу — всього лише півстоліття. Але якщо подумати, скільки сталося всього за ці п'ятдесят років, як змінилася доля мого народу, його психологія, життя, то виявиться, що цей фільм про дуже далеке його дитинство, про те, що завжди прекрасне та незабутнє. Досить строката мозаїка яскравих замальовок побуту, сцен народного життя поєднується з образом Фабіяна, котрий є ніби єдиним стрижнем, який пов'язує всіх і дає моральну оцінку людям, їхнім вчинкам. Ця людина з народу, мудрець, філософ. Зміст його життя в тому, щоб побачити і зрозуміти, що відбувається. І це йому врешті-решт вдається.

— Іван Миколайчук (1979)

Актори

В епізодах

Геннадій Болотов, Борис Александров, Костянтин Артеменко, Володимир Бережницький, Варвара Маслюченко (мати), В. Губенко, Н. Голубов, Н. Горобець, Степан Донець, Михайло Крамар, Людмила Кузьміна, Дмитро Миргородський, Віктор Панченко, Федір Стригун, В. Черкес, Володимир Шакало, Микола Шутько (Панько)

Знімальна група

Нагороди

  • 1979 — Головний приз кінофестивалю «Молодість» (Київ)
  • 1980 — ВКФ в Душанбе: Приз за найліпшу режисуру — Іванові Миколайчуку

Культурний вплив

Джерело інформації

Примітки

  1. ↑ більшість героїв говорить українською в оригіналі, але у фільмі також грають кілька російських акторів, як от Любов Поліщук тощо, які в оригіналі грали російською й їх продублювали українською лише в пост-продакшині
  2. ↑ http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1146
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вавилон_XX&oldid=31564850