Гаврилюк Іван Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаврилюк Іван Ярославович
Зображення
Народився 25 жовтня 1948(1948-10-25) (68 років)
с. Йосипівка, нині Буський район
Громадянство: СРСР СРСРУкраїна Україна
Рід діяльності: актор
Дружина: Резніченко Мирослава Леонтіївна
Діти: син Сергій (1968)
Батьки батько Ярослав Михайлович (1916—2003)
мати Лідія Тимофіївна (1927)
Нагороди:
Премія Ленінського комсомолу
Народний артист України
IMDb: ID 0310665

Іва́н Яросла́вович Гаврилю́к (нар. 25 жовтня 1948, с. Йосипівка, нині Буський район) — український політик і кіноактор, художній керівник кінофірми Україна. Член Спілки кінематографістів України (з 1972). Іван Гаврилюк став першим актором незалежної України, якому було присвоєно почесне звання Народний артист України.

З квітня 2002 до березня 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний у виборчому окрузі № 126, Львівська область. Член депутатської фракції політичної партії «Реформи і порядок» та «Наша Україна»[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Іван Гаврилюк народився 25 жовтня 1948 у селі Йосипівка, нині Буський район, Львівська область, Україна (тоді Олеський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР). Батько Ярослав Михайлович (1916—2003) — службовець; мати Лідія Тимофіївна (1927) — пенсіонер; дружина Резніченко Мирослава Леонтіївна (1948) — акторка, педагог[2]; син Сергій (1968) — актор[3].

Кар'єра[ред.ред. код]

Грав у народному театрі. Був актором Львівського театру ім. Заньковецької, у 1970 році закінчив кінофакультет КДІТМ імені І. К. Карпенка-Карого (курс Артура Войтецького). У кіно Гаврилюк почав зніматись ще під час навчання в театральному інституті, з 1967 року. Дебютував у ролі Іванка в драмі Бориса Івченка «Анничка». Першою великою работою стала головна роль в історичній драмі «Хліб і сіль» після закінчення інституту.

З 1973 року Іван Гаврилюк вже актор кіностудії ім. О.Довженка. Зіграв Богдана в релігійній драмі «Покутування чужих гріхів», Сашка Івакіна у фільмі «Ті, що йдуть за горизонт», Макара Істоміна в драмі «Це сильніше за мене».

Пік популярності актора припав на 80-і роки. Тоді він зіграв головні ролі в героїко-пригодницькому фільмі «На вагу золота», у драмах «Потрібні мужчини» та «Тепло студеної землі», історичному фільмі «Данило — князь Галицький», філософській притчі «Небилиці про Івана».

З 1986 року Іван Гаврилюк — художній керівник кіновідео-об'єднання «Україна»[4].

Працював на студії Лариси Роднянської «Контакт» — актором, сценаристом і режисером. Він створив дві ліричні документальні стрічки: «Місто Коломия» та «Прикарпаття. Гори і доли» (разом з Тимуром Залоєвим).

З 1991 року — генеральний директор кінофірми «Воля XX». Президент кінофестивалю «Бригантина». З 1997 року — актор, режисер, сценарист, кіностудія «Контакт».

У 2002 році Іван Гаврилюк після тривалої перерви знявся в серіалі Анатолія Матешко «Критичний стан». В серіалі, на гадку всієї творчої групи, відбулось нове народження актора — він виконав роль мера міста. Працюючи над роллю соціального героя, Гаврилюк відкрив блискучі психологічні грані свого таланту.

Ролі у фільмах[ред.ред. код]

Режисер[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Українські актори Це незавершена стаття про українського актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.