Гаврилюк Іван Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаврилюк Іван Ярославович
Gavryliuk Ivan.jpg
Народився 25 жовтня 1948(1948-10-25) (69 років)
с. Йосипівка, нині Буський район
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Рід діяльності актор
Роки діяльності з 1968
Дружина Резніченко Мирослава Леонтіївна
Діти син Сергій (1968)
Батьки батько Ярослав Михайлович (1916—2003)
мати Лідія Тимофіївна (1927)
IMDb ID 0310665
Нагороди та премії
Премія Ленінського комсомолу
Народний артист України Заслужений артист УРСР

Іва́н Яросла́вович Гаврилю́к (нар. 25 жовтня 1948, с. Йосипівка, нині Буський район, Львівська область) — український політик і кіноактор, художній керівник кінофірми Україна. Член Спілки кінематографістів України (з 1972). Іван Гаврилюк став першим актором незалежної України, якому було присвоєно почесне звання Народний артист України.

З квітня 2002 до березня 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний у виборчому окрузі № 126, Львівська область. Член депутатської фракції політичної партії «Реформи і порядок» та «Наша Україна»[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Іван Гаврилюк народився 25 жовтня 1948 у селі Йосипівка, нині Буський район, Львівська область, Україна (тоді Олеський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР). Батько Ярослав Михайлович (1916—2003) — службовець; мати Лідія Тимофіївна (1927) — пенсіонер; дружина Резніченко Мирослава Леонтіївна (1948) — акторка, педагог[2]; син Сергій (1968) — актор[3].

Кар'єра[ред.ред. код]

Грав у народному театрі. Був актором Львівського театру ім. Заньковецької, у 1970 році закінчив кінофакультет КДІТМ імені І. К. Карпенка-Карого (курс Артура Войтецького). У кіно Гаврилюк почав зніматись ще під час навчання в театральному інституті, з 1967 року. Дебютував у ролі Іванка в драмі Бориса Івченка «Анничка». Першою великою работою стала головна роль в історичній драмі «Хліб і сіль» після закінчення інституту.

З 1973 року Іван Гаврилюк вже актор кіностудії ім. О.Довженка. Зіграв Богдана в релігійній драмі «Покутування чужих гріхів», Сашка Івакіна у фільмі «Ті, що йдуть за горизонт», Макара Істоміна в драмі «Це сильніше за мене».

Пік популярності актора припав на 80-і роки. Тоді він зіграв головні ролі в героїко-пригодницькому фільмі «На вагу золота», у драмах «Потрібні мужчини» та «Тепло студеної землі», історичному фільмі «Данило — князь Галицький», філософській притчі «Небилиці про Івана».

З 1986 року Іван Гаврилюк — художній керівник кіновідео-об'єднання «Україна»[4].

Працював на студії Лариси Роднянської «Контакт» — актором, сценаристом і режисером. Він створив дві ліричні документальні стрічки: «Місто Коломия» та «Прикарпаття. Гори і доли» (разом з Тимуром Залоєвим).

З 1991 року — генеральний директор кінофірми «Воля XX». Президент кінофестивалю «Бригантина». З 1997 року — актор, режисер, сценарист, кіностудія «Контакт».

У 2002 році Іван Гаврилюк після тривалої перерви знявся в серіалі Анатолія Матешко «Критичний стан». В серіалі, на гадку всієї творчої групи, відбулось нове народження актора — він виконав роль мера міста. Працюючи над роллю соціального героя, Гаврилюк відкрив блискучі психологічні грані свого таланту.

Ролі у фільмах[ред.ред. код]

Режисер[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]