Венеційські криниці

Бронзова кринична цямрина у подвір'ї Палацу дожів.

Схема роботи венеціанської криниці (Кампо Руґа).

Орнамент венеціанської криниці (Кампо Анцоло Раффаеле). Поч. ХХ ст.

Кринична цямрина на п'яцетте Леончіні.

Вера да поццо на кампо (майдані) Сан Болдо.

Криниця перед церквою Сан-Джорджо дей Гречі.

Виготовлення вера да поццо. Фрагмент картини Каналетто Подвір'я каменяра (1726-1730).

Вера да поццо (вен. vera da pozzo, мн. vere da pozzo, також pluteale) — термін для визначення цямрини криниці (від [] і вен. vera - цямрина, кільце і pozzo - криниця). Наземна частина венеціанських колодязів. Сьогодні важливий декоративний елемент Венеції.

Призначення і декорування

Цямрина ставилась, щоб запобігти обваленню і потраплянню в криницю сторонніх предметів, а особливо солоної води під час аква-альти (повенні у Венеції). Виготовлялись, як правило, з істрійського каменя і веронського мармуру.

Парапети мають круглу, квадратну і багатогранну форми. Прикрашені різьбленими зображеннями рослин, квітів, фруктів, херувимів, левиних голів, святих, алегоричними та морськими мотивами, повчальними написами. Приватні криниці були оздоблені гербами венеціанських династій, представники яких доклали зусилля для будівництва криниць. Над деякими криницями встановлювались металеві опори з шківом, до яких кріпилася мотузка з відром. Цямрина замикалась лядою із замком.

Розташовані в центрі багатьох кампі (майданів) та кортів (подвір’їв) Венеції.

Принцип роботи

Власне, поццо не справжні криниці, а підземні резервуари (цистерни) для збирання дощової води, що до середини ХІХ ст. були основним джерелом свіжої питної води у місті.

Дощова вода у криницю потрапляла через отвори у люках, яких було два або чотири, і збиралась у ямі, наповненій піском, що служив в якості фільтра. Окрім того, поверхня навколо криниці і яма вкривалась шаром водостійкої глини, яка захищала резервуар від проникнення солоної води з лагуни.

Водопостачання

Постачання питної води було завжди важливим стратегічним і політичним завданням уряду. Оскільки води все рівно не вистачало, цистерни додатково наповнювали річковою водою з Брента і Сіле, яку доставляли на човнах. З цією метою у 1386 році була створена спеціальна служба водовозів, що знаходилась під юрисдикцією Міського управління охорони здоров’я (Magistrato della Sanità) і Колегії морської гвардії (Collegio della Milizia da Mar).

Криниці завжди були у належному стані. Існували суворі санітарні правила, що забороняли торкатися води брудними руками або відрами і не дозволяли звідти пити тваринам. Однак для напування, наприклад, собак чи голубів використовувалась нижня частина вера да поццо. Нагляд за станом криниць здійснювали окрім муніципальних урядовців з питань охорони здоров’я, водопостачання, також парафіяльні священики і голови вулиць (capicontrada), які зберігали ключі від криниць і відчиняли їх двічі на день, зранку і ввечері, під звук «криничних дзвонів» (campana dei pozzi).

Окрім того, влада всіляко заохочувала будівництво і ремонт резервуарів. Герби тих, хто виділяв кошти для цієї справи, і вигравірувані їм слова подяки до сих пір можна побачити на криницях. Заможні венеціанці розглядали це як певну службу суспільству. Це не була патерналістська опіка багатих над бідними, а свідомий вчинок, викликаний практичною необхідністю.

У 1858 р. згідно з «Ufficio Tecnico Comunale» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць. З них 6.782 знаходились у самій Венеції. У ХІХ ст., коли збудували акведук, що з’єднав Венецію з материком, багато криниць було засипано і демонтовано. Сьогодні 232 криниці, як і раніше, доступні для громадськості. З них 187 зроблені з істрійського каменя і 43 - з веронського мармуру. Ще дві, що у подвір'ї Палацу дожів, виготовлені з бронзи.

Галерея

• 
  Кампо Маддалена. 1900р.
• 
  Кампо Сан-Заніполо. Поч. ХХ ст.
• 
  Корте (подвір'я) Міліон. 1920 р.
• 
  Криниця на камп'єлло (площі) Санта Марія Нова. Поч. ХХ ст.
• 
  Криниця на кампо Св. Аґнезе. Поч. ХХ ст.
• 
  Криниця на камп'єлло дель Ремер.
• 
  Криниця на кампо Сан Віо. Поч. ХХ ст.
• 
  Криниця в гетто.
• 
  Кампо Сан-Стефано.
• 
  Криниця у подвір'ї Ка' д'Оро.
• 
  Кринична цямрина на кампо Сан Джованні е Паоло.
• 
  Кампо Беккаріє.
• 
  Криниця на кампо Санта Марія Формоза.
• 
  Страда Нова.
• 
  Криниця на кампо Сан-Джакомо дель Оріо.
• 
  Криниця у подвір'ї палацу Фондако деї Тедескі.
• 
  Цямрина криниці в палаці Чентані (музей Карло Ґольдоні).
• 
  Кампо Сан-Тома.
• 
  Криниця перед церквою Санта-Марія Формоза.
• 
  Кампо Сан-Відал.
• 
  Криниця у подвір'ї в'язниці.
• 
  Криниця у подвір'ї Боволо.
• 
  Криниця у подвір'ї патріаршого палацу на острові Сан-П'єтра.
• 
  Криниця на острові Сан-Франческо дель Дезерто Венеціанської лагуни.

Джерела

• Vera da pozzo. en.
• Venise cité d’eau. it.
• Galleria di foto delle vere da pozzo. it.