Стефано Уссі
| Стефано Уссі | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Stefano Ussi | ||||
 | ||||
| Автопортрет, 1892 року | ||||
| При народженні | італ. Stefano Ussi | |||
| Народження |
2 вересня 1822 Флоренція | |||
| Смерть | 11 липня 1901 (78 років) | |||
| Флоренція | ||||
| Поховання | Цвинтар Порте-Сантеd | |||
| Національність | італієць | |||
| Країна |
 Італія | |||
| Жанр | живопис | |||
| Навчання | Рим | |||
| Діяльність | художник, history painter | |||
| Напрямок | академізм, реалізм, орієнталізм | |||
| Роки творчості | 1842–1900 | |||
| Член | Академія витончених мистецтвd | |||
| Твори | портрети, пейзажі, жанрові твори | |||
| Роботи в колекції | Національний музей образотворчих мистецтв, Galleria d'arte modernad і Національна галерея сучасного мистецтва (Рим) | |||
|
| ||||
 Стефано Уссі у Вікісховищі | ||||
Стефано Уссі (італ. Stefano Ussi; 2 вересня, 1822, Флоренція — 11 липня, 1901, Флоренція) — італійський художник XIX століття з широким творчим діапазоном від академізму до орієнталізму. Професор Флорентійської академії мистецтв
Життєпис, ранні роки[ред. | ред. код]
Народився у місті Флоренція. Мав художні здібності. Художню освіту опановував у художній академії Флоренції. Його викладач малювання — Енріко Поллястріні, викладачі живопису — П'єтро Бенвенуті та Джузеппе Беццуолі (навчання тривало у 1837-1838 рр.). Він був виключений з академії.
Військовополонений[ред. | ред. код]
1848 року, з початком визвольної війни проти Австрійської імперії, пішов волонтером воювати проти австріців. Був взятий у полон і запроторений у тюрму Терезієнштадт для військовополонених у місті Терезін, що була розташована в тодішній Богемії.
Продовження навчання і початок творчості[ред. | ред. код]
По закінченні полону повернувся до Флоренції, де закінчив художню освіту. 1849 року від брав участь у трирічному конкурсі, що провела Флорентійська академія мистецтв, і виборов приз, котрий дозволив стажуватись у Римі. До цього періоду належить картина «Джованні Бокаччо тлумачить «Божествену комедію» Данте в церкві Санто Стефано». Дещо більшим був успіх академічної картини «Вигнання з Флоренції герцога Афінського» з великою кількістю персонажів, котру сучасники вважали шедевром Стефано Уссі. Цю картину демонстрували на першій національній виставці у місті Флоренція 1861 року. Трохи раніше, у грудні 1860 року його запросили на посаду професора у Флорентійську академію мистецтв.
Картини арабської тематики[ред. | ред. код]
1869 року він відбув у арабсьий Єгипет на урочистості з нагоди відкриття Суецького каналу. Так він звернувся до нової тематики в своїй творчості (Орієнталізм). Як жанр живопису, орієнталізм був відомим для венеціанських художників доби відродження, позаяк венеціанське купецтво постійно торгувало з мусульманськими країнами і було посередником в торгівлі між арабським Сходом та західною Європою. В ХІХ столітті нова хвиля захоплення поверхнево сприйнятим орієнталізмом пішла від паризьких художників.
Художній спад в мистецтві Італії ХІХ ст. примусив італійських художників уважно спостерігати за художніми процесами у Парижі і копіювати паризькі знахідки. Тематика картин Стефано Уссі на арабські теми була більш реалістична, ніж фантазії на арабські теми художників академічного напрямку. Хоча і він часом створював фантазійні сцени в майстерні («Арабські вершники» або «Арабська фантазія»), котрі мали попит у невибагливої буржуазної публіки з грошима.
1870 та 1785 роках він здійснив подорож до Марокко у складі першого італійського посольства разом із римським художником Чезаре Бізео.
Художник-портретист[ред. | ред. код]
Менше відомий Стефано Уссі як портретист. Але на тлі відомих французьких та італійських художників він був не останнім. Серед тих, хто замовляв йому власні портрети — італійський драматург Джованні Баттіста Нікколіні, король Італії Віктор ІІ Еммануїл тощо. Полишений зайвої помпи та офіціозу «Портрет Лінди Уссі» в саду, дружини художника, зігрітий теплим почуттям.
Вибрані твори (неповний перелік)[ред. | ред. код]
- «Алегорія з янголом перемоги»
- «Портрет молодого волонтера-вояка»
- «Заколо Пацці проти Медічі»
- «Бокаччо тлумачить «Божествену комедію» Данте в церкві Санто Стефано»
- «Козімо І Медічі відмовляється покинути Флоренцію»
- «Бьянка Капелло приймає дипломатів Венеції»
- «Марко Вісконті»
- «Ромео і Джельєтта»
- «Леда і лебідь»
- «Після ванни»
- «Алегорія з херувімами»
- «Лінда Уссі, дружина художника, на терасі в садку»
- «Голова араба»
- «Ніколо Макіавеллі в своїй студії»
- «Страта Савонароли»
- «Вигнання з Флоренції»
- «Св. Цецилія»
- «Св. Франциск»
- «Джованні Баттіста Нікколіні», італійський драматург
- «Дервіш»
- «Комерсант з Туреччини»
- «Арабські вершники» («Арабська фантазія»)
- «Марокканський вояк»
- «Бедуїни під час полювання»
- «Молитва мусульман в пустелі»
- «Караван біля Каїра»
- «Арабська жінка біля колодязя»
- «Продавець апельсинів»
- «Повернення шейха»
Вибрані твори (галерея)[ред. | ред. код]
-
Стефано Уссі. «Св. Цецилія» -
Стефано Уссі. «Страта Савонароли», «ескіз», Палаццо Пітті, Флоренція -
Стефано Уссі. «Джованні Баттіста Нікколіні », італійський драматург -
Стефано Уссі. Будинок Сівьєро, зала ді Пранцо, плафон (живопис)
Див. також[ред. | ред. код]
- Академізм
- Мак'яйолі
- Реалізм
- Історичний живопис
- Орієнталізм (мистецтво)
- Список художників Італії 19 ст.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стефано Уссі
Джерела[ред. | ред. код]
- R. Carapelli, Per la ricostruzione dell'opera pittorica e grafica di Stefano Ussi, in "Antichità Viva", a. XXXVII, n. 2-3, marzo-giugno 1998, pp. 108–127;
- V. Gavioli, Stefano Ussi, in Ragione e sentimento. Sguardi sull'Ottocento in Toscana, catalogo della mostra (Firenze, Galleria degli Uffizi, Sala delle Reali Poste, 14 maggio- 1º luglio 2007), a cura di C. Sisi, Giunti, Firenze 2007, pp. 84–85;
|
