Суходіл (Білорусь)
|
село Суходіл | ||||
| Транслітерація назви | Suchadol | |||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Основні дані | ||||
| 52°27′12″ пн. ш. 23°24′47″ сх. д. / 52.453333333333° пн. ш. 23.413055555556° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Область | Берестейська область | |||
| Район | Кам'янецький район | |||
| Рада | Рясненська сільська рада | |||
| Засновано | XIII століття | |||
| Перша згадка | 1566 | |||
| Населення | 68 (2009[1]) | |||
| Часовий пояс | UTC+3 | |||
| Поштовий індекс | 225071 | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 320 км | |||
  Суходіл | ||||
  Суходіл Суходіл (Берестейська область) | ||||
 | ||||
 Суходіл у Вікісховищі | ||||
Суході́л[2] (біл. Сухадол) — село в Білорусі, у Кам'янецькому районі Берестейської області[1]. Орган місцевого самоврядування — Рясненська сільська рада[1].
- Суході́л (біл. Сухадол) — сучасна назва.
- Суходо́л, Суходу́л (пол. Suchodół, рос. Суходол) — старі назви.
Засноване у ХІІІ ст. як одне з поселень половців хана Тегака, яких переселив руський король Данило Галицький для захисту своєї держави від нападів ятвягів та литовців[3]. Розташовувалося за 56 км від Берестя[3]. Входило до Половецької волості, яку заселяли половці й до сьогодні вже асимільовані місцевим населенням[2].
Вперше згадується 1566 року в ревізії Берестейського староства[4].
У XV—XVIII століттях Суходіл був селом у складі Великого князівства Литовського[4]. Суходольці мали привілейоване становище порівняно з сусідами й зараховувалися до путніх бояр[4]. Під час війни вони були зобов'язані виставляти 1-го кінного озброєного вояка на 2 волока землі[4]. У мирні роки жителі Суходолу сплачували великокняжій скарбниці щорічно по 106 литовських грошей з волоки, але були вільні від панщини[4]. На початок XVIII ст. суходольці втратили ці привілеї й виконували всі повинності нарівні з селянами інших половецьких сіл[4]. Можливо, причиною цього було розорення країни за часів Північної війни[4]. Протягом XVIII відбулося поступове закріпачення панцерних і путніх бояр[4].
1792 року село Суходіл перейшло до маєтностей Петра Ожаровського[4].
У 1863—1869 роках в Суходолі було збудовано православну Церкву святої Варвари[5].
У 1921 році село входило до складу гміни Половці Берестейського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[6].
- з 1566: Велике князівство Литовське, Берестейське воєводство, Берестейське староство, Милейчицька волость, Половецьке війтівство.
- з XVIII ст.: Велике князівство Литовське, Берестейське воєводство, Берестейський повіт, Половецька волость.
- з 25 грудня 1795: Російська імперія, Слонімське намісництво, Берестейський повіт, Половецька волость (за результатами третього поділу Речі Посполитої).
- з 12 грудня 1796: Російська імперія, Литовська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость.
- з 28 серпня 1802: Російська імперія, Гродненська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость.
- з 14 вересня 1917: Російська республіка, Гродненська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость.
- з 7 листопада 1917: Російська РФСР, Гродненська губернія, Берестейський повіт Половецька волость.
- з 7 червня 1919: Цивільне правління (Польська Республіка), Берестейський округ, Берестейський повіт, Половецька гміна.
- з 12 грудня 1920: Тимчасове правління (Польська Республіка), Поліський округ, Біловезький повіт, Половецька гміна.
- з 19 лютого 1921: Польська Республіка, Поліське воєводство, Берестейський повіт, Половецька гміна (за результатами радянсько-польської війни).
- з 18 квітня 1928: Польська Республіка, Поліське воєводство, Берестейський повіт, Високо-Литовська гміна.
- з 2 листопада 1939: Білоруська РСР (за результатами німецько-радянського поділу Польщі).
- з 4 грудня 1939: Білоруська РСР, Берестейська область.
- з 1940: Білоруська РСР, Берестейська область, Кліщельський район.
- з 1 серпня 1941: Німецька імперія, Білостоцька округа, Більський крайскомісаріат.
- з серпня 1944: Білоруська РСР, Берестейська область, Кліщельський район.
- з 1945: Білоруська РСР, Берестейська область, Високівський район.
- з 17 квітня 1962: Білоруська РСР, Берестейська область, Кам'янецький район.
- з 25 серпня 1991: Білорусь, Берестейська область, Кам'янецький район.
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 34 будинки та 156 мешканців, з них[6]:
- 75 чоловіків та 81 жінка;
- 155 православних, 1 римо-католик;
- 152 українці (русини), 2 білоруси, 1 «тутейший», 1 поляк.
У 1999 році в селі мешкало 94 особи.
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становило 68 осіб[1].
- ↑ а б в г Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 січня 2020. [Архівовано 2019-10-02 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Леонюк В. Суходіл // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 294. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ а б Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
- ↑ а б в г д е ж и к Алексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі… С. 33—35.
- ↑ Праваслаўныя храмы Беларусі: энцыклапедычны даведнік / А. М. Кулагін; [рэдакцыйны савет: Г. П. Пашкоў, Л. В. Календа]. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2007. — 653 с. 2000 экз. ISBN 978-985-11-0389-4
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 9.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) (пол.)
- Алексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі, 1978. № 1. С. 33—35.
- Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. М., 1973.
- Города и сёла Беларусии. Энциклопедия. Брестская область. Книга 2, Минск, 2006.
- Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
- Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Брэсцкая вобласць: нарматыўны даведнік / І. А. Гапоненка і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мінск: Тэхналогія, 2010. — 318 с. ISBN 978-985-458-198-9.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суходіл (Білорусь)