Тхайнгуєн (місто)
Тхайнгуєн в'єт. Thành phố Thái Nguyên | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Основні дані | ||||
21°36′ пн. ш. 105°51′ сх. д. / 21.6° пн. ш. 105.85° сх. д. | ||||
Країна | В'єтнам | |||
Адмінодиниця | Тхайнгуєн | |||
Столиця для | Тхайнгуєн (провінція В'єтнаму) | |||
Площа | 189,705 км² | |||
Населення | 330 000 (2010) | |||
· густота | 1740 осіб/км² | |||
Міста-побратими | Сало, Лінчепінг (2010)[1] | |||
Телефонний код | (+84) 61 | |||
Часовий пояс | +7 | |||
GeoNames | 1566319 | |||
OSM | r7113554 ·R | |||
Міська влада | ||||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Тхайнгуєн у Вікісховищі |
Тхайнгуєн (в'єт. Thái Nguyên, ⓘ) — місто і муніципалітет у В'єтнамі. Він є столицею і найбільшим містом провінції Тхайнгуєн. Місто має 1-шу категорію серед провінційних міст і є дев'ятим за величиною[2]. У В'єтнамі широковідомий своїм чаєм.[3] У 1959 році він став першим містом у В'єтнамі, де запрацював сталеливарний завод[4]. Зараз у місті є великий і швидкозростаючий регіональний університетський комплекс[5]. Населення міста становить 330 000 (на 2010 рік).
Місто розташоване на річці Кау. Його площа становить близько 189,705 км².
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — червень із середньою температурою 28.9 °C (84 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 15.6 °С (60 °F).[6]
Клімат Тхайнгуєна | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 27 | 27 | 30 | 32 | 37 | 38 | 37 | 36 | 35 | 35 | 32 | 28 | 38 |
Середній максимум, °C | 19 | 20 | 22 | 26 | 31 | 32 | 32 | 32 | 31 | 29 | 26 | 21 | 27 |
Середня температура, °C | 15 | 17 | 20 | 23 | 27 | 28 | 28 | 28 | 27 | 25 | 22 | 17 | 23 |
Середній мінімум, °C | 11 | 14 | 18 | 21 | 24 | 25 | 25 | 25 | 23 | 21 | 18 | 14 | 20 |
Абсолютний мінімум, °C | 2 | 8 | 10 | 13 | 17 | 22 | 22 | 22 | 18 | 17 | 10 | 6 | 2 |
Норма опадів, мм | 10 | 40 | 60 | 100 | 260 | 350 | 440 | 430 | 210 | 100 | 40 | 20 | 2100 |
Днів з дощем | 1 | 3 | 4 | 5 | 6 | 17 | 19 | 19 | 11 | 7 | 4 | 1 | 102 |
Вологість повітря, % | 75 | 82 | 85 | 86 | 82 | 80 | 84 | 86 | 85 | 82 | 82 | 80 | 82 |
Джерело: Weatherbase |
Місто зіграло важливу роль у боротьбі В'єтнаму за незалежність під час французької колоніальної епохи.
Повстання у Тхайнгуєн у 1917 році було найбільшим і надзвичано руйнівним антиколоніальним повстанням у французькому Індокитаї між Умиротворенням Тонкіну[en] у 1880 році і Повстанням у Нге-Тіні 1930—1931[7]. У серпні 1917 року в'єтнамські тюремні охоронці повстали у найбільшій у регіоні Нгуєнській в'язниці. За допомогою звільнених ув'язнених — звичайних злочинців, а також політичних ув'язнених — і зі зброєю захопленою у арсеналу, повстанці змогли взяти під свій контроль місцеві органи влади. Потім вони створили укріплений периметр, створений за допомогою французьких чиновників та місцевих співробітників, і закликали до загального повстання. Хоча вони змогли лише утримати місто протягом п'яти днів, французькі війська не змогли заспокоїти околиці ще протягом шести місяців, у результаті чого загинуло багато людей з обох сторін.[7]
Під час Першої індокитайської війни, провінція відіграє важливу роль як безпечна зона для В'єтмінь, скорочено ATK (в'єт. An Toàn Khu, "безпечна зона"; кит. 安全区). У 1956 році місто стало штаб-квартирою північного військового округу і називалося В'єтбак до возз'єднання у 1975 році.
Початково Тхайнгуєн був невеликим поселенням, яке включало чотири житлові квартали, два містечка і шість комун з населенням близько 140 000, Тхайнгуєн став містом 19 жовтня 1962 року. До цієї дати, область була частиною комуни Донгмо (в'єт. Đồng Mô), району Донгхі (в'єт. Đồng Hỷ).
Тхайнгуєн включає в себе 19 районів та 9 комун.
|
|
|
|
|
-
Гігантський чайник біля чайної компанії Танкуонг
-
Головні ворота сталеливарного заводу
-
Музей етнічної культури
-
Університет Тхайнгуєна, головна адміністративна будівля
- ↑ https://www.linkoping.se/contentassets/a736c879059040aeb86eacddc492bfa6/positionspapper-thai-nguyen-vietnam.pdf?498a13
- ↑ QUYẾT ĐỊNH VỀ VIỆC CÔNG NHẬN THÀNH PHỐ THÁI NGUYÊN LÀ ĐÔ THỊ LOẠI I TRỰC THUỘC TỈNH THÁI NGUYÊN
- ↑ Thai Nguyen brews up a tasty tea festival. Vietnam Investment Review. 5 листопада 2011. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 19 червня 2012.
- ↑ TISCO - Leading Light of Steel Industry. Vietnam Business Forum. 3 травня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 червня 2012.
- ↑ Thai Nguyen University. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 19 червня 2012.
- ↑ Клімат Тхайнгуєна
- ↑ а б Zinoman, Peter (2000). Colonial Prisons and Anti-colonial Resistance in French Indochina: The Thai Nguyen Rebellion, 1917. Modern Asian Studies. 34: 57—98. Процитовано 20120607.
Це незавершена стаття з географії В'єтнаму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |