Френк Боулінг
Сер Річард Шерідан Патрік Майкл Алоїзіус Франклін Боулінг (нар. 26 лютого 1934, Бартика, Британська Гвіана)[17], відомий як Френк Боулінг, — британський художник, який народився в Гаяні. Його картини пов'язані з абстрактним експресіонізмом, живописом кольорового поля та ліричною абстракцією.
Боулінг народився у Бартиці, Гаяна[18], в родині Річарда Боулінга, начальника відділу поліції, та його дружини Агати, швачки[19], кравчині та модистки[17]. У 1953 році, у віці 19 років, Боулінг переїхав до Англії, де він жив у дядька та закінчив свою освіту.
Після проходження державної служби у Повітряних силах Великої Британії Боулінг продовжив вивчати мистецтво, попри попередні амбіції стати поетом і письменником[20]. Він навчався у Школі мистецтв Челсі, потім у 1959 році отримав стипендію в лондонському Королівському коледжі мистецтв[18], де серед студентів були такі художники, як Девід Гокні, Дерек Бошієр, Аллен Джонс, Р. Б. Кітадж і Пітер Філіпс. На випускному у 1962 році Гокні нагородили золотою відзнакою, а Боулінга — срібною[18]. Прогнозували, що Боулінг отримає золоту, але через його скандальний шлюб 1960 року з секретарем Королівського коледжу Педді Кітченом (суперечливим, оскільки Кітчен працювала в коледжі: стосунки між співробітниками та студентами були заборонені; вони розлучилися наприкінці 1960-х[21]) рейтинг знизили до срібного. Його перша персональна виставка під назвою «Image in Revolt» відбулася у Лондоні у 1962 році в галереї Грабовського[22], після чого відбулися інші виставки. Однак Боулінга розчарувало, що його назвали карибським художником; у 2012 році в інтерв'ю «Ґардіан» з Лаурою Барнетт він сказав: "Здавалося, що всі чекали, що я намалюю якесь протестне мистецтво з постколоніальних дискусій. Якийсь час я закохався в це. Я написав картину під назвою «Мучеництво Патріса Лумумби»[23].
Переїзд до Нью-Йорка у середині 1960-х років відкрив Боулінга для його американських сучасників і незабаром він брав участь на бієнале Вітні 1971 року. Як пише Майя Джаггі: «на відміну від сучасників, які заснували британський попарт, Боулінг пройшов особливий шлях від фігуративного живопису в стилі Бекона до абстрактного мистецтва, порушене особистою пам'яттю й історією… Підбадьорений американським критиком Клементом Грінбергом, він знайшов свободу в абстрактному мистецтві разом з Марком Ротко, Джексоном Поллоком і Барнеттом Ньюманом»[19]. Між 1969 і 1972 роками Боулінг працював редактором «Arts Magazine».
Протягом року Боулінг проводить час у Лондоні та Нью-Йорку, де він підтримує студії. Він одружений на художниці Рейчел Скотт (Боулінг)[24].
Картини Боулінга були представлені на численних виставках у Європі, Великій Британії та США, а також знаходяться у приватних і корпоративних колекціях по всьому світу[25]. Його роботи також можна побачити в постійних колекціях Музею мистецтва Метрополітен[26] і Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку, а також галереї Тейт у Лондоні[27]. У 2017 році відбулася ретроспектива його робіт у Будинку мистецтва у Мюнхені[28]. Велика ретроспективна виставка його робіт проходила з 31 травня до 28 серпня 2019 року у Тейт Британія[29][30].
- Велика виставка невідомих робіт поряд із ключовими картинами попереднього десятиліття. Земля багатьох вод, Арнолфіні, Брістоль, Велика Британія (2021)
Боулінг отримав два гранти Ґуґґенгайма[19][31].
У 1965 році на Першому всесвітньому фестивалі негритянського мистецтва, який проходив у Дакарі, Сенегал, картина Боулінга «Великий птах» отримала Гран-прі за сучасне мистецтво.
26 травня 2005 року Боулінг став членом Королівської академії мистецтв[32]. Він був серед близько дюжини художників, запропонованих для заповнення однієї з двох вакансій в академії з 80 членів, він — перший чорношкірий художник, обраний Королівським академіком в історії закладу[19].
У 2008 році він став офіцером Ордена Британської імперії на честь дня народження королеви[33]. У 2020 році його посвятили в лицарі за заслуги перед мистецтвом[34][35][36].
- ↑ Тейт — 1897.
- ↑ Invaluable.com — 1989.
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б https://www.royalacademy.org.uk/art-artists/name/frank-bowling-ra
- ↑ African American Visual Artists Database / за ред. S. Denker — 2026.
- ↑ St. James Guide to Black Artists / за ред. T. Riggs — Gale, Schomburg Center for Research in Black Culture, 1997.
- ↑ http://vocab.getty.edu/page/ulan/500012364
- ↑ https://www.bl.uk/collection-items/frank-bowling-on-travelling-from-guyana-and-first-setting-eyes-on-london
- ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ https://www.tate.org.uk/art/artists/frank-bowling-792
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/78919
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав https://www.alexandergray.com/artists/frank-bowling
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/632988
- ↑ Artists + Artworks
- ↑ https://www.studiomuseum.org/artists/frank-bowling
- ↑ а б «Frank Bowling, born 1934,» Tate.org, https://www.tate.org.uk/art/artists/frank-bowling-792
- ↑ а б в Barnard, Imelda (June 2017). 'My life has always been about painting'. Apollo Magazine. Процитовано 23 січня 2018.
- ↑ а б в г Jaggi, Maya (24 лютого 2007). The weight of colour. The Guardian.
- ↑ Richards, Spencer A., Frank Bowling biography. [Архівовано 22 липня 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ Collins, Ian (12 грудня 2005). Obituary: Paddy Kitchen. The Guardian.
- ↑ Richards, Spencer A., Frank Bowling biography. [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи
|url=
value. Порожньо.]. - ↑ Barnett, Laura (2 липня 2012). Frank Bowling and the politics of abstract painting. The Guardian.
- ↑ Spencer A. Richards, «Frank Bowling». Frank Bowling Biography pdf.
- ↑ Frank Bowling CV.pdf. Google Docs.
- ↑ Night Journey. metmuseum.org. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Tate. 'Who's Afraid of Barney Newman', Frank Bowling, 1968 | Tate. Tate (брит.). Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Frank Bowling: Mappa Mundi. Haus der Kunst (англ.). Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Tate. Frank Bowling – Exhibition at Tate Britain | Tate. Tate (брит.). Процитовано 22 листопада 2018.
- ↑ Jones, Jonathan (30 травня 2019). Apocalyptic visions from a shunned giant of British art – Frank Bowling review. www.theguardian.com.
- ↑ Frank Bowling [Архівовано 2 вересня 2012 у Wayback Machine.] at InIVA.
- ↑ Frank Bowling RA, Royal Academy of Arts.
- ↑ Page 9 | Supplement 58729, 14 June 2008 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ Davies, Caroline; Murphy, Simon (9 жовтня 2020). Runners and writers: who got what in the birthday honours list. The Guardian. Процитовано 10 жовтня 2020.
The abstract expressionist artist Frank Bowling said he was “extremely proud” to be made a knight at the age of 86. The Guyana-born artist still works in his studio almost every day.
- ↑ Page B2 | Supplement 63135, 10 October 2020 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 18 січня 2023.
- ↑ . Crown Office https://twitter.com/CrownOffFOIDs/status/1564345652045299713#m. Процитовано 6 вересня 2022.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка)
|