Царинське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село
Царинське
пол. Caryńskie
Церква святого Димитрія
(1787р., знищена у середині ХХ ст.)

Координати 49°09′59″ пн. ш. 22°37′06″ сх. д.H G O

Країна Польща
[[воєводство]] Підкарпатське воєводство
[[Повіт]] Бещадський повіт
Ґміна Гміна Літовищі
Перша згадка 1620
Населення 3 особи (2006)
Часовий пояс UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-714
Автомобільний код RBI
Код SIMC 0356139
GeoNames 774664
OSM 1748184 ·R (Ґміна Літовищі)
Царинське. Карта розташування: Польща
Царинське
Царинське
Царинське (Польща)
Царинське. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Царинське
Царинське
Царинське (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Царинське (пол. Caryńskie) — давнє українське село в Закерзонні (Підкарпатське воєводство, Бещадський повіт) у гміні Літовищі, солтистві Дверник.

Назва

[ред. | ред. код]

Походить від українського слова «царина», яким позначали поле, засіяне зерновими культурами.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про Царинське сягає 1620 року, село закріпачене Кмітами. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772—1918 роках село перебувало у складі Австро-угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії.

У листопаді 1918 року село ввійшло до складу Західноукраїнської Народної Республіки, однак у травні 1919 року було окуповане польськими військами.

У 1919—1939 роках — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 роках входило до об'єднаної сільської ґміни Ступосяни. У 1921 році в селі було 63 будинки і 402 мешканці, з них 381 греко-католик і 21 юдей. На 1 січня 1939 року в селі мешкало 480 осіб, з них 460 українців і 20 євреїв[1]

У 1945-1946 роках село часто служило місцем постою відділів УПА. У травні 1946 року жителів виселено до СРСР, а церква і будівлі в селі спалені.

Греко-католицька церква Святого Дмитра

[ред. | ред. код]
Руїни церквища у 2011 р.

В селі була парафія Затварницького (з 1924 р. — Лютовиського) деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Дерев'яна церква збудована в 1795 році, в 1897 році відновлена та наново посвячена. Належала до бойківського типу церков. Мала визнане папою Левом XIII право проведення відпустів на свято Івана Хрестителя.[2] Саме Івану Хрестителю була присвячена дерев’яна каплиця, перебудована в 1929 р. на муровану.

Демографія

[ред. | ред. код]
  • 1785 — 325 греко-католиків, 5 юдеїв;
  • 1840 — 400 греко-католиків;
  • 1859 — 426 греко-католиків;
  • 1879 — 346 греко-католиків;
  • 1899 — 463 греко-католики;
  • 1921 — 402 особи (381 греко-католик, 21 юдей);
  • 1926 — 420 греко-католиків;
  • 1938 — 473 греко-католиків, 6 римо-католиків, 24 юдеї;
  • 2004 — 3 особи.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 42. — ISBN 3-447-02376-7.
  2. Świątynie na pograniczu polsko-słowacko-ukraińskim w latach 1850-2012 Monografie Bieszczadskie #15, 2014 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]