Нижня Тернава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Нижня Тернава
пол. Tarnawa Niżna
Tarnawa Niżna - church 01.jpg

Координати 49°08′54″ пн. ш. 22°47′10″ сх. д. / 49.14833333336077459° пн. ш. 22.78611111113877996° сх. д. / 49.14833333336077459; 22.78611111113877996Координати: 49°08′54″ пн. ш. 22°47′10″ сх. д. / 49.14833333336077459° пн. ш. 22.78611111113877996° сх. д. / 49.14833333336077459; 22.78611111113877996

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Літовищі
Дата заснування 1537
Перша згадка 1537
Висота центру 663  м
Населення 41 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-713
Автомобільний код RBI
SIMC 0356317
GeoNames 8299604
Нижня Тернава. Карта розташування: Польща
Нижня Тернава
Нижня Тернава
Нижня Тернава (Польща)
Нижня Тернава. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Нижня Тернава
Нижня Тернава
Нижня Тернава (Підкарпатське воєводство)
Нижня Тернава у Вікісховищі?
Див. також: Тернава
Tarnawa Niżna - church 01.jpg

Нижня Тернава (пол. Tarnawa Niżna) — село в Польщі, в гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства? в долині верхнього Надсяння, по обидва береги річки Сян, на теперішньому українсько-польському державному кордоні. Лежало на захід від села Верхня Яблунька (Турківський район, Львівська область). Населення — 41 особа (2011[1]).

Історія[ред. | ред. код]

Так само, як і Вижня (Верхня) Тернава, це село було засноване у 1537 р. на підставі привілею, наданого краківським воєводою Петром Кмітою священикові Василю Ільницькому. Село входило до Сяноцької землі Руського воєводства.

В 1772—1918 уся Галичина, включаючи Надсяння, була у складі Монархії Габсбургів (з 1804 — Австрійської, з 1867 року Австро-Угорської імперії). Село входило до Турківського повіту провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1918 Надсяння увійшло до Західно-Української Народної Республіки, з 1919 воно знаходилося у складі Польщі. В селі мешкало кілька родин застінкової шляхти: Ґдовські, Новоселецькі, Росьцішевські, Ступницькі, Сіверські, Сікорські, Вєлушинські. В міжвоєнний період в селі існував паровий тартак.

В 1939 р. село було розділене радянсько-німецьким кордоном. В 1946 всі мешканці були виселені, а помешкання та церква зруйновані. Дотепер збереглося місце, на якому була стара церква та руїни мурованої дзвіниці (по українській стороні), а також придорожній хрест (з польської сторони). Західна частина території села (на лівому березі Сяну) віддана Москвою Польщі.

В 1970-х територія села з польської сторони була варварським способом «рекультивована» з використанням вибухівки. Було споруджено гігантську ферму для годування кількох тисяч худоби. Нині ферму ліквідовано.[2]

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Сучасність[ред. | ред. код]

У даний час на території Нижньої Тернави розташовані колишні споруди селянського господарства, а також місце для проживання його працівників (близько 30 споруд).[2] Територія входить до Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та Бещадського національного парку.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 18 6 12 0
Жінки 23 7 16 0
Разом 41 13 28 0
  • 1880 Нижню Тернаву заселяло 605 осіб, які мешкали в 109 житлових будинках (з них у селі — 599 осіб у 106 житлових будинках та у фільварку — 6 осіб у 3 житлових будинках), в тому числі 456 греко-католиків і 106 католиків[4]
  • 1900 — 110 римо-католиків, решта — греко-католики.
  • 1921 — 142 будинки і 877 мешканців (583 греко-католиків, 176 католиків, 115 мойсеєвої віри).
  • 1931 — 1065 осіб.
  • 1938 — 929
  • 1939  — 1180 мешканців (830 українців-грекокатоликів, 70 українців-латинників, 160 поляків і 120 євреїв)[5].
  • 2004 — 40 осіб

Церква[ред. | ред. код]

Вірогідно, що церква у селі існувала вже у 1640 р. Наступний дерев'яний храм було споруджено у XVIII ст., він простояв до кінця XIX ст. У 1894 р. було зведено нову дерев'яну церкву Св. арх. Михайла (на правому березі Сяну), громада належала до парафії Вижня Тернава Затварницького деканату (з 1924 р. — Турчанського) Перемишльської єпархії. В 1936 в селі було 908 греко-католиків. Церква була зруйнована після другої світової війни. Церковний інвентар було перенесено до церкви у Верхній Яблуньці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. а б Tarnawa Niżna (Польською). bieszczady.net.pl — «Bieszczady. Przewodnik», wyd. VI, Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1999. Архів оригіналу за 2013-08-13. Процитовано 2013-08-09. 
  3. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  4. Tarnawa Niżna(5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.)
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 96 123.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Українською:

Англійською:

  • Stoyko S.: «Ukrainian Part of the Trilateral East Carpathians Biosphere Reserve» [в:] «The East Carpathians Biosphere Reserve Poland /Slovakia/ Ukraine»; Polski Komitet Narodowy MaB, Warszawa 1999.

Польською:

  • Augustyn M., Szczerbicki A.: «Na północ od źródeł Sanu. Zabytki w wsiach nad rzekami Boberką i Jabłonką», [в:] Bieszczad Nr 7, Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Oddział Bieszczadzki, Ustrzyki Dolne 2000.
  • Augustyn M., Kryciński S., Modrzejewski S., Szewc R.: «Bieszczady. Słownik Historyczno-Krajoznawczy. Część 1 — Gmina Lutowiska.», Bieszczadzki Park Narodowy — Wydawnictwo Stanisław Kryciński, Ustrzyki Górne — Warszawa 1995.
  • «Bieszczady. Przewodnik», wyd. VI, Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1999.
  • «Bojkowszczyzna», Płaj nr 6, Towarzystwo Karpackie, Warszawa 1993.
  • Kryciński S.: «Cerkwie w Bieszczadach», Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1995
  • Pulnarowicz W.: «U źródeł Sanu, Stryja i Dniestru», Turka 1929..
  • Stoyko S.: «Park Krajobrazowy Górnego Sanu / The Landscape Park of the Upper San (proposed)» [в:] «Rezerwaty Biosfery w Polsce / Biosphere Reserves in Poland», wyd. II, Polski Komitet Narodowy MaB, Warszawa 1997.

Російською:

  • «Украинские Карпаты. Культура», Наукова Думка, Киев 1989.
  • «Украинские Карпаты. Природа», Наукова Думка, Киев 1989.