Чадович Микола Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Трохимович Чадович
біл. Мікалай Трафімавіч Чадовіч
Ім'я при народженніМікалай Трафімавіч Чадовіч
ПсевдонімН. Краснослободський
Народився29 жовтня 1948(1948-10-29)
Красна Слобода
Помер21 січня 2011(2011-01-21) (62 роки)
Мінськ
ГромадянствоСРСР СРСР
Білорусь Білорусь
Національністьбілорус
Діяльністьпрозаїк, перекладач
Alma materQ93338432? (1968) і Московський технічний університет зв'язку й інформатикиd (1979)
Мова творівросійська
Роки активності1983–2007
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, роман, оповідання, детективна повість
Magnum opusЦикл «Стежка»
Премії«Зоряний міст» (2000, 2003, 2008), «Мандрівник» (1999, 2003), «Зіланткон» (2007)
Сайт: lib.udm.ru/lib/RUFANT/BRIDER/

Микола Трохимович Чадович (біл. Мікалай Трафімавіч Чадовіч, 29 жовтня 1948(19481029), Красна Слобода, Мінська область — пом.21 січня 2011, Мінськ[1]) — білоруський російськомовний письменник-фантаст, автор детективів та перекладач. Усі свої художні твори він написав у співавторстві з Юрієм Брайдером.

Біографія

[ред. | ред. код]

Микола Чадович народився у селищі Красна Слобода Мінської області. Після закінчення школи він вступив до Мінського технікуму зв'язку[2], під час навчання в якому, у 1964 році, він познайомився з Юрієм Брайдером.[3][4] Після завершення навчання в технікумі Чадович працював бригадиром у тролейбусному депо, а також заочно закінчив Московський інститут зв'язку.[1] У кінці 70-х років ХХ століття Микола Чадович відновив знайомство з Юрієм Брайдером. Оскільки під час навчання в технікумі Брайдер полюбляв займатися літературною творчістю, то Чадович переконав його почати писати літературні твори у співавторстві.[3] Одночасно Юрій Брайдер та Микола Чадович були членами мінського клубу шанувальників фантастики «Люстэрка часу».[3] Першою спільною публікацією Брайдера і Чадовича стало оповідання «Порушник», опубліковане в мінській газеті «Знамя юности».[2] Творчість початкуючих письменників помітив відомий на той час білоруський радянський письменник Володимир Шитик, який порекомендував обом співавторам взяти участь у семінарі для молодих письменників-фантастів у Малєєвці.[3] Пізніше він разом із Брайдером, іноді самостійно, брав участь у семінарах Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія» у Малєєвці та Дубултах.[2] З 1990 до 1998 року Микола Чадович працював редактором у мінському книжковому видавництві «Ерідан».[1] Паралельно із створенням нових літературних творів Чадович займався перекладацькою діяльністю, переважно під псевдонімом Н. Краснослободський.[5]

У останні роки свого життя письменник важко хворів. Помер Микола Чадович 21 січня 2011 року в Мінську.[6][2]

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

У кінці 70-х років ХХ стоіття Микола Чадович зробив пропозицію своєму одногрупнику по технікуму Юрію Брайдеру, який під час навчання в технікумі полюбляв займатися літературною творчістю, почати писати літературні твори у співавторстві.[3] Перша публікація — оповідання «Порушник», опубліковане в мінській газеті «Знамя юности» в 1983 році.[2] Зі слів дружини Юрія Брайдера, саме він був автором тексту всіх спільних творів обох письменників, а Чадович переважно займався просуванням творів у видавництвах[3], хоча інші особи наводять зовсім протилежні думки щодо авторства творів. Більшість творів авторів надруковані в московському видавництві «ЭКСМО» російською мовою[7], переважно завдяки приятельським відносинам із головним редактором видавництва Леонідом Шкуровичем.[3] Початково фантастичні твори авторів переважно написані у стилі гумористичної та сатиричної фантастики, навіть з елементами абсурду. Пізніше письменники розпочали писати серії романів, ближчих до твердої наукової фантастики, проте в них можна побачити елементи героїчної фентезі, а пізніше також і фантастичного детективу. Найвідомішим циклом творів письменників є цикл «Стежка» про подорожі в паралельних світах, інший цикл «Особливий відділ», який написаний у жанрі фантастичного детективу, залишився незавершеним через передчасну смерть Брайдера. Після смерті Юрія Брайдера Микола Чадович також практично припинив літературну діяльність.

В останні роки життя спостерігався деякий конфлікт у відносинах Брайдера і Чадовича, спричинений розбіжностями у їх характерах, що побіжно підтверджував у інтерв'ю і Брайдер.[3][4]

Окрім створення нових творів Микола Чадович займався перекладацькою діяльністю, переважно під псевдонімом Н. Краснослободський. У його доробку переклади російською мовою фентезійних творів Андре Нортон, а також детективів Джеймса Гедлі Чейза, Картера Брауна та Ерла Стенлі Ґарднера.[5] Частина перекладів видана і під справжнім іменем письменника.[8]

Переклади

[ред. | ред. код]

Твори Юрія Брайдера і Миколи Чадовича перекладені 14 мовами.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Микола Чадович був одружений та мав двох дочок.

Премії

[ред. | ред. код]

У 1999 та 2003 році разом із Юрієм Брайдером Микола Чадович отримав премію «Мандрівник» у номінації «Меч Румати». У 2000 та 2003 роках письменники стали лауреатами премії «Зоряний міст», у 2008 році письменники оримали ще одну премію «Зоряний міст», яка стала для Юрія Брайдера посмертною. У 2007 році Юрій Брайдер і Микола Чадович стали лауреатами премії «Зіланткон».

Бібліографія (у співавторстві з Юрієм Брайдером)

[ред. | ред. код]

Збірки

[ред. | ред. код]
  • 1989 — Личный контакт
  • 1989 — Поселок на краю Галактики
  • 1991 — Ад на Венере
  • 1992 — Патруль из мезозоя
  • 1994 — Телепатическое ружье
  • 1994 — Евангелие от Тимофея
  • 1996 — Клинки максаров
  • 1996 — Бастионы Дита

Романи

[ред. | ред. код]
  • Цикл «Тропа»:
    • 1991 — Евангелие от Тимофея
    • 1994 — Клинки максаров
    • 1996 — Бастионы Дита
    • Цикл в циклі «Миры под лезвием секиры»:
      • 1997 — Миры под лезвием секиры
      • 1998 — Между плахой и секирой
      • 1999 — Щепки плахи, осколки секиры
    • 2000 — Губитель максаров
    • 2004 — Первые шаги по Тропе: Злой Котел
    • 2004 — Хозяева Острога
  • 2000 — Дисбат
  • 2001 — Жизнь Кости Жмуркина, или Гений злонравной любви
  • 2001 — Гражданин Преисподней
  • Трилогія про Олега Намьоткіна «Охота на Минотавра»:
    • 2002 — Гвоздь в башке
    • 2003 — Враг за Гималаями
    • 2004 — За веру, царя и социалистическое отечество
  • Цикл «Особый отдел»:
    • 2005 — Особый отдел
    • 2005 — Особый отдел и тринадцатый опыт
    • 2006 — Особый отдел и пепел ковчега
    • 2006 — Особый отдел и око дьявола

Повісті

[ред. | ред. код]
  • 1987 — Телепатическое ружьё
  • 1988 — Ад на Венере
  • 1991 — Каин ещё не родился
  • 1991 — Мёртвая вода
  • 1994 — Стрелы Перуна с разделяющимися боеголовками

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • 1983 — Нарушитель
  • 1984 — Последний день практики
  • 1984 — Экзамен
  • 1984 — Инопланетный сюрприз
  • 1984 — Каникулы на Луне
  • 1984 — День рождения отца
  • 1984 — Огненное небо
  • 1984 — Опасное лекарство
  • 1984 — Игра в прятки
  • 1985 — Лес Ксанфы
  • 1985 — Личный контакт
  • 1985 — Резидент Земли
  • 1986 — Посёлок на краю Галактики
  • 1987 — Сигнал тревоги
  • 1987 — Рукопись, затерявшаяся в архиве
  • 1988 — Против течения
  • 1989 — Администрация леса
  • 1989 — Порядок регистрации
  • 1989 — Следы рептилии
  • 1990 — Визит инспектора
  • 1990 — Фальшивомонетчик
  • 1990 — Ищейка
  • 1991 — Планета Энунда
  • 1994 — Карательная экспедиция
  • 1994 — Учебный полёт
  • 1994 — Мир по Эйнштейну
  • 1994 — История упадка и разрушения Н-ского завода
  • 1994 — Властелины Вселенной

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Николай Чадович [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б в г д Юрий Брайдер и Николай Чадович [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж и Юрий Брайдер − улица, которой нет [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б ЮРИЙ БРАЙДЕР: «ГОРЕЧИ В ДУШЕ БОЛЬШЕ, ЧЕМ ВЕСЕЛЬЯ» [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б Переводы Н. Краснослободского [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Умер Николай Чадович (рос.)
  7. ↑ Дзержинский затворник [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Переводы Николая Чадовича [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чадович_Микола_Трохимович&oldid=38223044