Чемпіонат світу із шахів серед жінок 2012
Чемпіонат світу із шахів серед жінок 2012 проходив у Ханти-Мансійську (Росія) від 10 листопада до 1 грудня 2012 року. На ньому перемогла українська шахістка Анна Ушеніна, яка у фіналі здолала екс-чемпіонку світу болгарку Антоанету Стефанову[1]. Чинна тоді чемпіонка Хоу Іфань вибула у другому раунді.
Усьме за історію чемпіонат відбувся у форматі нокаут-турніру-64[2].
У першому раунді відбулось лише дві перемоги шахісток з нижчим рейтингом, але у другому всі три учасниці з найвищим рейтингом вибули після матчів з учасницями, рейтинг яких на 150 очок нижчий. Серед них третя посіяна Ганна Музичук, яка програла майбутній чемпіонці[3]. Четверта посіяна вибула у чвертьфіналі.
Учасниці, що кваліфікувалися на турнір, були посіяні в турнірній сітці згідно з їхнім рейтингом Ело (станом на 1 листопада 2012), за винятком посіяної під 1-м номером Хоу Іфань, яка захищала своє звання[4].
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Серед іменитих шахісток, які не брали участь: Юдіт Полгар (ніколи не виступала на змаганнях серед жінок), Нана Дзагнідзе (7-й рейтинг у світі серед жінок), фіналістка чемпіонату світу 2010 Жуань Люфей і Мая Чибурданідзе (неактивна).
|
|
|
Турнір проходив за нокаут системою-64 у шість кіл. На всіх стадіях, крім фіналу, матчі складалися з 2 партій з контролем ФІДЕ (90 хвилин на 40 ходів, потім 30 хвилин до кінця партії з додаванням 30 секунд на кожен хід, починаючи з 41-го), у випадку нічиєї після двох (у фіналі чотирьох) партій, на наступний день учасниці грали тай-брейк. Формат тай-брейка виглядав таким чином:
- Дві швидкі партії з контролем 25 хвилин + 10 секунд на хід;
- Якщо ці партії не виявили переможниці, то грали дві швидкі партії по 10 хвилин + 10 секунд на хід;
- Якщо і після цих двох партій рахунок нічийний, опонентки грали дві бліц-партії (5 хвилин плюс 3 секунди на хід);
- Якщо всі ці міні-матчі не виявляли переможниці, то у вирішальній партії (армагедон) білі отримували 5 хвилин, чорні — 4, з додаванням 3-х секунд після 60-го ходу, нічия на користь чорних.
У фінальному матчі грали 4 партії з контролем ФІДЕ.
Загальний призовий фонд — 450 000 $.
|
Розподіл грошових призів був такий самий, як і на чемпіонаті світу 2010 року.
Офіційний сайт повністю транслював турнір наживо. Трансляції переривались лише короткими рекламними заставками. Можна було також продивитись відеопотік до початку змагань наступного дня. Можна було вибирати режим показу з високою, або низькою роздільною здатністю. Коментували гросмейстери трьома різними мовами: англійською, російською і китайською (вперше). У дні фіналу за трансляціями наживо спостерігали кілька сотень тисяч глядачів[5].
Доля фінального матчу вирішилась після чотирьох партій з класичним контролем часу і двох швидких партій. Анна Ушеніна здобула звання чемпіонки, перемігши чемпіонку світу 2004 року Антоанету Стефанову, яка також була тоді чинною чемпіонкою світу зі швидких шахів[6].
Рейтинг 1 2 3 4 R1 R2 Загалом 
Антоанета Стефанова (Болгарія)2491 ½ ½ 0 1 ½ 0 2½ 
Анна Ушеніна (Україна)2452 ½ ½ 1 0 ½ 1 3½
- ↑ Kharkiv native becomes Ukraine's first women's world chess champion. kyivpost.com. 1 грудня 2012. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2012.
- ↑ Women's World Chess Championship regulations (PDF). FIDE. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2015. Процитовано 25 листопада 2011.
- ↑ Favourites fall at the Women’s World Championchip round two. Chessbase.com. 16 листопада 2012. Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Participants of FIDE World women's chess championship 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 17 грудня 2015.
- ↑ Mark Glukhovsky: Women players are very beautiful. chess2012.ugrasport.com. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Stefanova Wins Women's World Rapid Championship. chess.com. 6 березня 2012. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2012.
- ↑ Played black in armageddon game
- Chessdom: Women's World Chess Championship 2012 participants and qualification criteria [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- FIDE report [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]