Шанталь Акерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Шанталь.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Акерман.
Шанталь Акерман
фр. Chantal Akerman
Шанталь Акерман у 2012 році
Ім'я при народженні Шанталь Анна Акерман
Дата народження 6 червня 1950(1950-06-06)[1][2][…]
Місце народження Еттербек, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія[4]
Дата смерті 5 жовтня 2015(2015-10-05)[5][6][…] (65 років)
Місце смерті XX округ Парижа, Париж[4]
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Бельгія Бельгія
Професія кінорежисерка, акторка, сценаристка, кінопродюсерка, викладачка університету, візуальна мисткиня, фотографка, артистка-виконавиця, операторка-постановниця, video installation artist, режисерка, мисткиня
Alma mater INSAS[d]
Роки активності 1974—2015
IMDb ID 0001901
Нагороди та премії
Кавалер ордена Леопольда I
Кавалер ордена Леопольда I
Шанталь Акерман у Вікісховищі

Шанта́ль А́нна Акерма́н (фр. Chantal Akerman; нар. 6 червня 1950, Брюссель, Бельгія — пом. 5 жовтня 2015, Париж[8][9], Франція) — бельгійська феміністська кінорежисерка, сценаристка, акторка, продюсерка, операторка-постановниця, авторка-виконавиця, фотографка, візуальна мисткиня та викладачка університету. Дослідниця жіночого погляду та досвідів у авангардному кіно. Лауреатка та номінантка численних фестивальних та професійних кінонагород .

Життєпис[ред. | ред. код]

Шанталь Анна Акерман народилася в Брюсселі, Бельгія, в єврейській сім'ї вихідців з Польщі. Матір Шанталь і її батьки були депортовані в концтабір Аушвіц, звідки живою повернулася лише мати. Головну роль у рішенні зайнятися кінорежисурою зіграв побачений Акерман фільм Годара «Безтямний П'єро» (1965). Інший важливий чинник — американський експериментальний кінематограф, і передусім фільми Майкла Сноу. Перша короткометражна стрічка Шанталь Акерман, яку вона зняла, коли їй виповнилося 18 років, «Моє місто великим планом» (1968), отримала схвалення відомого бельгійського кінорежисера Андре Дельво.

Творчість[ред. | ред. код]

Шанталь Акерман знімала як документальні, так і ігрові стрічки. Найпомітнішою з останніх стала культова феміністична робота «Жанна Дільман, набережна Коммерс, будинок 23, 1080, Брюссель»[en] (1975).

Режисерка авторського кіно, Акерман не орієнтувалася на кінозірок, проте в її фільмах в різний час знімалися такі майстри, як Орор Клеман, Дельфін Сейріг, Магалі Ноель, Жульєт Бінош, Марія де Медейрос, Вільям Герт, Жан-П'єр Кассель, Сільвія Тестю. Іноді Акерман знімалася у власних стрічках, а також у фільмах інших режисерів (Філіпа Гарреля та ін.).

У 1986 році Шанталь Акерман входила до складу журі головного конкурсу 43-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Була також в журі основного конкурсу 41-го Берлінського міжнародного кінофестивалю (1991)[10].

Виставки[ред. | ред. код]

Важливі персональні виставки творчості Акерман відбулися в Музеї сучасного мистецтва, Антверпен, Бельгія (2012), Массачусетському технологічному інституті (2008), Музеї мистецтв Тель-Авіва, Ізраїль (2006), Художньому музеї Принстонського університету, Принстон, штат Нью-Джерсі (2006) та Центрі Жоржа Помпіду, Париж (2003). Акерман брала участь у documenta XI (2002) та Венеціанській бієнале (2001).

У 2011 році в Австрійському кіно музеї було показано ретроспективу творчості Акерман[11].

Смерть[ред. | ред. код]

Шанталь Акерман померла 5 жовтня 2015 року в Парижі у віці 65 років[12][13][14]. Газета Le Monde повідомила, що вона вчинила самогубство[15] внаслідок великого депресивного розладу[16].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Фільм Оригінальна назва Примітки
1968 Вибухни, моє місто Saute ma ville короткометражний
1972 Готель «Монтерей» Hotel Monterey документальний
1974 Я, ти, він, вона Je, tu, il, elle
1975 «Жанна Дільман, набережна Коммерс, будинок 23, 1080, Брюссель»[en] Jeanne Dielman, 23, quai du commerce, 1080 Bruxelles
1977 Новини з дому News from Home
1978 Зустрічі Анни[fr] Les Rendez-vous d'Anna
1982 Усю ніч Toute une nuit
1983 Одного разу Піна запитала… Un jour Pina a demandé… документальний, про Піну Бауш
1986 Золоті восьмидесяті Golden Eighties
1988 Американські історії Histoires d'Amérique
1989 Три останні сонати Франца Шуберта Les Trois Dernières Sonates de Franz Schubert документальний
1991 Ніч і день[fr] Nuit et jour
1993 Зі сходу D'est документальний
1994 Портрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років Portrait d'une jeune fille de la fin des années 60 à Bruxelles
1996 Диван у Нью-Йорку Un divan à New York
1997 Шанталь Акерман очима Шанталь Акерман Chantal Akerman par Chantal Akerman
1999 Південь Sud документальний
2000 Полонянка La Captive за однойменним романом Марселя Пруста (1925)
2002 По іншу сторону De l'autre côté документальний
2004 Завтра переїжджаємо Demain on déménage
2006 Там, внизу Là-bas документальний фільм про Ізраїль
2009 На схід разом з Сонею Видер-Атертон À l'Est avec Sonia Wieder-Atherton телевізійний документальний
2011 «Каприз Олмейєра» La folie Almayer по однойменним романом Джозефа Конрада
2015 Не домашнє кіно No Home Movie

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Шанталь Акерман[17]
Рік Категорія Фільм Результат
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1978 Бронзовий Г'юго за найкращий фільм Зустрічі Анни Перемога
2004 Гран-прі Золотий Г'юго Завтра переїжджаємо Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1989 Золотий ведмідь Американські історії Номінація
Стокгольмський міжнародний кінофестиваль
1991 Бронзовий кінь Ніч і день Номінація
Туринський міжнародний кінофестиваль молодого кіно
1994 Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка Портрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1996 Кришталевий глобус за найкращий франкомовний фільм Кушетка в Нью-Йорку Номінація
Приз екуменічного журі — Спеціальна згадка Перемога
Міжнародний кінофестиваль фільмів про права людини в Нюрнберзі
2001 Спеціальна згадка Південь Номінація
Премія Жозефа Плато
2003 Найкращий бельгійський документальний фільм По іншу сторону Номінація
Премія «Люм'єр»
2005 Найкращий франкомовний фільм Завтра переїжджаємо Перемога
Премія «Сезар»
2007 Найкращий документальний фільм Там, внизу Номінація
Європейський кінофестиваль в Севільї
2015 Спеціальна згадка Не домашнє кіно Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
2015 Золотий леопард Не домашнє кіно Номінація
Альянс жінок кіножурналістів
2016 Жінка-ікона року Перемога

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Chantal Akerman
  2. ↑ Chantal Akerman — 2008.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Fichier des personnes décédées
  5. ↑ а б http://next.liberation.fr/culture-next/2015/10/06/mort-de-la-cineaste-chantal-akerman_1398190
  6. ↑ а б Discogs — 2000.
  7. ↑ а б Shepherd M. C., Gregersen E. Encyclopædia Britannica
  8. ↑ Belgische Filmregisseurin Chantal Akerman gestorben (нім.). derStandard.at. 6 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2015.
  9. ↑ Julien Gester (6 жовтня 2015). Mort de la cinéaste Chantal Akerman. Culture / Next (фр.). Libération. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
  10. ↑ Berlinale: 1991 Juries. berlinale.de. Архів оригіналу за 8 травня 2005. Процитовано 21.03.2016.
  11. ↑ Chantal Akerman - Marian Goodman Gallery. Marian Goodman (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2020.
  12. ↑ Donadio, Rachel; Buckley, Clara (6 жовтня 2015). Chantal Akerman, Pioneering Belgian Filmmaker, Dies at 65. "The New York Times". Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
  13. ↑ Julien Gester (6 жовтня 2015). Mort de la cinéaste Chantal Akerman. Libération. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
  14. ↑ Catherine Shoard (6 жовтня 2015). Chantal Akerman, pioneering Belgian film director and theorist, dies aged 65. Guardian. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
  15. ↑ Isabelle Regnier (6 жовтня 2015). La cinéaste Chantal Akerman est morte. Le Monde. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
  16. ↑ Chantal Akerman, Whose Films Examined Women’s Inner Lives, Dies at 65. The New York Times. 6 жовтня 2015.
  17. ↑ Нагороди та номінації Шанталь Акерман на сайті IMDb(англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Margulies I. Nothing happens: Chantal Akerman's hyperrealist everyday. Durham: Duke UP, 1996
  • Pravadelli V. Performance, rewriting, identity: Chantal Akerman's postmodern cinema. Torino: Otto, 2000
  • Foster G.A. Identity and memory: the films of Chantal Akerman. Carbondale: Southern Illinois UP, 2003.
  • Paquot C. Chantal Akerman: autoportrait en cinéaste. Paris: Cahiers du Cinéma, 2004

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1335162 · BIBSYS: 90929440 · BLBNB: 000470514 · BNE: XX1306981 · BNF: 11888254r · CANTIC: 981058509160406706 · CiNii: DA08906635 · CONOR.SI: 44761443 · DBC: 87097969359795 · ERRR: a12344059 · FAST: 56131 · Freebase: /m/01swrd · GND: 119302004 · GTAA: 76344 · ICCU: SBLV180082 · ISNI: 0000000122796458 · J9U: 987007257415905171 · KRNLK: KAC201228263 · LCCN: n80071359 · LIBRIS: qn25dv1822j9p14 · LIH: LNB:V*159013;=BF · MAK: 9810603741305606 · NCF: ncf12142051 · NKC: jo2002104842 · NLA: 1202326 · NLP: a0000003259511 · NSK: 000611016 · NTA: 073341045 · NUKAT: n2006071730 · OpenVlacc: 000032381 · RERO: 02-A002914102 · RILM: 96017 · SELIBR: 394898 · SHARE: 470951 · SUDOC: 034413545 · ULAN: 500116304 · VIAF: 49220690 · WorldCat: lccn-n80071359
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шанталь_Акерман&oldid=42161869