Очікує на перевірку

Шиловський Всеволод Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шиловський.
Шиловський Всеволод Миколайович
Всеволод Николаевич Шиловский
Ім'я при народженніВсеволод Миколайович Шиловський
Дата народження3 червня 1938(1938-06-03) (86 років)
Місце народженняМосква, СРСР
Національністьросіянин
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Професіяактор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, педагог
Alma materШкола-студія МХАТ (1961)
ДітиIlya Shilovskyd
IMDbID 0793519
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР Почесна грамота Президента Російської Федерації
shilovski.kulichki.net

Всеволод Миколайович Шиловський (рос. Всеволод Николаевич Шиловский; нар. 3 червня 1938, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, педагог. Заслужений артист РРФСР (1980). Народний артист РРФСР (1986)[1][2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батько закінчив консерваторію по класу композиції і Військово-інженерну академію імені М. Є. Жуковського, керував заводом, був начальником станції Північного морського шляху у Тіксі. Учасник німецько-радянської війни. Мати під час війни перебувала з Всеволодом в евакуації в Казані і працювала на авіамоторному заводі.

З дитинства мріяв стати актором, займався в драматичному гуртку і студії при Будинку вчителя.

У 1956-1957 роках працював слюсарем на Московському верстатобудівному заводі «Салют».

Закінчив Школу-студію МХАТ (1961, курс О. М. Карєва). В 1961—1987 поєднував активну знімальну діяльність з роботою у МХАТі.

З 1987 зосередився виключно на кінематографі, у деяких фільмах виступав також як режисер. Знімався в картинах українських кіностудій. Ряд кінофільмів як кінорежисер поставив в Україні, зокрема, на Одеській кіностудії.

Є керівником акторської майстерні у ВДІКу.

Брав участь в програмі «Білий папуга».

З 2000 року викладає акторську майстерність у Всеросійському державному університеті кінематографії імені С. А. Герасимова (ВДІК).

З 2008 року — Президент кінофестивалю «Золотий Фенікс»[3].

У 2009 році організував «Театр-студію Всеволода Шиловського».

Фігурант бази данних центру "Миротворець", як особа, яка незаконно відвідувала окупований росією Крим. [4]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був тричі одружений. Перша дружина — акторка Євгенія Уралова. Третя дружина — арфистка Наталія Цехановська.

Має двох синів: старший син — Ілля Шиловський (нар. 1970) — сценарист і режисер, живе та працює у Москві; молодший Павло (нар. 1974) — підприємець.

Внуки — Шиловська Аглая Іллівна, яка також обрала акторську професію, та Дарина.

Акторські роботи

[ред. | ред. код]
  1. 1965: Наш дім — безбілетник
  2. 1968: Випадок зі слідчої практики — Яків Григорович Хомич
  3. 1969: Директор — Пташкін
  4. 1969: Сувора дівчина — Малашкин
  5. 1972: День за днем — колишній чоловік Льолі
  6. 1973: Село Степанчиково і його мешканці — Павло Семенович
  7. 1977: Доля — німецький солдат Ганс
  8. 1977: Зустріч на далекому меридіані — американський учений
  9. 1977: Слідство ведуть ЗнаТоКі. Будь-якою ціною — Семен Холін
  10. 1979: Біла тінь — Візир
  11. 1981: Синдикат-2 — Євген Сергійович Шевченко, начальник контррозвідки Бориса Савінкова
  12. 1981: Бідна Маша — Федір Федорович Прібилёв
  13. 1981: Валентина — Інокентій Степанович Мечёткін
  14. 1981: Улюблена жінка механіка Гаврилова — Паша
  15. 1981: Портрет дружини художника — Митрофанович
  16. 1982: Закоханий за власним бажанням — Коля
  17. 1982: Голос — кольчужники
  18. 1982: Нікколо Паганіні — Джоаккіно Антоніо Россіні
  19. 1982: Професія — слідчий — Юрій Миколайович
  20. 1983: Військово-польовий роман — Гриша
  21. 1983: Швидкість — Сергій Трохимович Левко
  22. 1983: Торпедоносці — Артюхов
  23. 1983: Серед тисячі доріг — редактор
  24. 1984: Виграш самотнього комерсанта — Серафіно
  25. 1984: Дві версії одного зіткнення — Жигалов
  26. 1984: Щаслива, Женька! — Сусід
  27. 1984: Капітан Фракасс — маркіз ла Брюйер
  28. 1985: Прийдешньому віку — Граттіотті
  29. 1985: Як стати щасливим — головний редактор
  30. 1985: Кармелюк — художник Тропінін
  31. 1985: Подвиг Одеси — контр-адмірал Жуков
  32. 1986: Без терміну давності — Зевс Іванович Скачков
  33. 1986: Винятки без правил (новела «Голос») — начальник главку
  34. 1986: Ягуар — майор
  35. 1987: Апеляція — Пастухов
  36. 1987: Обранець долі — імператор Наполеон
  37. 1988: Політ птиці — Тархунскій
  38. 1988: Життя Клима Самгіна — Бердников
  39. 1988: Робота над помилками — Челишев
  40. 1988: В'язень замку Іф — Кадрусс
  41. 1989: Світла особистість — Авель Олександрович Доброгласов
  42. 1989: Інтердівчинка — Зайцев
  43. 1989: Смиренний цвинтар — Носенко
  44. 1990: Аферисти — «Маруся» / Сидор Полікарпович
  45. 1990: Це ми, Господи!.. — Переверзєв
  46. 1991: Вищий клас — Сергій Сергійович
  47. 1991: Лінія смерті — Нікольський
  48. 1992: Давайте без фокусів! — Іван Петрович, голови виконкому
  49. 1993: Вирок — Талбот
  50. 1994: Я нікуди тебе не відпущу
  51. 1996: Барханов і його охоронець — шеф
  52. 1997: Все те, про що ми так довго мріяли — господар
  53. 1999: Каменська — полковник Павлов
  54. 1999: Операція «Коза» / Operacja Koza  — генерал КДБ
  55. 2000: Ростов-тато — Пічугін
  56. 2000: Марш Турецького — генеральний прокурор
  57. 2000: Гра в кохання — режисер
  58. 2000: Артист і майстер зображення — бос
  59. 2000, 2001: Далекобійники — директор (19 серія)
  60. 2001: Люди і тіні: Секрети лялькового театру — Вадим Чепрасов
  61. 2001: Підозра — начальник міліції
  62. 2001: Ідеальна пара
  63. 2003: Змішувач — Борис Борисович
  64. 2003: Інше життя — Володимир
  65. 2003: Краще місто Землі — режисер
  66. 2003: Сищик без ліцензії — Ратушинську
  67. 2003: Чорна мітка — M.C. Горбачов
  68. 2004: Стилет 2 — Колесников
  69. 2004: Опера. Хроніки вбивчого відділу — адвокат Страхов
  70. 2005: Попса — Юхим Ілліч, поет-пісняр
  71. 2005: Дві долі-2 — Слєпнєв Віталій Михейович, батько Кирила
  72. 2005: Дві долі-3 — Слєпнєв Віталій Михейович, батько Кирила
  73. 2005: Ріелтор — продюсер
  74. 2006: Гра слів. Перекладачка олігарха — колекціонер жуків
  75. 2006: День грошей — антиквар
  76. 2006: Кінець світу — начальник Помидоров
  77. 2007: Життя зненацька — Сидор Камілович
  78. 2007: Друге дихання — Драч, кримінальний антиквар
  79. 2008: Я не я — Куролапов
  80. 2008: Трюкачі — камео
  81. 2008: Ділки. Бути разом — Іван Самойлович Кольцов, губернатор
  82. 2008: Кровні узи — Микола Ушаков
  83. 2009: Прощальна справа / L'affaire Farewell (Франція) — Михайло Горбачов
  84. 2009: Будинок з сюрпризом — дядя Юра
  85. 2010: Лазник Президента, або Пасічники Всесвіту — Лазник Президента
  86. 2010: Жила-була одна баба — батько Веремій, священик
  87. 2011: Заручники любові — Оскар Борисович Пандера
  88. 2011: Життя і пригоди Мішки Япончика — Лев Барський
  89. 2012: Санта Лючія — Олег знизав
  90. 2013: Справа честі — Віктор Павлович Кабзиста, кримінальний авторитет
  91. 2014: Чудотворець — Ілля Ігорович Губер
  92. 2016: Любов і Сакс — важливий пан

Режисерські роботи

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений артист РРФСР (1980)
  • Народний артист РРФСР (1986)
  • Орден Дружби (1997) — за заслуги перед державою, вагомий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами, багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва
  • орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2006) — за великий внесок у розвиток кіномистецтва і багаторічну творчу діяльність
  • Орден Пошани (2015) — за великі заслуги e розвитку вітчизняної культури і мистецтва, телерадіомовлення і багаторічну плідну діяльність
  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (2018) — за заслуги e розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Vsevolod Shilovskiy // IMDb. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
  2. ↑ Биография Всеволода Шиловского [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Кінофестиваль «Золотий Фенікс». Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 30 січня 2017.
  4. ↑ https://myrotvorets.center/criminal/shilovskij-vsevolod-nikolaevich/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шиловський_Всеволод_Миколайович&oldid=42305389