Яксманичі
Село
 Координати 49°45′11″ пн. ш. 22°52′35″ сх. д. / 49.75305600002777595° пн. ш. 22.87638900002777831° сх. д.Координати: 49°45′11″ пн. ш. 22°52′35″ сх. д. / 49.75305600002777595° пн. ш. 22.87638900002777831° сх. д.
|
Яксманичі (пол. Jaksmanice) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Медика Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 496 осіб (2011[1]).
Розташування[ред. | ред. код]
Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 9 км на схід від Перемишля та 71 км на схід від Ряшева.
Назва[ред. | ред. код]
У 1977—1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Вітольдувек (пол. Witoldówek).
Історія[ред. | ред. код]
Входило до складу медицького ключа у складі Перемиського староства Перемишльської землі Руського воєводства до 1772 р.
У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 870 жителів (851 греко-католик, 19 римо-католиків).[2] Наприкінці XIX ст. в селі зведено фортифікаційні укріплення кільцевої оборони фортеці Перемишль.
Під час українсько-польської війни і битви за Перемишль у листопаді 1918 року в Яксманичах загинуло два вояки Української Галицької Армії - Андрій Кокот і Тарас Фільц.
У 1939 році в селі проживало 1320 мешканців, з них 1130 українців-грекокатоликів, 50 українців-римокатоликів, 10 поляків, 60 польських колоністів міжвоєнного періоду і 60 євреїв[3]. Село входило до ґміни Поповичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[4]. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в травні 1948 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Церква[ред. | ред. код]
У 1901 р. українці збудували муровану греко-католицьку церкву Покрови Пр. Богородиці. До їх депортації була парафіяльною церквою, яка належала до Медицького деканату Перемишльської єпархії. Тепер перероблена на костел. Поряд знаходяться дерев'яна дзвіниця і рештки греко-католицького цвинтаря з 40 надмогильними пам'ятниками.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 250 | 52 | 180 | 18 |
| Жінки | 246 | 46 | 153 | 47 |
| Разом | 496 | 98 | 333 | 65 |
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- український греко-католицький священник, жертва радянських репресій, Слуга Божий Михайло Горечко (1903—1953).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Jaksmanice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 379. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 56.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Українська Галицька Армія т. 4: матеріяли до історії. Вінніпег, 1968. Видавництво: Дмитра Микитюка.
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |