PDCD1: відмінності між версіями

PDCD1
Наявні структури
PDB	Пошук ортологів: PDBe RCSB
Список кодів PDB
	2M2D, 3RRQ, 4ZQK
Ідентифікатори
Символи	PDCD1, CD279, PD-1, PD1, SLEB2, hPD-1, hPD-l, hSLE1, Programmed cell death 1
Зовнішні ІД	OMIM: 600244 MGI: 104879 HomoloGene: 3681 GeneCards: PDCD1
Реагує на сполуку
	Пембролізумаб
Онтологія гена
Молекулярна функція	• GO:0001948, GO:0016582 protein binding; • signal transducer activity;
Клітинна компонента	• integral component of membrane; • клітинна мембрана; • мембрана; • external side of plasma membrane;
Біологічний процес	• positive regulation of apoptotic process; • multicellular organism development; • T cell costimulation; • negative regulation of apoptotic process; • positive regulation of T cell apoptotic process; • humoral immune response; • negative regulation of tolerance induction; • процес імунної системи; • GO:0097285 апоптоз; • GO:0072468 сигнальна трансдукція;
	Джерела:Amigo / QuickGO
Шаблон експресії
	Більше даних
Ортологи
	5133
	18566
	ENSG00000188389; ENSG00000276977
	ENSMUSG00000026285
	Q15116
	Q02242
	NM_005018
	NM_008798
	NP_005009
	NP_032824
	Вікідані
Див./Ред. для людей	Див./Ред. для мишей

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 05:53, 2 липня 2019

PDCD1 (англ. Programmed cell death 1) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 2-ї хромосоми. ^[4] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 288 амінокислот, а молекулярна маса — 31 647^[5].

Відкриття

На екрані для генів, залучених до апоптозу, Ясумаса Ісіда, Тасуку Хенджо і його колеги з Університету Кіото в 1992 році виявили і назвали ПД-1.^[6]^[7] У 1999 році одна і та ж група продемонструвала, що миші, де PD-1 були збиті, були схильні до аутоімунного захворювання, і тому прийшли до висновку, що PD-1 є негативним регулятором імунних відповідей.^[7]

Послідовність амінокислот

10	20	30	40	50
MQIPQAPWPV	VWAVLQLGWR	PGWFLDSPDR	PWNPPTFSPA	LLVVTEGDNA
TFTCSFSNTS	ESFVLNWYRM	SPSNQTDKLA	AFPEDRSQPG	QDCRFRVTQL
PNGRDFHMSV	VRARRNDSGT	YLCGAISLAP	KAQIKESLRA	ELRVTERRAE
VPTAHPSPSP	RPAGQFQTLV	VGVVGGLLGS	LVLLVWVLAV	ICSRAARGTI
GARRTGQPLK	EDPSAVPVFS	VDYGELDFQW	REKTPEPPVP	CVPEQTEYAT
IVFPSGMGTS	SPARRGSADG	PRSAQPLRPE	DGHCSWPL

A: Аланін

C: Цистеїн

D: Аспарагінова кислота

E: Глутамінова кислота

F: Фенілаланін

G: Гліцин

H: Гістидин

I: Ізолейцин

K: Лізин

L: Лейцин

M: Метіонін

N: Аспарагін

P: Пролін

Q: Глутамін

R: Аргінін

S: Серин

T: Треонін

V: Валін

W: Триптофан

Y: Тирозин

Задіяний у таких біологічних процесах як апоптоз, імунітет, поліморфізм. Локалізований у мембрані.

Література

Shinohara T., Taniwaki M., Ishida Y., Kawaich M., Honjo T. (1994). Structure and chromosomal localization of the human PD-1 gene (PDCD1). Genomics. 23: 704—706. PMID 7851902 DOI:10.1006/geno.1994.1562
The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
Fife B.T., Pauken K.E. (2011). The role of the PD-1 pathway in autoimmunity and peripheral tolerance. Ann. N. Y. Acad. Sci. 1217: 45—59. PMID 21276005 DOI:10.1111/j.1749-6632.2010.05919.x

Примітки

↑ Сполуки, які фізично взаємодіють з PDCD1 переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних.
↑ Human PubMed Reference:.
↑ Mouse PubMed Reference:.
↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:8760 (англ.) . Процитовано 28 серпня 2017.
↑ UniProt, Q15116 (англ.) . Процитовано 28 серпня 2017.
↑ Ishida Y, Agata Y, Shibahara K, Honjo T (November 1992). Induced expression of PD-1, a novel member of the immunoglobulin gene superfamily, upon programmed cell death. The EMBO Journal. 11 (11): 3887—95. doi:10.1002/j.1460-2075.1992.tb05481.x. PMC 556898. PMID 1396582.
↑ ^а ^б Bardhan K, Anagnostou T, Boussiotis VA (2016). The PD1:PD-L1/2 Pathway from Discovery to Clinical Implementation. Frontiers in Immunology. 7: 550. doi:10.3389/fimmu.2016.00550. PMC 5149523. PMID 28018338.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Див. також

Хромосома 2

Це незавершена стаття про білки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Сполуки, які фізично взаємодіють з PDCD1 переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних.

[2] Human PubMed Reference:.

[3] Mouse PubMed Reference:.

[HGNC-4] HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:8760 (англ.) . Процитовано 28 серпня 2017.

[UniProt-5] UniProt, Q15116 (англ.) . Процитовано 28 серпня 2017.

[Ishida_1992-6] Ishida Y, Agata Y, Shibahara K, Honjo T (November 1992). Induced expression of PD-1, a novel member of the immunoglobulin gene superfamily, upon programmed cell death. The EMBO Journal. 11 (11): 3887—95. doi:10.1002/j.1460-2075.1992.tb05481.x. PMC 556898. PMID 1396582.

[Bardhan_2016-7] а ^б Bardhan K, Anagnostou T, Boussiotis VA (2016). The PD1:PD-L1/2 Pathway from Discovery to Clinical Implementation. Frontiers in Immunology. 7: 550. doi:10.3389/fimmu.2016.00550. PMC 5149523. PMID 28018338.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 '''PDCD1''' ({{lang-en|Programmed cell death 1}}) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 2-ї хромосоми. <ref name="HGNC">{{cite web|url=http://www.genenames.org/cgi-bin/gene_symbol_report?hgnc_id=HGNC:8760 |title=HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:8760 |language=англ. |accessdate=28 серпня 2017}}</ref> Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 288 [[Амінокислоти|амінокислот]], а [[молекулярна маса]] — 31 647<ref name="UniProt">{{cite web|url=http://www.uniprot.org/uniprot/Q15116#sequences |title=UniProt, Q15116 |language=англ. |accessdate=28 серпня 2017}}</ref>.
+==Відкриття==
+На екрані для генів, залучених до апоптозу, Ясумаса Ісіда, Тасуку Хенджо і його колеги з Університету Кіото в 1992 році виявили і назвали ПД-1.<ref name="Ishida_1992">{{cite journal | vauthors = Ishida Y, Agata Y, Shibahara K, Honjo T | title = Induced expression of PD-1, a novel member of the immunoglobulin gene superfamily, upon programmed cell death | journal = The EMBO Journal | volume = 11 | issue = 11 | pages = 3887–95 | date = November 1992 | pmid = 1396582 | pmc = 556898 | doi =  10.1002/j.1460-2075.1992.tb05481.x}}</ref><ref name="Bardhan_2016">{{cite journal | vauthors = Bardhan K, Anagnostou T, Boussiotis VA | title = The PD1:PD-L1/2 Pathway from Discovery to Clinical Implementation | journal = Frontiers in Immunology | volume = 7 | issue = | pages = 550 | date = 2016 | pmid = 28018338 | pmc = 5149523 | doi = 10.3389/fimmu.2016.00550 }}</ref>  У 1999 році одна і та ж група продемонструвала, що миші, де PD-1 були збиті, були схильні до аутоімунного захворювання, і тому прийшли до висновку, що PD-1 є негативним регулятором імунних відповідей.<ref name="Bardhan_2016" />
 {{hidden
  |header=Послідовність амінокислот

PDCD1: відмінності між версіями

Версія за 05:53, 2 липня 2019

Зміст

Відкриття

Література

Примітки

Див. також

Навігаційне меню

PDCD1: відмінності між версіями

Версія за 05:53, 2 липня 2019

Відкриття

Література

Примітки

Див. також

Навігаційне меню

Пошук