Психічне здоров'я під час пандемії COVID-19: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 116: Рядок 116:


=== США ===
=== США ===
Уряд [[США]] послабив положення закону про перенесення та підзвітність медичного страхування через обмежену відмову. Це дозволило лікарям оцінювати та лікувати людей за допомогою послуг відеочату, що раніше було заборонені, дозволяючи пацієнтам отримувати дистанційну допомогу.<ref name="Golberstein_2020">{{cite journal|author = Golberstein E, Wen H, Miller BF |title = Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) and Mental Health for Children and Adolescents|journal = JAMA Pediatrics|volume = 174|issue = 9 |pages = 819–820 |date = вересня 2020 |pmid = 32286618 |doi = 10.1001/jamapediatrics.2020.1456}} {{ref-en}}</ref> 5 жовтня 2020 року тогочасний президент [[Дональд Трамп]] видав указ про вирішення проблем психічного та поведінкового здоров'я, заснувавши робочу групу з психічного здоров'я, пов'язаного з пандемією коронавірусної хвороби.<ref>{{Cite web|author = Trump DJ |date=2020-10-05|title=Executive Order on Saving Lives Through Increased Support For Mental- and Behavioral-Health Needs |url=https://trumpwhitehouse.archives.gov/presidential-actions/executive-order-saving-lives-increased-support-mental-behavioral-health-needs/}} {{ref-en}}</ref>
Уряд [[США]] послабив положення закону про перенесення та підзвітність медичного страхування через обмежену відмову. Це дозволило лікарям оцінювати та лікувати людей за допомогою послуг відеочату, що раніше було заборонені, дозволяючи пацієнтам отримувати дистанційну допомогу.<ref name="Golberstein_2020">{{cite journal|author = Golberstein E, Wen H, Miller BF |title = Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) and Mental Health for Children and Adolescents|journal = JAMA Pediatrics|volume = 174|issue = 9 |pages = 819–820 |date = вересня 2020 |pmid = 32286618 |doi = 10.1001/jamapediatrics.2020.1456}} {{ref-en}}</ref> 5 жовтня 2020 року тогочасний президент [[Дональд Трамп]] видав указ про вирішення проблем психічного та поведінкового здоров'я, заснувавши робочу групу з психічного здоров'я, пов'язаного з пандемією коронавірусної хвороби.<ref>{{Cite web|author = Trump DJ |date=2020-10-05|title=Executive Order on Saving Lives Through Increased Support For Mental- and Behavioral-Health Needs |url=https://trumpwhitehouse.archives.gov/presidential-actions/executive-order-saving-lives-increased-support-mental-behavioral-health-needs/}} {{ref-en}}</ref> У своєму розпорядженні він посилався на звіт [[Центри з контролю та профілактики захворювань у США|ЦКЗ]], згідно з яким протягом 24–30 червня 2020 року 40,9 % із понад 5 тисяч американців повідомили про принаймні один несприятливий психічний чи поведінковий стан здоров'я, а 10,7 % серйозно думали про самогубство протягом місяця, що передував дослідженню.<ref name=":1">{{cite journal |author = Czeisler MÉ, Lane RI, Petrosky E, Wiley JF, Christensen A, Njai R, Weaver MD, Robbins R, Facer-Childs ER, Barger LK, Czeisler CA, Howard ME, Rajaratnam SM |display-authors = 6 |title = Mental Health, Substance Use, and Suicidal Ideation During the COVID-19 Pandemic - United States, June 24-30, 2020 |lang = en |journal = MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report |volume = 69 |issue = 32 |pages = 1049–1057 |date = серпень 2020 |pmid = 32790653 |pmc = 7440121 |doi = 10.15585/mmwr.mm6932a1}} {{ref-en}}</ref>


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 10:50, 9 жовтня 2022

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Yukh68 (внесок, журнали) о 10:50 UTC (819792 хвилини тому).
Пандемія призвела до сплесків тривоги та депресії серед населення.

Пандемія коронавірусної хвороби 2019 вплинула на психічне здоров'я людей у цілому світі.[1][2] Пандемія спричинила збільшення поширеності симптомів тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу.[3][4]За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у перший рік пандемії COVID-19 поширеність таких станів, як депресія та тривога, зросла більш ніж на 25 %.[5][6] Пандемія зруйнувала соціальні стосунки, довіру до інституцій та інших людей, спричинила зміни в роботі та доходах, і наклала значний тягар тривоги та занепокоєння на населення.[7] Жінки та молоді люди стикаються з найбільшим ризиком депресії та тривоги.[2][4]

COVID-19 загострив проблеми, спричинені розладами вживання психоактивних речовин. Хвороба непропорційно частіше вражає осіб із розладами психіки внаслідок вживання психоактивних речовин.[8] Наслідки вживання психоактивних речовин для здоров'я (зокрема, серцево-судинні захворювання, захворювання дихальної системи, діабет 2 типу, імуносупресія та депресія центральної нервової системи, а також психічні розлади) і пов'язані з цим проблеми із зовнішнім середовищем (зокрема житлова нестабільність, безробіття та проблеми з правоохоронними органами) пов'язані з підвищеним ризиком зараження COVID-19. Правила утримання під вартою, а також зменшення кількості робочих місць та бюджетна економія під час і після періоду пандемії також можуть суттєво вплинути на ринок незаконних наркотиків і моделі споживання заборонених наркотиків серед залежних осіб.

Заходи обмеження поширення хвороби (зокрема, фізичне дистанціювання, карантин та ізоляція ) можуть посилити відчуття самотності, явища порушень психічного здоров'я, симптоми абстиненції; та спричинити психологічну травму.

Причини

Виснажений лікар-анестезіолог у Пезаро, Італія, березень 2020 року
Увійти в тренажерний зал в Ірландії, перешкоджаючи випадковим соціальним контактам через ризик інфікування. Втрата таких взаємодій вплинула на багатьох людей під час пандемії.

Відомими причинами проблем з психічним здоров'ям під час пандемії включають страх перед інфекцією, стигматизацію, пов'язану з інфекцією, ізоляцію (як для осіб, які перебувають у притулку у відповідності до карантину, так і самотніх осіб) і захисні маски.[9] Мільярди людей вимушені були перейти на дистанційну роботу, стати тимчасово безробітними, навчатися вдома або перейти на дистанційну освіту, та терпіти відсутність фізичного контакту з членами родини, друзями та колегами.[10]

Невідомість

На початку пандемії ризики були невизначеними. Протягом того, як все більше хворих потрапляли до лікарень, а офіційні рекомендації змінювалися, відсутність інформації посилювала стрес і занепокоєння.[11] На початку пандемії було багато невизначеностей, зокрема оцінка ризику зараження, симптоматика COVID-19, та інші проблеми зі здоров'ям.[12]

Непідготовленість

Під час першої хвилі епідемії критичні запаси були швидко вичерпані. Найпомітніше відчувалась нестача засобів індивідуального захисту для працівників лікарень та апаратів штучної вентиляції легень для хворих.[11] На початку пандемії на початку 2020 року загальнонаціональне опитування у США виявило, що в багатьох медичних закладах закінчувалися запаси індивідуальних засобів захисту, у тому числі одна третина опитаних медичних закладів повідомила, що у них закінчилися маски, а чверть повідомила про нестачу або майже дефіцит халатів.[13] Інше дослідження показало, що 63,3 % медсестер погодилися з твердженням: «Мене хвилює неадекватність засобів індивідуального захисту для медичного персоналу».[14]

Стигматизація

З початком пандемії кожен, хто контактував з інфікованими людьми, повинен був розглянути ймовірність того, що він сам був інфікований і, отже, міг становити невстановлений ризик для своєї родини та інших осіб. У частині випадків ці особи на початку епідемії відчували стигматизацію.[12][15][16]

Ізоляція

Велика кількість будинків для людей похилого віку відправили своїх мешканців на примусову ізоляцію. Мешканці цих будинків цілодобово були замкнені у своїх кімнатах, у тому числі під час їжі, а їжу їм доставляли до дверей кімнати. Відвідувачів у будинки не пускали, також обмежили спілкування мешканців між собою.[17]

Зневіра

Під час пандемії медичні працівники працювали більше, ніж зазвичай, що посилило занепокоєння у багатьох з них. Стан багатьох хворих швидко погіршувався під час перебування в лікарні аж до переведення у відділення інтенсивної терапії та, зрештою, смерті. Відсутність затверджених протоколів лікування хвороби означала, що паліативна допомога (оксигенотерапія, апарати штучної вентиляції легень та екстракорпоральна мембранна оксигенація) була єдиним варіантом лікування. У деяких випадках це викликало в медичних працівників розчарування та відчуття безсилля.[18]

Порушення звичних умов життя

Для тих, хто доглядав за хворими на COVID-19, застосували суворі заходи біозахисту, та зобов'язували на роботі носити халати, незручні маски та щитки. Повернувшись додому, багато хто з них переодягався перед входом і ізолювався, намагаючись захистити свої сім'ї від інфікування. Їх робота вимагала постійної обізнаності та пильності, зменшувала їх вільне пересування, обмежувала доступ до соціальної підтримки, знижувала можливість самообслуговування, та спричинювала невизначеність щодо наслідків тривалого контакту з пацієнтами з COVID-19 та страх заразити інших.[19][20]

У великій кількості країн в перші місяці пандемії були закриті школи. Це посилило тривогу, самотність, стрес, смуток, розчарування, недисциплінованість і гіперактивність серед дітей.[21]

Профілактика та лікування

Інфографіка щодо боротьби з біполярним розладом та іншими проблемами психічного здоров'я під час COVID-19

Рекомендації щодо психічного здоров'я та психосоціальної підтримки міжвідомчого постійного комітету Організації Об'єднаних Націй рекомендують, щоб підтримка психічного здоров'я під час надзвичайної ситуації «не завдавала шкоди, сприяла правам людини та рівності, використовувала підходи участі, спиралася на наявні ресурси та потенціал, проводила багаторівневі втручання та роботу з інтегрованими системами підтримки».[12]

Один з авторів запропонував використовувати звички, які діють як «психологічні засоби індивідуального захисту». Ці звички включають здорове харчування, здорові механізми подолання стресу, а також практику уважності та методів релаксації.[22]

Іншим методом, який багато компаній використовували для своїх співробітників, було надання співробітникам спеціальних програм покращення психічного здоров'я з метою підвищення морального духу працівників і покращення їх психіки.[23]

Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я та Центрів з контролю та профілактики захворювань

ВООЗ і Центри з контролю та профілактики захворювань у США опублікували рекомендації щодо мінімізації проблем з психічним здоров'ям під час пандемії. Узагальнені рекомендації[24][25][26]:

Для населення

  • Будьте співчутливими до постраждалих осіб.
  • Описуючи інфікованих осіб, використовуйте народну мову (наприклад, замість «особа, хвора на шизофренію» скажіть «особа з шизофренією»).[27]
  • Зведіть до мінімуму перегляд новин, щоб зменшити занепокоєння. Шукайте інформацію лише в надійних джерелах, бажано один-два рази на день.
  • Захищайте себе та підтримуйте інших.
  • Поширюйте позитивні історії про місцевих хворих.
  • Вшануйте медичних працівників, які лікують хворих на COVID-19.
  • Впроваджуйте позитивне мислення.
  • Займайтеся хобі.
  • Уникайте негативних стратегій подолання, таких як уникнення натовпу, та постійного перегляду новин про пандемію.

Для медичних працівників

Що відчувають медичні працівники?

  • Під час кризи відчувати тиск – це нормально. Психічне здоров'я таке ж важливе, як і фізичне.
  • Медсестри частіше стикаються з втомою, проблемами зі сном, депресивними розладами, посттравматичним стресовим розладом і тривогою.
  • Дефіцит засобів індивідуального захисту змушує медсестер відчувати себе в небезпеці.
  • Працівники галузі охорони здоров'я, які безпосередньо працюють із хворими, відчувають вищий рівень стресу
  • У медсестер спостерігався підвищений рівень стресу. Практичний догляд за хворими підвищив сприйняття ризику. Щеплені медсестри втомлювалися менше, ніж інші.[11] Медсестри, які працюють з інфікованими хворими, стикалися з більшою тривогою, депресією та дистресом. У медсестер, які не були безпосередньо залучені до боротьби зі спалахом хвороби, спостерігалась менша депресія.[14]

Які дії можуть зробити медичні працівники?

  • Прийміть стратегії подолання, достатньо відпочивайте, їжте здорову їжу, будьте фізично активними, уникайте тютюну, алкоголю чи наркотиків.
  • Залишайтеся на зв'язку з близькими людьми, зокрема в цифровому режимі.
  • Використовуйте зрозумілі способи обміну повідомленнями з людьми з обмеженими можливостями.
  • Знайте, як зв'язатися з людьми із доступними ресурсами.
  • Онлайн-консультації можуть зменшити ризик безсоння, тривоги та депресії/вигорання.[20]

Для керівників у закладах охорони здоров'я

  • Зосередьтеся на довгостроковій професійній діяльності, а не на короткострокових результатах.
  • Забезпечте якісний зв'язок і точні оновлення.
  • Переконайтеся, що персонал обізнаний про ресурси психічного здоров'я.
  • Проінструктуйте персонал щодо надання першої психологічної допомоги постраждалим.
  • Переконайтеся, що надзвичайні ситуації з психічним здоров'ям лікуються в медичних закладах.
  • Забезпечити доступність основних психіатричних препаратів на всіх рівнях медичної допомоги.
  • Компенсуйте почуття тривоги та депресії за допомогою сильного лідерства та чіткого, чесного та відкритого спілкування.[28]
  • Використовуйте широке обстеження для виявлення працівників, які потребують підтримки психічного здоров'я.[29]
  • Забезпечте організаційну підтримку.
  • Сприяйте підтримці працівниками один одного на всіх рівнях.[29]
  • Змінюйте графіки роботи, щоб зменшити стрес.[30]
  • Впроваджуйте заходи, адаптовані до місцевих потреб, і створюйте позитивне сприятливе середовище.[30]

Для опікунів

  • Станьте зразком здорової поведінки, постійно надавайте приклади навичок подолання психологічних проблем.[31][32][33][34][35][36][37]
  • Використовуйте позитивний підхід до виховання, заснований на спілкуванні та повазі.[33][34][36]
  • Дотримуйтеся розпорядку дня в сім’ї та влаштовуйте заходи, які відповідають віку, щоб навчити дітей відповідальності.[31][35][37][38]
  • Поясніть, що таке COVID-19 і необхідні втручання, відповідно до віку.[32][33][34][36][37][38][39]
  • Слідкуйте за дітьми в соціальних мережах.[31][34][38]
  • Перевіряйте думки та почуття дітей і допомагайте їм знаходити позитивні способи вираження емоцій.[34][37]
  • Наскільки це можливо, уникайте розлучення дітей з батьками/опікунами. Забезпечити регулярний контакт з батьками та вихователями, для дітей, які перебувають на ізоляції.[31][39][40]

Для осіб похилого віку, осіб з хронічними захворюваннями та осіб, які за ними доглядають

  • Особи похилого віку, особливо ті, хто перебуває в ізоляції або страждає від унаявних захворювань, можуть стати більш тривожними, злими або замкнутими. Надайте практичну та емоційну підтримку через опікунів та медичних працівників.
  • Поділіться фактами про кризу та надайте чітку інформацію про те, як зменшити ризик зараження.
  • Зберігайте доступ до призначених ліків.
  • Дізнайтеся заздалегідь, де і як отримати практичну допомогу.
  • Вивчайте та виконуйте щоденні домашні вправи.
  • Дотримуйтесь регулярних розкладів.
  • Підтримуйте зв'язок з близькими.
  • Продовжуйте хобі або звичайні справи.
  • Спілкуйтеся по телефону чи онлайн або виконуйте цікаву онлайн-діяльність з іншими.
  • Допоможіть жителям своєї місцевості, наприклад, надаючи їжу/допомогу іншим.

Для осіб в ізоляції

  • Залишайтеся на зв'язку та переглядайте соціальні мережі.
  • Звертайте увагу на свої потреби та почуття. Займіться розслаблюючою діяльністю.
  • Уникайте прислухатися до чуток.
  • Розпочніть нову діяльність.
  • Дотримуйтеся розпорядку дня.

Центри з контролю та профілактики захворювань заявили, що під час кризи громадяни повинні «намагатися займатися приємними справами та повертатися до нормального життя, наскільки це можливо».[41] Рецензоване дослідження, опубліковане в 2021 році, показує, що заняття відеоіграми може мати позитивний вплив на психічне здоров'я та благополуччя для граців, надаючи можливості для спілкування та зв'язку з іншими людьми.[42]

Країни

Китай

У Китаї Другою лікарнею Сянья, Інститутом психічного здоров'я, Науково-дослідним центром медичної психології Другої лікарні Сянья, та Китайським дослідницьким центром клінічної медицини медичних і психологічних захворювань був розроблений план психологічного втручання. В ньому акцентувалась увага на створенні медичної бригади для проведення онлайн-курсів для медичного персоналу, команди гарячої лінії та невідкладних заходів.[43] Онлайн-освітні та консультаційні служби були створені для платформ соціальних мереж, зокрема WeChat, Weibo та TikTok. Друковані книжки про психічне здоров'я та COVID-19 опублікували в Інтернеті. Безкоштовні електронні копії були доступні на сайті Китайської асоціації психічного здоров'я.[44]

США

Уряд США послабив положення закону про перенесення та підзвітність медичного страхування через обмежену відмову. Це дозволило лікарям оцінювати та лікувати людей за допомогою послуг відеочату, що раніше було заборонені, дозволяючи пацієнтам отримувати дистанційну допомогу.[45] 5 жовтня 2020 року тогочасний президент Дональд Трамп видав указ про вирішення проблем психічного та поведінкового здоров'я, заснувавши робочу групу з психічного здоров'я, пов'язаного з пандемією коронавірусної хвороби.[46] У своєму розпорядженні він посилався на звіт ЦКЗ, згідно з яким протягом 24–30 червня 2020 року 40,9 % із понад 5 тисяч американців повідомили про принаймні один несприятливий психічний чи поведінковий стан здоров'я, а 10,7 % серйозно думали про самогубство протягом місяця, що передував дослідженню.[47]

Примітки

  1. ↑ CDC (11 лютого 2020). Coronavirus Disease 2019 (COVID-19). Centers for Disease Control and Prevention (англ.). Процитовано 17 травня 2020.
  2. ↑ а б Stix G. Pandemic Year 1 Saw a Dramatic Global Rise in Anxiety and Depression. Scientific American (англ.). Процитовано 10 жовтня 2021.
  3. ↑ Luo Y, Chua CR, Xiong Z, Ho RC, Ho CS (23 листопада 2020). A Systematic Review of the Impact of Viral Respiratory Epidemics on Mental Health: An Implication on the Coronavirus Disease 2019 Pandemic. Frontiers in Psychiatry. 11: 565098. doi:10.3389/fpsyt.2020.565098. PMC 7719673. PMID 33329106.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  4. ↑ а б Santomauro DF, Herrera AM, Shadid J, Zheng P, Ashbaugh C, Pigott DM, Abbafati C, Adolph C, Amlag JO, Aravkin AY, Bang-Jensen BL (листопад 2021). Global prevalence and burden of depressive and anxiety disorders in 204 countries and territories in 2020 due to the COVID-19 pandemic. Lancet. 398 (10312): 1700—1712. doi:10.1016/S0140-6736(21)02143-7. PMC 8500697. PMID 34634250. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  5. ↑ COVID-19: Depression, anxiety soared 25 per cent in a year. UN News (англ.). 2 березня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
  6. ↑ Nearly one billion people have a mental disorder: WHO. UN News (англ.). 17 червня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
  7. ↑ OECD. read.oecd-ilibrary.org. Процитовано 7 травня 2020. (англ.)
  8. ↑ Jemberie WB, Stewart Williams J, Eriksson M, Grönlund AS, Ng N, Blom Nilsson M, Padyab M, Priest KC, Sandlund M, Snellman F, McCarty D, Lundgren LM (21 липня 2020). Substance Use Disorders and COVID-19: Multi-Faceted Problems Which Require Multi-Pronged Solutions. Frontiers in Psychiatry. 11: 714. doi:10.3389/fpsyt.2020.00714. PMC 7396653. PMID 32848907. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  9. ↑ Larsen, Jo (29 листопада 2021). 7 Remote Working From Home Techniques To Protect Mental Health. jolarsen.com (англ.). Процитовано 24 травня 2022.
  10. ↑ The Effects of Working From Home: How to Cope With the New Normal?. (англ.)
  11. ↑ а б в Labrague LJ (October 2021). Pandemic fatigue and clinical nurses' mental health, sleep quality and job contentment during the covid-19 pandemic: The mediating role of resilience. Journal of Nursing Management. 29 (7): 1992—2001. doi:10.1111/jonm.13383. PMC 8237073. PMID 34018270.
  12. ↑ а б в Inter-Agency Standing Committee Guidelines on Mental Health and Psychosocial support (PDF). MH Innovation. Архів (PDF) оригіналу за 31 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020. (англ.)
  13. ↑ Kamerow, Douglas (3 квітня 2020). Covid-19: the crisis of personal protective equipment in the US. BMJ (англ.). 369: m1367. doi:10.1136/bmj.m1367. ISSN 1756-1833. PMID 32245847.
  14. ↑ а б Kamberi F, Sinaj E, Jaho J, Subashi B, Sinanaj G, Jaupaj K, Stramarko Y, Arapi P, Dine L, Gurguri A, Xhindoli J, Bucaj J, Serjanaj LA, Marzo RR, Nu Htay MN (жовтень 2021). Impact of COVID-19 pandemic on mental health, risk perception and coping strategies among health care workers in Albania - evidence that needs attention. Clinical Epidemiology and Global Health. 12: 100824. doi:10.1016/j.cegh.2021.100824. PMC 8567021. PMID 34751254. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  15. ↑ ICN COVID-19 Update: New guidance on mental health and psychosocial support will help to alleviate effects of stress on hard-pressed staff. ICN - International Council of Nurses (англ.). Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  16. ↑ Emergency Responders: Tips for taking care of yourself. emergency.cdc.gov (англ.). 10 січня 2020. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  17. ↑ Leary JE. Managing the Impact of Isolation in Nursing Homes Due to COVID-19 | HealthCity. healthcity.bmc.org (англ.). Процитовано 25 січня 2022.
  18. ↑ Cho M, Kim O, Pang Y, Kim B, Jeong H, Lee J, Jung H, Jeong SY, Park HY, Choi H, Dan H (червень 2021). Factors affecting frontline Korean nurses' mental health during the COVID-19 pandemic. International Nursing Review. 68 (2): 256—265. doi:10.1111/inr.12679. PMC 8251381. PMID 33894067. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  19. ↑ Wu PE, Styra R, Gold WL (квітень 2020). Mitigating the psychological effects of COVID-19 on health care workers. CMAJ. 192 (17): E459—E460. doi:10.1503/cmaj.200519. PMC 7207194. PMID 32295761. (англ.)
  20. ↑ а б Spoorthy MS, Pratapa SK, Mahant S (червень 2020). Mental health problems faced by healthcare workers due to the COVID-19 pandemic-A review. Asian Journal of Psychiatry. 51: 102119. doi:10.1016/j.ajp.2020.102119. PMC 7175897. PMID 32339895. (англ.)(англ.)
  21. ↑ CG REPORT 3: The Impact of Pandemic Restrictions on Childhood Mental Health. Collateral Global (англ.). Процитовано 27 січня 2022.
  22. ↑ The Use of Psychological PPE in the Face of - ProQuest. www.proquest.com (англ.). Процитовано 23 січня 2022.
  23. ↑ Shipman, Kristine; Burrell, Darrell Norman; Huff Mac Pherson, Allison (2021). An organizational analysis of how managers must understand the mental health impact of teleworking during COVID-19 on employees. International Journal of Organizational Analysis (англ.). 1 (1): 24. doi:10.1108/IJOA-03-2021-2685. ISSN 1934-8835. (англ.)
  24. ↑ Mental health and psychosocial considerations during the COVID-19 outbreak (PDF). World Health Organization. Архів (PDF) оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020. (англ.)
  25. ↑ Coronavirus Disease 2019 (COVID-19). Centers for Disease Control and Prevention (англ.). 11 лютого 2020. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  26. ↑ Chew QH, Wei KC, Vasoo S, Sim K (жовтень 2020). Psychological and Coping Responses of Health Care Workers Toward Emerging Infectious Disease Outbreaks: A Rapid Review and Practical Implications for the COVID-19 Pandemic. The Journal of Clinical Psychiatry. 81 (6). doi:10.4088/JCP.20r13450. PMID 33084255. (англ.)
  27. ↑ 'Schizophrenic' vs. 'person with schizophrenia': Does person-first language really matter?. www.advisory.com (англ.). Процитовано 27 квітня 2022.
  28. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Woon_2020 не вказано текст
  29. ↑ а б Stuijfzand S, Deforges C, Sandoz V, Sajin CT, Jaques C, Elmers J, Horsch A (серпень 2020). Psychological impact of an epidemic/pandemic on the mental health of healthcare professionals: a rapid review. BMC Public Health. 20 (1): 1230. doi:10.1186/s12889-020-09322-z. PMC 7422454. PMID 32787815.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  30. ↑ а б Zaçe D, Hoxhaj I, Orfino A, Viteritti AM, Janiri L, Di Pietro ML (квітня 2021). Interventions to address mental health issues in healthcare workers during infectious disease outbreaks: A systematic review. Journal of Psychiatric Research. 136: 319—333. doi:10.1016/j.jpsychires.2021.02.019. PMC 7880838. PMID 33636688. (англ.)
  31. ↑ а б в г Ghosh R, Dubey MJ, Chatterjee S, Dubey S (June 2020). Impact of COVID -19 on children: special focus on the psychosocial aspect. Minerva Pediatrica. 72 (3): 226—235. doi:10.23736/s0026-4946.20.05887-9. PMID 32613821.
  32. ↑ а б Guessoum SB, Lachal J, Radjack R, Carretier E, Minassian S, Benoit L, Moro MR (September 2020). Adolescent psychiatric disorders during the COVID-19 pandemic and lockdown. Psychiatry Research. 291: 113264. doi:10.1016/j.psychres.2020.113264. PMC 7323662. PMID 32622172.
  33. ↑ а б в Imran N, Aamer I, Sharif MI, Bodla ZH, Naveed S (26 червня 2020). Psychological burden of quarantine in children and adolescents: A rapid systematic review and proposed solutions. Pakistan Journal of Medical Sciences. 36 (5): 1106—1116. doi:10.12669/pjms.36.5.3088. PMC 7372688. PMID 32704298.
  34. ↑ а б в г д Panda PK, Gupta J, Chowdhury SR, Kumar R, Meena AK, Madaan P, Sharawat IK, Gulati S (січень 2021). Psychological and Behavioral Impact of Lockdown and Quarantine Measures for COVID-19 Pandemic on Children, Adolescents and Caregivers: A Systematic Review and Meta-Analysis. Journal of Tropical Pediatrics. 67 (1). doi:10.1093/tropej/fmaa122. PMC 7798512. PMID 33367907. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка)
  35. ↑ а б Sethy M, Mishra R (September 2020). An Integrated Approach to Deal with Mental Health Issues of Children and Adolescent during COVID-19 Pandemic. Journal of Clinical and Diagnostic Research. 14 (9). doi:10.7860/jcdr/2020/45418.14002. ISSN 2249-782X.
  36. ↑ а б в Shah K, Mann S, Singh R, Bangar R, Kulkarni R (August 2020). Impact of COVID-19 on the Mental Health of Children and Adolescents. Cureus. 12 (8): e10051. doi:10.7759/cureus.10051. PMC 7520396. PMID 32999774.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  37. ↑ а б в г Singh S, Roy D, Sinha K, Parveen S, Sharma G, Joshi G (November 2020). Impact of COVID-19 and lockdown on mental health of children and adolescents: A narrative review with recommendations. Psychiatry Research. 293: 113429. doi:10.1016/j.psychres.2020.113429. PMC 7444649. PMID 32882598.
  38. ↑ а б в Pedrosa AL, Bitencourt L, Fróes AC, Cazumbá ML, Campos RG, de Brito SB, Simões E, Silva AC (2020). Emotional, Behavioral, and Psychological Impact of the COVID-19 Pandemic. Frontiers in Psychology (English) . 11: 566212. doi:10.3389/fpsyg.2020.566212. PMC 7561666. PMID 33117234.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  39. ↑ а б Fegert JM, Vitiello B, Plener PL, Clemens V (12 травня 2020). Challenges and burden of the Coronavirus 2019 (COVID-19) pandemic for child and adolescent mental health: a narrative review to highlight clinical and research needs in the acute phase and the long return to normality. Child and Adolescent Psychiatry and Mental Health. 14 (1): 20. doi:10.1186/s13034-020-00329-3. PMC 7216870. PMID 32419840.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  40. ↑ Marques de Miranda D, da Silva Athanasio B, Sena Oliveira AC, Simoes-E-Silva AC (December 2020). How is COVID-19 pandemic impacting mental health of children and adolescents?. International Journal of Disaster Risk Reduction. 51: 101845. doi:10.1016/j.ijdrr.2020.101845. PMC 7481176. PMID 32929399. (англ.)
  41. ↑ Coping with a Disaster or Traumatic Event. Centers for Disease Control and Prevention. U.S. Department of Health & Human Services. 13 вересня 2019. (англ.)
  42. ↑ Barr M, Copeland-Stewart A (6 травня 2021). Playing Video Games During the COVID-19 Pandemic and Effects on Players' Well-Being. Games and Culture (англ.). 17: 122—139. doi:10.1177/15554120211017036. ISSN 1555-4120.
  43. ↑ Chen Q, Liang M, Li Y, Guo J, Fei D, Wang L, He L, Sheng C, Cai Y, Li X, Wang J, Zhang Z (квітень 2020). Mental health care for medical staff in China during the COVID-19 outbreak. The Lancet. Psychiatry. 7 (4): e15—e16. doi:10.1016/S2215-0366(20)30078-X. PMC 7129426. PMID 32085839. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  44. ↑ Liu S, Yang L, Zhang C, Xiang YT, Liu Z, Hu S, Zhang B (квітень 2020). Online mental health services in China during the COVID-19 outbreak. The Lancet. Psychiatry. 7 (4): e17—e18. doi:10.1016/S2215-0366(20)30077-8. PMC 7129099. PMID 32085841. (англ.)
  45. ↑ Golberstein E, Wen H, Miller BF (вересня 2020). Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) and Mental Health for Children and Adolescents. JAMA Pediatrics. 174 (9): 819—820. doi:10.1001/jamapediatrics.2020.1456. PMID 32286618. (англ.)
  46. ↑ Trump DJ (5 жовтня 2020). Executive Order on Saving Lives Through Increased Support For Mental- and Behavioral-Health Needs. (англ.)
  47. ↑ Czeisler MÉ, Lane RI, Petrosky E, Wiley JF, Christensen A, Njai R, Weaver MD, Robbins R, Facer-Childs ER, Barger LK, Czeisler CA, Howard ME, Rajaratnam SM (серпень 2020). Mental Health, Substance Use, and Suicidal Ideation During the COVID-19 Pandemic - United States, June 24-30, 2020. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report (англ.). 69 (32): 1049—1057. doi:10.15585/mmwr.mm6932a1. PMC 7440121. PMID 32790653. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)

Посилання

Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Психічне_здоров%27я_під_час_пандемії_COVID-19&oldid=37310241