Грег Гант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грег Гант
англ. Greg Hunt
Народився 18 листопада 1965(1965-11-18) (58 років)
Мельбурн, Австралія
Країна  Австралія
Діяльність політик
Alma mater Юридична школа Мельбурнаd, Єльський університет і Peninsula Grammard
Знання мов англійська
Посада член Палати представників Австраліїd, Minister for the Environmentd, Minister for Healthd[1], Minister for Sportd і Міністр промисловості та інновацій Австраліїd
Партія Ліберальна партія Австралії
Нагороди
Сайт greghunt.com.au

Грег Гант (англ. Greg Hunt, 18 листопада 1965, Мельбурн) — австралійський політичний діяч, який був міністром охорони здоров'я Австралії з січня 2017 року до травня 2022 року. Він був членом Палати представників від Ліберальної партії з листопада 2001 року по 2022 року, представляючи район Фліндерс у Вікторії. До цього він працював парламентським секретарем в уряді Говарда (2004—2007 роки), міністром навколишнього середовища (2013—2016 роки)[2], міністром промисловості, інновацій та науки (2016—2017 роки) та міністром спорту (2017 рік). З березня 2020 року до свого виходу у відставку в травні 2022 року Гант був відповідальним за розробку заходів австралійського уряду проти епідемії COVID-19.[3][4][5]

Ранні роки життя[ред. | ред. код]

Грег Гант народився 18 листопада 1965 року у передмісті Мельбурна Франкстоні.[6] Він був одним із 5 синів Катінки (уродженої Грант, відомою як Тінка) та Алана Ганта. Його батько був соліситором за професією, який був обраний до Законодавчої ради Вікторії в 1962 році, і був міністром у ліберальному уряді штату в 1970-х і 1980-х роках.[7] Бабуся Ганта по материнській лінії Філліс Форстер була однією з перших жінок, які закінчили Вікторіанський фармацевтичний коледж.[8] Його мати працювала медсестрою, але хворіла на важку форму біполярного розладу, і пізніше була госпіталізована на постійній основі.[9] Вона померла від серцевого нападу у віці 58 років, коли її син навчався за кордоном.[10]

Гант виріс у Морнінгтоні в штаті Вікторія, відвідуючи початкову школу Морнінгтона та школу «Peninsula».[11] Він взяв перерву після закінчення середньої школи, подорожуючи Ірландією, Альпами, Іспанією та Ізраїлем. Кілька місяців він жив у кібуці, вивчав іврит і працював у механічній майстерні. Після повернення до Австралії Гант вивчав мистецтво та право в Університеті Мельбурна, проживав в коледжі Ормонд і закінчив його з відзнакою.[12] В університеті він подружився з Мері Вулдрідж і Джоном Роскамом.[13] Він був головою дебатного товариства та був партнером Руфуса Блека на чемпіонаті світу з дебатів серед університетів 1984 року в Единбурзі, посівши друге місце.[12] Він отримав премію за дипломну роботу на останньому курсі, яку написав у співавторстві з Блеком, під назвою «Податок, щоб змусити забруднювача платити» (англ. A Tax to Make the Polluter Pay).[14]

Гант є одним із 7 ліберальних депутатів у 46-му парламенті Австралії, які отримали дипломи в університетах Оксбриджу або Ліги плюща, серед яких також Алан Тадж, Ангус Тейлор, Ендрю Леймінг, Дейв Шарма, Джош Фрайденберг і Пол Флетчер.[15]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Грег Ган після закінчення бакалаврату став співробітником юридичної фірми «Mallesons Stephen Jaques».[12] У 1992 році він був помічником голови Федерального суду Австралії Майкла Блека.[16] Гант пізніше отримав ступінь магістра мистецтв у галузі міжнародних відносин у Єльському університеті як стипендіат Фулбрайта.[6] Він також стажувався в Центрі ООН з прав людини в Женеві, досліджуючи злочини в колишній Югославії.[12]

У 1994 році Гант почав працювати старшим радником Олександар Доунера, федерального лідера опозиції. Він залишався в офісі Даунера до 1998 року, охоплюючи його відставку з поста лідера лібералів і пізніше призначення міністром закордонних справ в уряді Говарда. Гант був головою австралійської місії спостерігачів за виборами на загальних виборах у Камбоджі 1998 року. Згодом Гант працював старшим науковим співробітником Центру порівняльного конституційного права Мельбурнського університету (1998—1999), менеджером із залучення консультантів з менеджменту «McKinsey and Co.» (1999—2001), а також обіймав посаду директора зі стратегії на Всесвітньому економічному форумі (2000—2001 роки).[6] Він був основним інвестором у компанію з програмного забезпечення для управління проєктами «Aconex», але йому довелося продати свої акції у 2013 році, коли він став міністром федерального уряду.[17]

Політика[ред. | ред. код]

Початок політичної кар'єри[ред. | ред. код]

Гант був обраний до Палати представників на федеральних виборах 2001 року, балотуючись в окрузі Фліндерс. Пітер Рейт, який ішов у відставку, попросив його балотуватися на виборах від лібералів.[13] У 2003 році він підтримав вторгнення коаліційних сил до Іраку та був речником політики уряду Говарда.[18][19]

Гант вперше було призначено на посаду міністерства після федеральних виборів 2004 року, коли він був призначений парламентським секретарем міністра навколишнього середовища та спадщини. У січні 2007 року Гант був призначений парламентським секретарем міністра закордонних справ. Після поразки коаліції на виборах 2007 року його призначили тіньовим міністром з питань зміни клімату, навколишнього середовища та міського водопостачання.[20] Після виборів 2010 року його титул було змінено на тіньового міністра зі зміни клімату, навколишнього середовища та спадщини.[6]

Уряд Еббота (2013—2015 роки)[ред. | ред. код]

Після федеральних виборів 2013 року Гант був призначений міністром навколишнього середовища в уряді Еббота.[21] Однією з його перших дій на посаді міністра було повідомити голову Кліматичної комісії уряду Гіллард Тіма Фланнері, що уряд закриває цей орган відповідно до своєї передвиборчої програми.[22] У грудні 2013 року він оголосив про проєкт днопоглиблення порту Еббот-Пойнт, який був схвалений адміністрацією морського парку в січні 2014 року.[23]

Уряд Тернбулла (2015—2018 роки)[ред. | ред. код]

Після зміни керівництва Ліберальної партії у вересні 2015 року Гант зберіг посаду міністра навколишнього середовища в новому уряді Тернбулла.[24] У лютому 2016 року Гант був названий «Найкращим міністром у світі» групою, створеною Thomson Reuters для Всесвітнього урядового саміту 2016 року в Дубаї.[25]

Після переобрання уряду Тернбулла в 2016 році Гант став міністром промисловості, інновацій та науки у другому уряді Тернбулла.[26] Після відставки Суссан Лей з посади міністра охорони здоров'я в січні 2017 року Тернбулл призначив Ганта міністром охорони здоров'я та міністром спорту.[27]

У червні 2017 року Гант, Майкл Суккар і Алан Тадж зіткнулися з можливістю бути притягнутими до відповідальності за неповагу до суду після того, як вони зробили публічні заяви, критикуючи рішення щодо вироків двом старшим суддям, поки уряд чекав на їх рішення щодо відповідної апеляції.[28][29]

В автобіографії колишнього прем'єр-міністра Тернбулла 2020 року «Більша картина» він описав Ханта як «колеги, яким дуже не довіряють», і заявив, що він «занадто часто використовував образливі та вульгарні слова щодо інших», зокрема до секретаря свого міністерства Мартіна Боулза.[12]

Уряд Моррісона (2018—2022 роки)[ред. | ред. код]

Під час кризи лідерства лібералів у серпні 2018 року Гант подав у відставку з посади міністра охорони здоров'я. Однак це не було формально прийнято, і він зберіг посаду в уряді Моррісона через кілька днів.[30][6] Гант балотувався на посаду заступника лідера партії, отримавши 16 голосів із 82 (20 %) у порівнянні з 46 голосами за Джоша Фрайденберга та 20 за Стівена Чіобо; утрималися 3 учасників голосування.[31]

Гант відіграв помітну роль під час епідемії COVID-19 в Австралії. Йому було надано повноваження щодо стратегії та реагування Австралії на епідемію після того, як 23 березня 2020 року генерал-губернатор Австралії ввів у дію Закон про біозахист 2015 року.[3] Керівництво Ганта щодо заходів громадської охорони здоров'я Австралії проти епідемії отримало похвалу за його ефективність у зменшення передачі та дотримання наукових порад.[32][5] На засіданнях уряду Гант порівнював із недоліками Австралії у заходах під час пандемії грипу 1918 року, щоб заручитися політичною підтримкою стратегії «придушення».[32] Гант також проводив загальнонаціональні брифінги для преси[33], і відіграв важливу роль у проведенні вакцинації в країні.[34] Заборона Ганта на поїздки за кордон для австралійців під час пандемії була оскаржена юридично, але була підтримана в суді.[4][35] Його діяльність, пов'язана з національною програмою вакцинації, спричинила різку критику за затримки та приклади неправильного управління, особливо в секторі догляду за літніми людьми.[36]

Швидкість національної програми вакцинації принесла слово «strollout» у народну мову. Суміш «розгортання» (англ. rollout) та «прогулянки» (англ. stroll), це слово стало відповідником «відчутної нестачі швидкості» під час проведення вакцинації в Австралії. 17 листопада Австралійський національний словниковий центр Канберри оголосив «strollout» словом року. Два австралійські словники — і в одному опитуванні австралійська громадськість — обрали «strollout» словом 2021 року.[37][38]

У червні 2020 року Гант оголосив, що звернеться до генерал-губернатора в Раді з проханням прийняти з 1 липня 2020 року правила, які заборонятимуть імпорт електронних сигарет, що містять нікотиновий випарник, і заправки, що містять нікотин, за винятком випадків, коли вони призначені лікарем.[39] Гант заявив у Твіттері, що уряд Австралії зобов'язався припинити імпорт товарів для вейпінгу 1 липня.27 липня петицію, схвалену сенатором Метью Канаванам, Джорджем Крістенсеном та іншими законодавцями, підписали понад 70 тисяч осіб, що змусило Ганта продовжити цей термін.[40] Гант заявив у прес-релізі, що тепер він проситиме генерал-губернатора в Раді підписати ці правила 1 січня 2021 року, щоб дати час для більш спрощеного процесу для пацієнтів, які отримують нікотин через свого лікаря загальної практики.[41]

2 грудня 2021 року Гант оголосив про свій намір піти з політики на федеральних виборах 2022 року.[42]

У жовтні 2022 року Університет Монаша оголосив про призначення Ханта головою консультативної ради Інституту мозку та психічного здоров'я Тернера.[43]

Політичні позиції[ред. | ред. код]

У 2017 році Ганта описували як «малого ліберала» з прогресивного крила партії".[9] У 2012 році його описали як «поміркованого, який є частиною найближчого оточення Тоні Ебботта, і, можливо, видатного федерального ліберала з Вікторії».[13] Однак, згідно з «The Sydney Morning Herald» у 2021 році, Гант є членом правоцентристської фракції Ліберальної партії.[44]

Гант проголосував за зняття заборони на препарат для аборту RU-486 і підтримав легалізацію одностатевих шлюбів.[9]

У 2006 році Гант і троє інших членів парламенту від ліберальної партії висунули пропозицію фінансувати штатних капеланів у державних школах, що згодом стало Національною програмою шкільного капеланства. Повідомляється, що він назвав державні школи «антирелігійними» і сказав, що в наших школах існує «очевидна потреба в наставництві та особистісному розвитку, консультуванні та управлінні кризовими ситуаціями, можливості для орієнтації на основі цінностей та релігійної освіти, яку міг би надати капелан».[45]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Грег Гант живе в Маунт-Марта у штаті Вікторія. У нього двоє дітей від шлюбу з Полою Ліндсі, колишньою медсестрою-педагогом. Його перший шлюб «з коханою з університету закінчився мирно, коли йому було 20 років».

Гант є кваліфікованим рекреаційним дайвером.[12] Станом на 2012 рік він пробіг 7 марафонів[13], а в 2020 році повідомлялося, що він пробігає 6 кілометрів (3,7 милі) на день.[12] У березні 2021 року він був госпіталізований на кілька днів через целюліт.[46]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Your Government | Prime Minister of Australia
  2. ↑ Tony Abbott's cabinet and outer ministry. The Sydney Morning Herald. AAP. 16 вересня 2013. Процитовано 16 вересня 2013. (англ.)
  3. ↑ а б Human biosecurity emergency declared in Australia. NewsComAu (англ.). 17 березня 2020. Процитовано 2 червня 2021.
  4. ↑ а б Federal court rejects challenge to Australia's outbound travel ban. the Guardian (англ.). 1 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  5. ↑ а б Australia almost eliminated the coronavirus by putting faith in scien…. archive.is. 10 листопада 2020. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 2 червня 2021. (англ.)
  6. ↑ а б в г д 00AMV. The Hon Greg Hunt MP. Процитовано 5 листопада 2021. (англ.)
  7. ↑ Vale Alan Hunt. 9 October 1927 – 19 July 2013. Greg Hunt MP. 19 липня 2013. Процитовано 6 жовтня 2019. (англ.)
  8. ↑ Doggett, Jennifer (18 травня 2020). Wrong medicine. Inside Story. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  9. ↑ а б в Knott, Matthew (18 січня 2017). The family battle that shaped new Health Minister Greg Hunt. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  10. ↑ Health Minister Greg Hunt's life shaped by extraordinary childhood. Courier-Mail. 2 травняy 2020. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  11. ↑ About Greg. Greg Hunt. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  12. ↑ а б в г д е ж Snow, Deborah (11 вересня 2020). 'I was getting about 1000 messages a day': why Greg Hunt gave up running for a while. The Sydney Morning Herald. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  13. ↑ а б в г Green, Shane. Hunting ground. The Sydney Morning Herald. (англ.)
  14. ↑ Hunt, Greg (14 липня 2022). A tax to make the polluter pay (PDF). The Typewriter. Процитовано 14 липня 2022. (англ.)
  15. ↑ Carter, Noah Yim. Pathways to Parliament. Theage. Fairfax Media. Процитовано 7 квітня 2022. (англ.)
  16. ↑ Walsh, Katie (15 червня 2017). Twist of fate for Greg Hunt in 'blaze of glory' contempt of court case. Australian Financial Review. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  17. ↑ Ludlow, Mark (24 липня 2016). Australian business must embrace innovation agenda, says Greg Hunt. Australian Financial Review. Процитовано 3 травня 2021. (англ.)
  18. ↑ Colvin, Mark (6 лютого 2003). Hunt discusses Government's Iraq position. PM. ABC. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  19. ↑ Colvin, Mark (19 березня 2003). Iraq war debate. PM. ABC. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  20. ↑ About Greg. Greghunt.com.au. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 24 жовтня 2013. (англ.)
  21. ↑ Commonwealth Government – Abbott Ministry. Parliament of Australia. 18 вересня 2013. Процитовано 27 жовтня 2013. (англ.)
  22. ↑ Abbott shuts down Climate Commission. Melbourne: theage.com.au. 19 вересня 2013. Процитовано 27 жовтня 2013. (англ.)
  23. ↑ Great Barrier Reef Marine Park Authority approves plan to dump Abbot Point spoil. Australian Broadcasting Corporation. 31 січня 2014. Процитовано 31 січня 2014. (англ.)
  24. ↑ Malcolm Turnbull's Cabinet reshuffle: Who's going where?. ABC. Australia. 21 вересня 2015. Процитовано 14 лютого 2016. (англ.)
  25. ↑ Greg Hunt named 'best minister in the world'. The Sydney Morning Herald. 9 лютого 2016. Процитовано 18 лютого 2016. (англ.)
  26. ↑ Anderson, Stephanie (20 липня 2016). Election 2016: Malcolm Turnbull unveils ministry with Christopher Pyne, Greg Hunt on the move. ABC News. Процитовано 22 липня 2016. (англ.)
  27. ↑ Greg Hunt announced as new Health Minister. ABC News (англ.). 18 січня 2017. Процитовано 19 січня 2017.
  28. ↑ Greg Hunt, Alan Tudge, Michael Sukkar face contempt charge. Financial Review (англ.). 15 червня 2017. Процитовано 15 червня 2017.
  29. ↑ Hutchens, Gareth (14 червня 2017). Greg Hunt declines to say if he'll be in court for hearing over potential contempt charges. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Процитовано 15 червня 2017.
  30. ↑ Greg Hunt to stay on. Australian Journal of Pharmacy. 26 серпня 2018. Процитовано 6 жовтня 2019. (англ.)
  31. ↑ Scott Morrison selected as Australia's 30th Prime Minister. The Sydney Morning Herald. 24 серпня 2018. Процитовано 6 жовтня 2019. (англ.)
  32. ↑ а б Cave, Damien (15 травня 2022). How Australia Saved Thousands of Lives While Covid Killed a Million Americans. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 17 травня 2022.
  33. ↑ Cox, Lisa; Rachwani, Mostafa; Boseley, Matilda; Visontay (earlier), Elias; Livingstone, Helen (28 травня 2021). Greg Hunt says record number of people vaccinated – as it happened. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Процитовано 2 червня 2021.
  34. ↑ Mandatory COVID-19 vaccination of aged care workers back under review. www.abc.net.au (англ.). 31 травня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  35. ↑ Heath, Ryan. Hermit nation: Australia locks out its citizens in extreme new Covid policy. POLITICO (англ.). Процитовано 2 червня 2021.
  36. ↑ Rudd, Kevin (4 липня 2021). Greg Hunt has failed to vaccinate the nation and must go. The Sydney Morning Herald (англ.). Процитовано 6 липня 2021.
  37. ↑ Australia's word of the year is phonetically satisfying — and very frustrating. ABC News (англ.). 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  38. ↑ 2021's Word of the Year alludes to a uniquely Australian problem. ABC News (англ.). 17 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  39. ↑ gail.bird (18 червня 2020). Australian Government proposes strengthening its stance against e-cigarettes containing vaporiser nicotine. odc.gov.au (англ.). Процитовано 26 червня 2020.
  40. ↑ Harris, Fergus Hunter, Rob (25 червня 2020). Greg Hunt faces backbench revolt over vaping import ban. The Sydney Morning Herald (англ.). Процитовано 26 червня 2020.
  41. ↑ Health, Australian Government Department of (26 червня 2020). Prescription Nicotine Based Vaping. Australian Government Department of Health (англ.). Процитовано 26 червня 2020.
  42. ↑ Health Minister Greg Hunt to retire from politics at 2022 federal election. ABC News. 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. (англ.)
  43. ↑ The Hon Greg Hunt appointed Turner Institute Advisory Council Chair. Turner Institute for Brain and Mental Health (англ.). 31 жовтня 2022. Процитовано 10 травня 2023.
  44. ↑ Massola, James (20 березня 2021). Who's who in the Liberals' left, right and centre factions?. The Sydney Morning Herald. Fairfax Media. Процитовано 1 лютого 2022. (англ.)
  45. ↑ Koutsoukis, Jason (11 червня 2006). State-school chaplains push. The Age. Процитовано 7 квітня 2021. (англ.)
  46. ↑ Greg Hunt has been hospitalised with cellulitis. So what is it? And how serious is it?. ABC News. 11 березня 2021. Процитовано 3 травня 2021. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Грег Гант
Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грег_Гант&oldid=40816155