Оріоль Міджа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оріоль Міджа
Народився 23 червня 1980(1980-06-23)[1] (43 роки)
Ареньш-да-Мун, Марезма, провінція Барселона, Каталонія, Іспанія[2]
Країна  Іспанія
Діяльність лікар, науковець
Alma mater Барселонський університет[3]
Науковий керівник Quique Bassatd
Знання мов каталанська[1], іспанська, англійська і китайська
Заклад Hospital Universitari Germans Trias i Pujold[4], Університет Папуа Нової Гвінеїd[5], Special Programme for Research and Training in Tropical Diseasesd[6] і Vall d'Hebron Hospital Universitarid[7]
Нагороди
IMDb ID 5728642

Оріоль Міджа-і-Віллар (кат. Oriol Mitjà i Villar, нар. 23 червня 1980[8], Ареньш-да-Мун) — іспанський науковець і лікар-консультант із внутрішньої медицини та інфекційних захворювань, який народився в Каталонії, та вивчав тропічні хвороби, пов'язаних із бідністю. З 2010 року він проводив дослідження в Медичному центрі Ліхір у Папуа Новій Гвінеї щодо нових діагностичних і лікувальних заходів для викорінення фрамбезії.[9] Він був нагороджений премією принцеси Жиронської в категорії наукових досліджень. Оріоль Міджа проводить дослідження коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) і стратегій боротьби з інфекцією на рівні громади у дослідницькому інституті Жерманс Тріас-і-Пужоль.[10][11]

Біографія[ред. | ред. код]

Оріоль Міджа закінчив медичний факультет Барселонського університету в 2004 році після проходження ординатури з інфекційних захворювань[12] і диплома з гігієни та тропічної медицини в Лондонській школі гігієни та тропічної медицини.[13] У 2012 році він захистив докторську дисертацію з медицини в Барселоні; його дисертація мала назву «Стратегії боротьби з фрамбезією та іншими забутими тропічними хворобами на островах південної частини Тихого океану», і базувалася на його дослідженнях на місці в медичному центрі Ліхір у Папуа Новій Гвінеї.[14]

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Викорінення фрамбезії[ред. | ред. код]

Після завершення роботи клінічним ординатором Міджа зосередився на розробці діагностичних і лікувальних засобів для контролю та викорінення шкірних забутих тропічних хвороб, зокрема фрамбезії, яка є хронічною та виснажливою бактеріальною інфекцією, яка вражає шкіру та кістки.

З 2010 року Оріоль Міджа співпрацює з Барселонським інститутом глобального здоров'я. Він провів рандомізоване дослідження, опубліковане в «The Lancet»[15], яке виявило, що одноразова доза перорального азитроміцину ефективна для лікування фрамбезії, та легша та безпечніша у застосуванні порівняно зі стандартним лікуванням ін'єкційним пеніциліном. Відповідно Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) змінила політику лікування, та рекомендувала використання азитроміцину як препарату першої лінії в лікуванні фрамбезії.

Попередня кампанія з ліквідації фрамбезії була розпочата в 1952 році, і за оцінками, загальна кількість випадків у всьому світі склала 50 мільйонів. Дванадцять років потому поширеність впала на 95 %. Уряди та фінансові агенції незабаром втратили інтерес до хвороби, і в 1970-х роках рівень зараження почав знову зростати. Поточна стратегія ВООЗ з ліквідації фрамбезії полягає в масовому лікуванні одноразовою дозою перорального азитроміцину з подальшим повторним обстеженням для виявлення залишкових випадків. Міджа продемонстрував, що нова стратегія є ефективною для усунення фрамбезії в ендемічних країнах і, якщо її впроваджувати повсюдно, може призвести до ліквідації фрамбезії, що було опубліковано в статті в журналі «New England Journal of Medicine».

Дослідження нового коронавірусу SARS-CoV-2[ред. | ред. код]

У 2018 році Оріол Міджа перейшов до дослідницького інституту Жерманс Тріас-і-Пужоль. З березня 2020 року він розпочав роботу над перенесенням своїх знань з епідеміології в клінічні рішення для пандемії коронавірусної хвороби. Міджа проводив дослідження з метою вдосконалення знань у галузі терапії, в яких він прагнув перепрофілювати існуючі методи лікування для зниження ризику зараження коронавірусом SARS-CoV-2. Зокрема, він провів клінічне дослідження, щоб перевірити, чи знижує ризик розвитку хвороби застосування гідроксихлорохіну людям, які зазнали контакту з коронавірусом вдома, в лікарнях або в будинку пристарілих.[10] Ця стратегія технічно називається постконтактною профілактикою. Результати цього дослідження були опубліковані в «New England Journal of Medicine».[16] Крім того, Міджа веде есе для оцінки ефективності нового лікування на основі імуноглобуліну проти SARS-CoV-2, а також лікування, заснованого на переливанні реконвалесцентної плазми, щоб забезпечити негайний захист людям, які контактували з вірусом. Міджа також проводить дослідження в галузі діагностики, де він оцінює валідність експрес-тестів на антиген для полегшення масового скринінгу населення, а також у сферах передачі та факторів ризику.

Міджа неодноразово висловлювався на користь посилення стратегії запобігання та стримування SARS-CoV-2, і вимагав повного карантину в Іспанії протягом березня 2020 року.[11] Він координував підготовку експертного звіту на замовлення уряду Каталонії, який було оприлюднено 21 квітня 2020 року.

Призи та відзнаки[ред. | ред. код]

У 2012 році Міджа був нагороджений премією швейцарського фонду Анне-Маурер Чеккіні за публікацію вищезгаданого дослідження фрамбезії у «The Lancet».

У 2013 році він був нагороджений Фондом принца Жиронського[17] за наукові дослідження за його «зразкову відданість справі боротьби з ендемічними інфекційними захворюваннями в країнах, що розвиваються, і великий міжнародний вплив його роботи, спрямованої на викорінення фрамбезії на планеті».

У 2015 році Ноемі Куні та Девід Фонсека зняли документальний фільм про його дослідницький проєкт під назвою «Де закінчуються дороги».

У 2016 році він отримав нагороду «Каталонець року», а в 2017 році отримав нагороду миру від Асоціації ООН в Іспанії[18] і міжнародну нагороду Альфонсо Коміна[19] на знак визнання його роботи на користь покращення умов життя людей, уражених фрамбезією.

У 2019 році він отримав стартовий грант Європейської дослідницької ради на підтримку досліджень, спрямованих на перепрофілювання ліків для лікування сифілісу.[20]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Mitjà, O; Hays, R; Ipai, A та ін. (28 січня 2012). Single-dose azithromycin versus benzathine benzylpenicillin for treatment of yaws in children in Papua New Guinea: an open-label, non-inferiority, randomised trial. Lancet. 379 (9813): 342—7. doi:10.1016/S0140-6736(11)61624-3. PMID 22240407. (англ.)
  • Mitjà O; Houinei W; Moses P; at al. (2015). Mass treatment with single-dose azithromycin for yaws. New England Journal of Medicine. 372 (8): 703—10. doi:10.1056/NEJMoa1408586. PMID 25693010. (англ.)
  • Mitjà O; Godornes C; Houinei W; at al. (2018). Re-emergence of yaws after single mass azithromycin treatment followed by targeted treatment: a longitudinal study. The Lancet. 391 (10130): 1599—1607. doi:10.1016/S0140-6736(18)30204-6. PMC 5920722. PMID 29428183. (англ.)
  • Mitja, O; Marks, M; Konan, DPJ та ін. (2015). "Global epidemiology of yaws " a systematic review. Lancet Global Health. 3 (6): e324—331. doi:10.1016/S2214-109X(15)00011-X. PMC 4696519. PMID 26001576. (англ.)
  • Mitja, O; Asiedu, K; Mabey, D (2013). Yaws. Lancet. 381 (9868): 763—73. doi:10.1016/S0140-6736(12)62130-8. PMID 23415015. (англ.)
  • Mitjà O; Corbacho-Monné M; Ubals M; at al. (2021). A Cluster-Randomized Trial of Hydroxychloroquine for Prevention of Covid-19. New England Journal of Medicine. 384 (5): 417—27. doi:10.1056/NEJMoa2021801. ISSN 0028-4793. PMC 7722693. PMID 33289973. (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Catalonia Today — 2004.
  2. ↑ El Periódico de Catalunya — Barcelona: 1978.
  3. ↑ http://pian.isglobal.org/en/who-is-oriol-mitja/
  4. ↑ https://orcid.org/0000-0002-6469-529X
  5. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  8. ↑ Gallardo, Angels (27 квітня 2017). El pian es pot erradicar, el cura una sola pastilla. El Periódico (кат.): 39. Процитовано 4 червня 2016.
  9. ↑ LGL Lihir Medical Centre — Assai Consult. www.assai.com.au. Процитовано 6 травня 2020. (англ.)
  10. ↑ а б Mitjà, Oriol; Clotet, Bonaventura (травень 2020). Use of antiviral drugs to reduce COVID-19 transmission. The Lancet Global Health. 8 (5): e639—e640. doi:10.1016/S2214-109X(20)30114-5. PMC 7104000. PMID 32199468. (англ.)
  11. ↑ а б Mitjà, Oriol; Arenas, Àlex; Rodó, Xavier; Tobias, Aurelio; Brew, Joe; Benlloch, José M. (11 квітня 2020). Experts' request to the Spanish Government: move Spain towards complete lockdown. The Lancet. 395 (10231): 1193—1194. doi:10.1016/S0140-6736(20)30753-4. PMC 7158944. PMID 32224297. (англ.)
  12. ↑ Institut de Salut Global (ред.). Equip ISGlobal (кат.). Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
  13. ↑ Col·legi oficial de metges de Barcelona, ред. (22 грудня 2014). El Dr. Oriol Mitjà, beca Bada de cooperació 2009, protagonitza La Contra de La Vanguardia (кат.). Процитовано 4 червня 2016.
  14. ↑ Mitjà, Oriol (2012). Strategies to control yaws and other neglected tropical diseases in the South Pacific Islands. Universitat de Barcelona. Процитовано 4 червня 2016. (англ.)
  15. ↑ Mitjà, O; Hays, R; Ipai, A та ін. (28 січня 2012). Single-dose azithromycin versus benzathine benzylpenicillin for treatment of yaws in children in Papua New Guinea: an open-label, non-inferiority, randomised trial. The Lancet. 379 (9813): 342—7. doi:10.1016/S0140-6736(11)61624-3. PMID 22240407. (англ.)
  16. ↑ Mitjà, Oriol та ін. (2021). A Cluster-Randomized Trial of Hydroxychloroquine for Prevention of Covid-19. New England Journal of Medicine. 384 (5): 417—427. doi:10.1056/NEJMoa2021801. ISSN 0028-4793. PMC 7722693. PMID 33289973. (англ.)
  17. ↑ A. M. Y. (4 квітня 2013). El metge Oriol Mitjà, premi Príncep de Girona de ciència. El Periódico (кат.). Процитовано 4 червня 2016.
  18. ↑ 324cat, ред. (29 листопада 2017). Oriol Mitjà rep el premi per la Pau per la seva feina contra la malaltia de Pian (кат.). CCMA.
  19. ↑ Llebaria Ramis, Mariona. Fundació Alfons Comín. Процитовано 7 липня 2018. (кат.)
  20. ↑ CORDIS | European Commission. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оріоль Міджа
Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Наука
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оріоль_Міджа&oldid=41147066